Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.09.2018 року у справі №826/6129/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2020 року

Київ

справа №826/6129/17

адміністративне провадження №К/9901/57331/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/6129/17

за позовом ОСОБА_1 до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , комунальне некомерційне підприємство "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва, Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії, скасування рішень, визнання недійсними посвідчень, стягнення моральної та матеріальної шкоди, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року (прийняте у складі судді Мазур А.С.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів: Бабенка К.А., Шурка О.І.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КМДА), в якому, з урахуванням заяв про доповнення позовних вимог, просив:

1.1. визнати недійсним та анулювати видане КМДА, а саме Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посвідчення стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва Закревській Л.М. про присвоєння вищої кваліфікаційної категорії лікаря стоматолога-терапевта;

1.2. визнати незаконно виданим КМДА, а саме Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посвідчення про присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 вищої кваліфікаційної категорії лікаря стоматолога-терапевта;

1.3. зобов`язати КМДА через Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) анулювати посвідчення, видане стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 щодо присвоєння їй вищої кваліфікаційної категорії лікаря за фахом стоматолог-терапевт;

1.4. зобов`язати КМДА скасувати посвідчення, видане Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 вищої кваліфікаційної категорії лікаря стоматолога-терапевта;

1.5. скасувати рішення Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 вищої кваліфікаційної категорії лікаря стоматолога-терапевта;

1.6. визнати недійсним та анулювати видане КМДА, а саме Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посвідчення стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_3 про присвоєння вищої кваліфікаційної категорії лікаря;

1.7. визнати незаконно виданим КМДА, а саме Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) посвідчення про присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва Вавриковича І.М. вищої кваліфікаційної категорії лікаря;

1.8. зобов`язати КМДА через Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) анулювати посвідчення, видане стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_3 щодо присвоєння йому вищої кваліфікаційної категорії лікаря за фахом стоматолог-терапевт;

1.9. зобов`язати КМДА скасувати посвідчення, видане Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва Вавриковичу І.М. вищої кваліфікаційної категорії лікаря

1.10. скасувати рішення Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо присвоєння стоматологу відділення терапевтичної стоматології філії З КНП КДЦ Деснянського району м. Києва ОСОБА_3 вищої кваліфікаційної категорії лікаря;

1.11. стягнути з КМДА завдану моральну шкоду у розмірі 12268000,00 грн.;

1.12. стягнути з КМДА завдану матеріальну шкоду у розмірі 253600,00 грн.;

1.13. стягнути з КМДА на користь Окружного адміністративного суду міста Києва 10% ціни позову, а саме 1252160,00 грн.;

1.14. зобов`язати КМДА зобов`язати КНП КДЦ Деснянського району міста Києва зробити перерахунок та повернути кошти, незаконно отримані з бюджету стоматологом ОСОБА_2 як доплату за вищу кваліфікаційну категорію;

1.15. зобов`язати КМДА зобов`язати КНП КДЦ Деснянського району міста Києва зробити перерахунок та повернути кошти, незаконно отримані з бюджету стоматологом ОСОБА_3 як доплату за вищу кваліфікаційну категорію;

1.16. визнати неправомірними дії Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у зв`язку з незаконним виданням свідоцтв (та присвоєнням) вищої кваліфікаційної категорії стоматологам філії З КНП КДЦ Деснянського району міста Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

1.17. зобов`язати Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) припинити надання медичних послуг стоматологом-терапевтом філії З КНП КДЦ Деснянського району міста Києва ОСОБА_2 ;

1.18. зобов`язати Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) припинити надання медичних послуг стоматологом-терапевтом філії З КНП КДЦ Деснянського району міста Києва ОСОБА_3 ;

1.19. зобов`язати Департамент охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) припинити завідування стоматологічним відділенням філії З КНП КДЦ Деснянського району міста Києва Вавриковичем І.М.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

2. Між позивачем ОСОБА_1 та його донькою ОСОБА_5 з одного боку, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншого, тривалий час існував конфлікт, який мав свій вияв пов`язаний з виконанням професійних обов`язків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , як стоматологами по відношенню до позивача як пацієнта та до його доньки як до колеги. З приводу даних обставин внесені відповідні записи до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінальні провадження та здійснюється досудове розслідування.

2.1. Позивач, вважаючи, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 отримані без належних на те правових підстав та відповідної освіти на підставі сфальсифікованих документів свідоцтва про присвоєння вищої кваліфікації лікарів, а також останніми здійснюється у межах Центру діяльність без медичної ліцензії на незаконно створених робочих місцях з непридатними для роботи умовами, звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року, в задоволенні позову відмовлено.

3.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів як порушення прав останнього видачею ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчень лікарів вищої категорії, так і заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

3.2. Також, оскаржувані позивачем дії КМДА не зачіпають/порушують індивідуально виражені права та інтереси позивача, а стосуються взаємовідносин його доньки з іншими працівниками центру. Вказане свідчить про відсутність причинного зв`язку між заявленими позовними вимогами та підставами позову. Крім цього, донька позивача не позбавлена права самостійно звернутися до суду із таким позовом.

IV. Касаційне оскарження

4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позову.

4.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновків судів щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в тому числі щодо позивача, та видачею Департаментом охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) вказаним особам посвідчень про присвоєння кваліфікації лікаря вищої категорії.

5. У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими з дотриманням норм процесуального права, на підставі повно та всебічно з`ясованих обставинах справи, а тому не підлягають скасуванню.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

6. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7. Приписами частин 1 та 2 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

7.1. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

8. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

9. Механізм проведення атестації лікарів, яка проводиться з метою оцінки їх професійного рівня та складності виконуваних робіт, відповідності кваліфікаційним вимогам і посадовим обов`язкам визначений Положенням про порядок проведення атестації лікарів (чинним на час виникнення спірних правовідносин) затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 грудня 1997 року №359 (далі - Положення №359).

10. Пунктом 5 Розділу 1 Положення №359 визначено, що атестація на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій проводиться комісіями, що створюються при Міністерстві охорони здоров`я України (Центральна атестаційна комісія), Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділах з питань охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

11. Згідно з пунктом 6 Розділу 1 Положення №359 атестаційні комісії проводять атестацію лікарів безпосередньо підпорядкованих закладів охорони здоров`я та фізичних осіб - підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики та ліцензії на діяльність банків пуповинної крові інших тканин і клітин людини, лікарів, які працюють за наймом у суб`єктів господарювання, що зареєстровані в установленому порядку як юридичні особи, лікарів медико-профілактичного профілю та лікарів установ соціального захисту населення на відповідній території.

12. Згідно з пунктом 16 Розділу 3 Положення №359 склад атестаційної комісії, яка формується із підкомісій за профілем надання медичної та медико-профілактичної допомоги населенню для проведення співбесіди з лікарями, затверджується наказом органу охорони здоров`я, при якому вона створюється.

13. Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

14. Згідно з частиною другою статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

15. За змістом частини першої статті 70 та статті 71 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

16. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435-IV особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

17. Статтею 1174 цього ж Кодексу передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

VI. Позиція Верховного Суду

18. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-IX).

19. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону N 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

22. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

23. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

24. Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України (п. 1 резолютивної частини Рішення № 6-зп від 25 листопада 1997 року; п. 1 резолютивної частини Рішення № 9-зп від 25 грудня 1997 року; та п. 1 резолютивної частини Рішення №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року).

25. У рішенні № 19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року Конституційний Суд України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

26. Отже, системне тлумачення статті 55 Конституції України дозволяє дійти висновку, що частина 2 цієї статті гарантує "кожному" захист "своїх прав", які були порушені органами державної влади, місцевого самоврядування, посадовими і службовими особами. Саме в такому значенні сформульовано частини 3, 5 та 6 статті 55 Конституції України.

27. У Постанові Верховного Суду України від 23 травня 2017 року по справі № 800/541/16, суд підкреслив, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

28. З аналізу вищезазначених норм, слідує, що під час розгляду справи позивач повинен довести, а суд встановити факти або обставини, які б свідчили про порушення індивідуально виражених прав чи інтересів позивача.

29. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Верховного Суду від 11 квітня 2018 у справі № 363/3414/13-а.

30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою звернення до суду з позовом позивачем було визначено те, що між ним та ОСОБА_5 з одного боку, та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншого, тривалий час існував конфлікт, який мав свій вияв пов`язаний з виконанням професійних обов`язків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , як стоматологами по відношенню до позивача як пацієнта та до його доньки як до колеги.

31. Разом з цим, ОСОБА_1 вказує на протиправність дій відповідача - Київської міської державної адміністрації, яка полягає у незаконній видачі на підставі фальсифікованих відомостей посвідчень про присвоєння вищої кваліфікаційної категорії лікарям КНП "Консультативно-діагностичний центр" Деснянського району м. Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

32. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що питання правомірності видачі лікарям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посвідчень про присвоєння вищої кваліфікаційної категорії не породжують виникнення правовідносин та не впливають на права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 як фізичної особи та батька ОСОБА_6 .

33. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.

34. Крім цього, відсутність причинного зв`язку між діями, рішеннями та бездіяльністю відповідача та відносинами (конфліктом), що склалися між позивачем та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , свідчить про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача моральної та матеріальної шкоди.

35. Доводи, викладені у касаційній скарзі, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

36. Враховуючи наведене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

37. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

38. Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстави для їх скасування відсутні, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

VIІ. Судові витрати

39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

О.В. Калашнікова

М.В. Білак

О.А. Губська ,

Судді Верховного Суду