Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 квітня 2019 року

Київ

справа №819/2446/15

адміністративне провадження №К/9901/14835/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду в складі судді Шульгача М.П. від 21.12.2015 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Гуляка В.В., Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М. від 15.06.2016 у справі №819/2446/15 за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" третя особа - Тернопільський кооперативний торговельно-економічний коледж про зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2015 року позивач ОСОБА_3 звернулась до суду із адміністративним позовом до відповідачів Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" Грицака І.Ю., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просила:

визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у ПАТ "КБ "Стандарт" Грицака І.Ю. щодо тимчасового обмеження виплати позивачу гарантованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладом, та щодо відмови у включенні позивача до повного переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт";

зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" Грицака І.Ю. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб»;

зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до загального реєстру вкладників на підставі повного переліку вкладників ПАТ "КБ "Стандарт", наданого Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" Грицаком І.Ю., із здійсненням відповідного відшкодування коштів в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладом позивача;

скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" Грицака І.Ю. № 11 від 09 вересня 2015 року та додаток «Перелік транзакцій та правочинів (договорів), визнаних нікчемними» до вказаного наказу, в частині визнання договору банківського рахунку фізичної особи № 1 від 05 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «КБ «Стандарт» та ОСОБА_3, та усіх транзакцій за вказаним договором, нікчемними, а також зупинення перерахування/виплати за вказаним договором.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" Грицака І.Ю. надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо вкладника банку ПАТ КБ «Стандарт» ОСОБА_3, що має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року змінено, виключивши в абзаці другому резолютивної частини цієї постанови суду слова «Грицака Ігоря Юліановича».

В решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Уповноважена особа, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок так розподілу депозитних рахунків іншого клієнта, на якому була розміщена значна сума коштів, внаслідок чого власник значного вкладу отримав значну перевагу перед іншими кредиторами банку, що є порушенням пункту 7 статті 38 Закону № 4452-VІ.

Відзив та заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг та заперечення на них, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного

Судами встановлено, що 05.02.2015 року між позивачем ОСОБА_3 та ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" було укладено Договір банківського рахунку фізичної особи № 1, за умовами якого Банк відкрив ОСОБА_3 поточний рахунок НОМЕР_1 та зобов'язався здійснювати за дорученням ОСОБА_3 операції за Рахунком відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства.

05 лютого 2015 року на вказаний Рахунок надійшли кошти в сумі 96750 грн., згодом 09.02.2015р. надійшло ще 3200 грн. Вказані кошти надійшли з рахунку Тернопільского кооперативного торгово-економічного коледжу як поворотна фінансова допомога.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 19.02.2015 № 116 "Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Стандарт» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 19.02.2015 № 38 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ КБ "Стандарт", згідно з яким з 20 лютого 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «КБ «Стандарт». Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ "Стандарт" призначено Грицака І.Ю.

Таким чином, на момент віднесення Банку до категорії неплатоспроможних та запровадження в Банку тимчасової адміністрації, на рахунку позивача в Банку знаходилися грошові кошти в сумі 99950 грн..

Відповідно до постанови Правління НБУ від 18 червня 2015 р. № 385 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства «Комерційного банку «Стандарт» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 19 червня 2015 р. № 120, "Про початок процедури ліквідації ПАТ КБ "Стандарт" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ КБ "Стандарт" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" Грицака І.Ю. строком на 1 рік, з 19 червня 2015 р. до 18 червня 2016 р. включно.

Згідно офіційного повідомлення, розміщеного на інтернет-сторінках Банку та Фонду, для отримання гарантованої суми відшкодування вкладникам необхідно звернутись до ПАТ "УКРІНБАНК", як банку-агента Фонду.

22.07.2015 позивач звернулась із заявою до відділення ПАТ "УКРІНБАНК" в м.Тернополі за отриманням гарантованої суми відшкодування за вкладом. За результатами розгляду вказаної заяви відділення ПАТ "УКРІНБАНК" в м.Тернополі листом від 22.07.215 р. № 392 повідомило позивача про те, що у списках, наданих Фондом, для виплати коштів клієнтам, її дані відсутні.

Також, 10.06.2015 року позивач зверталась до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" Грицака І.Ю. про повідомлення їй строків виплати гарантованих Фондом коштів або, у випадки відмови у виплаті коштів, повідомлення про причини не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. На вказаний запит отримано відповідь за вих. № 05/06-982, від 05.06.2015 р., згідно якою, задля виконання вимог ст. 38 Закону Уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Стандарт» було прийнято рішення про тимчасове обмеження на час здійснення тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам по певних рахунках. До вказаного переліку увійшов рахунок позивача, який було відкрито позивачці відповідно до Договору.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є вкладником в розумінні пункту 4 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а відтак, у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «КБ «Стандарт» набув право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом за рахунок коштів Фонду. При цьому, на відповідачеві уповноваженій особі Фонду на ліквідацію ПАТ «КБ «Стандарт» лежав обов'язок скласти реєстр (перелік) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (включивши у такий перелік позивача) та подати такий реєстр виконавчій дирекції Фонду для його затвердження.

З вказаними висновками погодився суд апеляційної інстанції, проте змінив постанову, шляхом виключення прізвища уповноваженої особи, у зв'язку з його зміною.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

У цьому рішенні суд зазначив також, що поняття "подрібнення вкладів", "розбивка вкладів", вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично під "подрібненням" чи "розбивкою" розуміється перерахування коштів з рахунку однієї фізичної особи на рахунок іншої.

Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.

Згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторони правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

При цьому при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписала уповноважена особа Фонду як особа, що здійснює повноваження органу управління банку.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «КБ «Стандарт» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «КБ «Стандарт», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладників банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду для подання до Фонду додаткової інформації щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «КБ «Стандарт» за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Велика Палата Верховного Суду погодилася з позицією судів попередніх інстанцій, які дійшли висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в за рахунок Фонду.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2015 року, яка змінена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

А.Ю. Бучик

М.М. Гімон

Л.Л. Мороз

Судді Верховного Суду