Історія справи

Ухвала КАС ВП від 16.05.2019 року у справі №810/970/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

Київ

справа №810/970/16

адміністративне провадження №К/9901/1806/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шарапи В. М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року (головуючий суддя - Бабенко К. А., судді - Кузьменко В. В., Степанюк А. Г. ) у справі

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777"

про стягнення грошових коштів, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1.21 березня 2016 року Державна служба України з безпеки на транспорті (далі по тексту - позивач, скаржник) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" (далі - ТОВ "Автокар-777", відповідач) про стягнення грошових коштів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар 777" (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Богунська, 22, ідентифікаційний номер 36303499) на користь Державного бюджету України 45 558 (сорок п'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 56 коп. плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування.

3. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час здійснення позивачем габаритно-вагового контролю транспортних засобів ТОВ "Автокар 777" було встановлено перевищення нормативно допустимої маси транспортного засобу, рух якого дозволяється без отримання спеціального дозволу.

На підставі актів про перевищення транспортними засобами ТОВ "Автокар 777" нормативних вагових парламентів, позивачем було здійснено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №175 від 16.09.2015 року, яким відповідачу нарахована плата за проїзд на суму 686,07 євро, та розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №176 від 16.09.2015 року, яким позивачу нарахована плата за проїзд у розмірі 1 143,45 євро. Отже, загальна сума плати за проїзд, яка була нарахована відповідачу, становить 1 829,52 євро. За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що визначена контролюючим органом плата за проїзд, неоскаржена та несплачена перевізником-власником транспортних засобів у встановлені чинним законодавством строки, набуває статусу заборгованості перед Державним бюджетом України.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" задоволено.

4.1. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

4.2. Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (код за ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автокар-777" (код за ЄДРПОУ 36303499) 1515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, сплаченого Платіжним дорученням від 18 липня 2016 року №8783.

5. В своєму рішенні суд апеляційної інстанції зазначив, що ані Конституцією України ані законами України Позивача не наділено правом звернення до суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортним засобом з перевищенням нормативних вагових параметрів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)

6.19 вересня 2016 року Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року, в якій скаржник просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

7. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції не мотивував ухвалене рішення, а прийняв позицію апелянта.

Вказує, що апеляційний суд послався на Положення "Про державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті", затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №378/2011, яке є нечинним. Крім того, зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень не є суттю даної справи. Вважає, що апеляційним судом не взято до уваги те, що розрахунки плати за проїзд від 16 вересня 2015 року №175 та №176 на даний час є чинними та не скасовані, не оскаржені відповідачем в судовому порядку. Також посилається на неправомірне стягнення судом судових витрат на користь відповідача, оскільки останнім не ставилось таке питання в поданій апеляційній скарзі. Зазначає, що право на звернення до суду з даними позовними вимогами вбачається з покладених на Державну службу України з безпеки на транспорті завдань щодо здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, а несплата суб'єктами господарювання коштів у добровільному порядку тягне за собою ненадходження цих коштів до Державного бюджету України, що суттєво порушує інтереси держави.

8. Відповідачем надано заперечення на касаційну скаргу, в яких вказано на те, що доводи скаржника про посилання суду на нормативно-правовий акт, який втратив чинність не відповідають дійсності, оскільки Положення "Про державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті", затверджене Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №378/2011, є чинним та діючим. Зазначає, що скаржник в своїй касаційній скарзі не вказує норму закону, яка надає йому право на стягнення плати за проїзд в судовому порядку. Вказує на те, що на позивача покладено повноваження щодо нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю, а не стягнення такої плати в судовому порядку, оскільки це не є адміністративним стягненням відповідно до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт". Вважає, що правова позиція позивача суперечить вимогам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги є надуманими. Просив касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

9. Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами встановлено, що позивачем на автомобільній дорозі Стрий - Кіровоград - Знам'янка 435км. + 96м. 16 вересня 2015 року проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - автомобіля DAF, модель XF95.430, реєстраційний номер НОМЕР_2, з причепом марки STAS, модель SA339K, реєстраційний номер НОМЕР_3, які належать Відповідачу, про що складено відповідну Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16 вересня 2015 року та Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16 вересня 2015 року №003175, копії яких наявні в матеріалах справи (а. с.9-10).

11. Під час проведення контролю Позивачем зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових обмежень, а саме: повна фактична маса склала 53,78 тон при нормативно допустимій 40,00 тон.

12. На підставі зазначеного Відповідачем складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 15 вересня 2015 року №0101 від 16 вересня 2015 року №175 на суму 686,07 євро.

13. Також Позивачем на автомобільній дорозі Стрий - Кіровоград - Знам'янка 435км+96м. 16 вересня 2015 року проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу - автомобіля MAN, модель TGA 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_4 з причепом марки WIELTON, модель NW3, реєстраційний номер НОМЕР_5, які належать Відповідачу, про що складено відповідну Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16 вересня 2015 року та Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 16 вересня 2015 року №003176, копії яких наявні в матеріалах справи (а. с.13-14).

14. Під час проведення контролю Позивачем зафіксовано перевезення вантажу з перевищенням встановлених вагових обмежень, а саме: повна фактична маса склала 56,56 тон при нормативно допустимій 40,00 тон.

15. На підставі зазначеного Відповідачем складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування згідно ТТН від 15 вересня 2015 року №01001 від 16 вересня 2015 року №176 на суму 1143,45 євро.

16. Зазначені Розрахунки направлені на адресу Відповідача супровідним листом від 12 жовтня 2015 № 1529/4/59-15 та одержані Відповідачем 21 жовтня 2015 року.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

17. Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Пункт 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103 (далі - Положення №103): Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

19. Підпункт 15,27 пункту 5 Положення №103: Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

20. Пункт 7 частини 1 статті 3 КАС України: суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

21. Частина 2 статті 4 КАС України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

22. Пункт 1 частини 2 статті 17 КАС України: юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

23. Частина 4 статті 50 КАС України: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

25. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).

26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

27. З аналізу вищенаведених норм слідує, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

28. Наведене узгоджується і з положеннями ст. 2, 4, 19 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб'єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

29. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

30. У відповідності до приписів Положення №103 позивач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу. Нормами чинного законодавства визначені повноваження Укртрансбезпеки щодо контролю за рухом транспортних засобів з перевищенням габаритно-вагових параметрів, а також порядок здійснення такого контролю.

31. Разом з тим, повноваження Укртрансбезпеки щодо плати за проїзд великовагових транспортних засобів обмежуються лише нарахуванням такої плати. При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

32. Частина 4 статті 50 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) наводить вичерпний перелік випадків, у яких фізичні чи юридичні особи можуть бути відповідачами в адміністративному процесі за позовами суб'єктів владних повноважень. До компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб'єкта владних повноважень, у яких одночасно можуть бути відповідачами фізичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

33. Проте ані Конституцією України, ані законами України позивача (Укртрансбезпеки) не наділено правом звернення саме до адміністративного суду щодо стягнення грошових коштів за проїзд транспортного засобу з перевищенням нормативних вагових параметрів.

34. Адміністративні суди можуть розглядати вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. В іншому випадку спірні відносини з приводу відшкодування шкоди (стягнення збитків, у тому числі й на користь держави) носять приватноправовий характер та, як наслідок, не можуть бути предметом справи, віднесеної до адміністративної юрисдикції.

35. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 813/4972/13-а та постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №820/1203/17.

36. З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення у даній справі, дійшов вірних висновків стосовно відсутності у Державної служби України з безпеки на транспорті права звернення до суду з вимогами про стягнення грошових коштів за проїзд транспортним засобом з перевищенням нормативних вагових параметрів, однак припустився помилки в прийнятті процесуального рішення у справі.

37. Таким чином, суд апеляційної інстанції, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, розглянув справу, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

38. Пунктом 5 ч.1 ст.349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

39. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

40. Відповідно до ч.1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ч.1 ст. 354 КАС України. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ч.1 ст. 354 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

41. Оскільки суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу з порушенням правил предметної юрисдикції, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

42. Керуючись статтями 238, 239, 341, 343, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

постановив:

43. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - задовольнити частково.

44. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 червня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2016 року - скасувати, а провадження у справі закрити.

45. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа