Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.12.2020 року у справі №569/98/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 569/98/17

адміністративне провадження № К/9901/21157/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Стародуба О. П.,

суддів - Єзерова А. А., Кравчука В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05.01.2017р. (суддя - Кучина Н. Г. ) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від
07.03.2017р. (судді - Охрімчук І. Г., Жизневська А. В., Котік Т. С. ) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати йому пенсії з 15.12.2007р. по 22.12.2014р. ;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії починаючи із 15.12.2007р. по 22.12.2014р., додатково включивши до вже врахованих сум грошового забезпечення суми коштів надбавки за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи у розмірі 50% до окладу грошового утримання за період з 01.04.2005р. по 31.08.2005р. та надбавки за безперервну службу у розмірі 90% грошового забезпечення за період з 01.04.2005р. по 31.07.2007р., що були йому нараховані та виплачені на виконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014р.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 05.01.2017р., яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
07.03.2017р., позовну заяву залишено без розгляду.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані зверненням позивача з відповідною заявою поза межами шестимісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 99 КАС України, за відсутності поважних причин для його поновлення.

З ухваленими у справі рішеннями не погодився позивач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просив їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами не було взято до уваги його твердження стосовно обізнаності щодо порушення його прав з приводу належного пенсійного забезпечення саме з моменту отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.12.2016р., а отже підстав для залишення його позовної заяви із застосуванням положень ч. 2 ст. 99 КАС України у суду не було.

Відповідачем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а рішення судів попередніх інстанцій залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так відповідно до частин 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції чинній на час звернення до суду із позовом) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частин 1, 2 статті 99 КАС України або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Із змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить здійснити перерахунок пенсії з врахуванням додаткових видів грошового забезпечення з часу її призначення 15.12.2007р. до 22.12.2014р.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні суми грошового забезпечення позивачу були нараховані на виконання рішення Вищого адміністративного суду України від 26.02.2014р. і бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії позивача з врахуванням спірних сум уже була предметом судового розгляду, за наслідками якого постановою Рівненського міського суду Рівненської області від
13.04.2016р. позовні вимоги були задоволені частково за період з 23.12.2014р.

Таким чином, суди обгрунтовано дійшли висновку, що про порушення своїх прав позивач був обізнаний уже станом на час звернення до суду з аналогічними вимогами за інший період, в зв'язку з чим звернення до суду в січні 2017 року з цим позовом відбулось за межами передбаченого процесуальним законом строку звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 350 КАС України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 05.01.2017р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 07.03.2017р. - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О. П. Стародуб

А. А. Єзеров

В. М. Кравчук