Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2023 року

м. Київ

справа №420/515/20

адміністративне провадження № К/990/28436/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів -Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державної податкової служби України на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022 (колегія суддів у складі: Турецької І. О., Стас Л. В., Шеметенко Л. П.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Державної фіскальної служби України від 21.12.2019 № 2089-о «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 »; поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області; стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Протокольною ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 21.12.2019 № 2089-о «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області з 23.12.2019. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23.12.2019 по 11.06.2020 у сумі 81 958,64 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Одеським окружним адміністративним судом 23.06.2020 видано виконавчі листи № 420/515/20 в частині поновлення позивача на рівнозначній посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області з 23.12.2019 та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 скасовано. Ухвалено у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу про припинення державної служби та звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної фіскальної служби України від 21.12.2019 № 2089-о «Про припинення державної служби та звільнення з посади ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на рівнозначній посаді заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області з 23.12.2019. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.01.2020 по 11.06.2020 в сумі 74 186,07 грн. 07 коп. Суму виплат зазначено без урахування податків і зборів. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на рівнозначній посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць. Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2020 касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі № 420/515/20 повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2020 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 21.07.2020 про визнання виконавчого листа від 23.06.2020 таким, що не підлягає виконанню.

02.02.2022 від представника позивача надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження з Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39396146) на Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 44118663), з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 заяву представника ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 420/515/20 задоволено. Замінено сторону виконавчого провадження по справі № 420/515/20 з Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 39396146) на правонаступника Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області (код ЄДРПОУ ВП 44118663), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Замінено сторону виконавчого провадження по справі № 420/515/20 з Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197) на його правонаступника Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393).

Не погодившись з ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 Державна податкова служба України 18.07.2022 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022, на обґрунтування причин пропуску якого зазначено, що з 24.02.2022 з 05:30 год на території України введений воєнний стан. До того ж, наказом Державної податкової служби України від 24.02.2022 № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах», встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів. У зв`язку з такими обставинами, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08.08.2022 апеляційну скаргу Державної податкової служби України було залишено без руху із наданням їй можливості протягом десяти днів після отримання копії ухвали подати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022, в якій необхідно вказати інші причини його пропуску, якщо такі є.

При цьому, суд вказав, що наказом Державної податкової служби України від 10.03.2022 № 168 «Про припинення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів» з 11.03.2022 припинено простій деяких територіальних органів Державної податкової служби України. Тобто, у червні місяці, коли Державна податкова служба України отримала оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, робота суб`єкта владних повноважень була відновлена. Крім того, суд зазначив про те, що саме по собі введення в країні воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення строку на апеляційне оскарження, за умови, якщо працює орган державної влади.

У той же час, судом встановлено, що Державна податкова служба України отримала оскаржувану ухвалу суду першої інстанції 08.06.2022, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Однак, апеляційна скарга подана до суду апеляційної інстанції лише 18.07.2022, тобто з пропуском п`ятнадцятиденного строку, передбаченого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалу суду апеляційної інстанції про залишення скарги без руху було доставлено до електронного кабінету скаржника 08.08.2022, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

22.08.2022 представник Державної податкової служби України подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування даного клопотання представник знову посилається на введення в країні воєнного стану. Разом з цим, представник скаржника указує, що простій Державної податкової служби України не припинявся.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022 відмовлено Державній податковій службі України у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022 про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Мотивуючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції повторно зауважив, що саме по собі введення в країні воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення строку на апеляційне оскарження, за умови, якщо працює орган державної влади. До того ж, введення воєнного стану відбулось ще 24.02.2022, а ухвалу суду першої інстанції скаржник отримав 08.06.2022. Крім того, суд зауважив, що простій у роботі Державної податкової служби України не завадив останній подати апеляційну скаргу 18.07.2022. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у червні місяці, після отримання ухвали суду першої інстанції, скаржник мав можливість подати апеляційну скаргу в строк, передбачений статтею 295 КАС України, а тому причини пропуску строку на апеляційне оскарження не виправдовують втручання у принцип правової визначеності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022, Державна податкова служба України звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неврахування тієї обставини, що пропуск строку апеляційного оскарження відбувся у зв`язку із введенням на території України воєнного стану й оголошенням простою в роботі Державної податкової служби України як центрального апарату, просив її скасувати та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Позиція інших учасників справи

Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Рух справи у суді касаційної інстанції

18.10.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 420/515/20.

Ухвалою Верховного Суду від 01.12.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою Державної податкової служби України на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 295 КАС України визначає вимоги щодо строку на апеляційне оскарження.

Так, частиною першою статті 295 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Пунктом 2 частини другої статті 295 КАС України встановлено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.

Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, необхідно виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022. Указом Президента України від 12.08.2022 № 573/2022 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 23.08.2022 на 90 діб, тобто, останній триває й досі.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції, що саме по собі введення в країні воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення строку на апеляційне оскарження, за умови, якщо працює орган державної влади.

У цій справі Державна податкова служба України доводила, що не могла звернутися до суду з апеляційною скаргою у строки, встановлені статтею 295 КАС України, оскільки з 24.02.2022 на території України введений воєнний стан. До того ж, наказом Державної податкової служби України від 24.02.2022 № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах», встановлено простій у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів.

Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 08.08.2022 дійшов висновку, що апелянт, звертаючись з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, не навів поважних причин пропуску такого строку. У свою чергу, наведені апелянтом причини не є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки саме по собі введення в країні воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення строку на апеляційне оскарження, за умови, якщо працює орган державної влади. Крім того, суд зазначив, що наказом Державної податкової служби України від 10.03.2022 № 168 «Про припинення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів» з 11.03.2022 припинено простій деяких територіальних органів Державної податкової служби України. Тобто, у червні місяці, коли Державна податкова служба України отримала оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, робота суб`єкта владних повноважень була відновлена.

Зі змісту апеляційної скарги слідує, що Державна податкова служба України лише в загальному посилалась на обставини введення в Україні воєнного стану та встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження, не доводячи при цьому причинного зв`язку між існуванням вказаних обставин та пропуском такого строку.

Наведені у касаційній скарзі аргументи стосовно наказу Державної податкової служби України від 24.02.2022 № 243-о «Про встановлення простою у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органах», підлягають відхиленню з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Колегія суддів ураховує, що дійсно у роботі Державної податкової служби України та її територіальних органів було встановлено простій, що об`єктивно може свідчити про неможливість своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Проте зі змісту оголошення, опублікованого за посиланням https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/576218.html, встановлено, що указаний наказ стосувався виконання останніми своїх функцій і повноважень щодо забезпечення реалізації державної податкової політики, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, здійснення повноважень, передбачених законом, у зв`язку з чим організація трудового процесу в територіальних органах Державної податкової служби України мала передбачати виконання останніми своїх функцій і повноважень.

Натомість, неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Державна податкова служба України, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинна намагатися отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі, і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Аргументи скаржника у касаційній скарзі не спростовують висновків апеляційного суду про ненаведення скаржником поважних причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 08.02.2022. До того ж, як встановлено судом апеляційної інстанції, введення воєнного стану відбулось ще 24.02.2022, а ухвалу суду першої інстанції скаржник отримав 08.06.2022, проте простій у роботі Державної податкової служби України не завадив останній подати апеляційну скаргу 18.07.2022.

Аналогічний висновок Верховного Суду міститься у постановах від 06.12.2022 у справі № 160/195/22, від 31.01.2023 у справі № 240/30079/21

Суд також зауважує, що підставою для відмови у відкритті провадження стало невиконання апелянтом ухвали суду апеляційної інстанції від 08.08.2022 про залишення апеляційної скарги без руху, а саме Державною податковою службою України не було подано заяви із зазначенням інших поважним причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що мало наслідком застосування судом приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Процесуальними нормами КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги і документів, що підтверджують повноваження представників.

Для цього апелянт як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Верховний Суд також враховує, що судом апеляційної інстанції для заявника були забезпечені умови, за яких Державна податкова служба України як суб`єкт владних повноважень не тільки мала можливість, а й процесуальний обов`язок вжити всі можливі заходи задля доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції винесено законну і обґрунтовану ухвалу, постановлену з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Висновки щодо судових витрат

Оскільки Верховний Суд не змінив та не ухвалив нове рішення, судові витрати відповідно статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк