Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.12.2019 року у справі №820/5571/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2019 року

Київ

справа №820/5571/15

адміністративне провадження №К/9901/12608/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

судді-доповідача Бевзенка В. М.,

суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 (головуючий суддя - Мельников Р. В., судді: Бідонько А. В., Мар'єнко Л. М. )

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 (головуючий суддя - Курило Л. В., судді: Русанової В. Б., Присяжнюк О. В. )

у справі 820/5571/15

за позовом ОСОБА_1

до Державної казначейської служби України

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, ДКС України), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання у строк, визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 в адміністративній справі № 646/10965/13-а за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сидоренко Інни Володимирівни, начальника відділу Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Гіркої Олени Володимирівни, начальника Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сахарова Олександра Ілліча про визнання неправомірним і нечинним складеного та підписаного ними перерахунку пенсії підполковнику ОСОБА_1 у пенсійній справі № А4415-СБУ від 10.09.2013 щодо виплати ОСОБА_1 з 01.10.2013 пенсії у сумі 1688 гривень 99 копійок та до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії;

- зобов'язати відповідача виконати у строк, визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 в адміністративній справі № 646/10965/13-а за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сидоренко Інни Володимирівни, начальника відділу Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Гіркої Олени Володимирівни, начальника Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сахарова Олександра Ілліча про визнання неправомірним і нечинним складеного та підписаного ними перерахунку пенсії підполковнику ОСОБА_1 у пенсійній справі № А4415-СБУ від 10.09.2013 щодо виплати ОСОБА_1 з 01.10.2013 пенсії у сумі 1688 гривень 99 копійок та до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 року позов ОСОБА_1 про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості за пенсією задоволено. Державною казначейською службою України було прийнято до виконання постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 року в частині позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість за пенсією в сумі 20 106
грн. 66 коп., що виникла внаслідок недоплати пенсії за сім місяців за період з 01 червня 2013 року по 11 грудня 2013 року та виконавчий лист виданий Червонозаводським районним судом міста Харкова ОСОБА_1. видано виконавчий лист по справі № 646/10965/13 - а. Проте, у встановлений частиною 4 статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" тримісячний строк з дня надходження до Державної казначейської служби України виконавчого листа та постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 року - а відповідачем протиправно не виплачено позивачу суми заборгованості за пенсією в розмірі 20106,66 грн.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2015, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від
26.11.2015, позов задоволено:

- визнано протиправною бездіяльність ДКС України щодо невиконання у строк, визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 року по адміністративній справі № 646/10965/13-а за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сидоренко Інни Володимирівни, начальника відділу Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Гіркої Олени Володимирівни, начальника Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сахарова Олександра Ілліча про визнання неправомірним і нечинним складеного та підписаного ними перерахунку пенсії підполковнику ОСОБА_1 у пенсійній справі № А4415-СБУ від 10.09.2013р. щодо виплати ОСОБА_1 з
01.10.2013 р. пенсії у сумі 1688 гривень 99 копійок та до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії;

- зобов'язано відповідача виконати у строк, визначений Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014р. в адміністративній справі № 646/10965/13-а за позовом ОСОБА_1 до головного спеціаліста Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сидоренко Інни Володимирівни, начальника відділу Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Гіркої Олени Володимирівни, начальника Управління пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Сахарова Олександра Ілліча про визнання неправомірним і нечинним складеного та підписаного ними перерахунку пенсії підполковнику ОСОБА_1 у пенсійній справі № А4415-СБУ від 10.09.2013 р. щодо виплати ОСОБА_1 з
01.10.2013р. пенсії у сумі 1688 гривень 99 копійок та до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.

Вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що відсутність бюджетних коштів та/або встановлення конкретних розмірів виплати коштів, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України", не може бути підставою для невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Окрім того, зазначили, що наведене узгоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в рішенні від 08.11.2005 року в справі "Кречко проти України". У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання свої зобов'язань. Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що станом на день розгляду цієї справи в судах відповідачем не виконано обов'язку, передбаченого статтею 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", щодо виконання постанови Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.01.2014 року по адміністративній справі № 646/10965/13-а, яке набрало законної сили та відповідно до статті 124 Конституції України є обов'язковим до виконання на всій території України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки вважає, що рішення судів попередніх інстанції були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, тим що рішення у справі № 646/10965/13, буде виконано у порядку черговості, тобто після перерахування коштів стягувачам, які звернулися до органів Казначейства раніше позивача та про те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" за бюджетною програмою КПКВК 3504040 передбачено лише 150,00 млн гривень. Також, вказує, що виконання рішення поза чергою (як вимагає позивач у поданій заяві) є неможливим, оскільки призведе до порушення принципу рівності перед законом, оскільки будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Казначейства раніше, ніж позивач. На думку відповідача, судами попередніх інстанцій не враховано, що ним постійно направлялися листи до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040, проте відповідні зміни прийняті не були.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.

За правилами частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Приписами частини 1 статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (чинного на дату видачі виконавчого листа і звернення його до виконання) рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Положення аналогічного змісту містить частина 2 статті 6 чинного Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - ~law26~).

Закон України від 05 червня 2012 року № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - ~law28~)

Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлює.

Згідно з ~law30~ держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Відповідно до ~law31~ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

~law32~ встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845)

Згідно з абзацом 2 пункту 2 Порядку № 845 безспірним списанням є операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання рішень про стягнення коштів Казначейством та його територіальними органами без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Пунктом 49 Порядку № 845 визначено, що у разі, коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Міністерству фінансів України пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України.

Позиція Верховного Суду

Аналізуючи наведені положення у співставленні зі встановленими обставинами цієї справи, треба звернути увагу, що при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, Державна казначейська служба України обмежена відповідними бюджетними призначеннями державного органу та коштами, передбаченими програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Якщо таких коштів недостатнього, Державна казначейська служба України зобов'язана звернутися до Міністерства фінансів України з пропозиціями щодо внесення змін до закону про Державний бюджет України; при цьому Казначейство відкладає безспірне списання коштів і поновлює його після того, як такі зміни будуть внесені.

У такому аспекті, перед тим як констатувати факт протиправної бездіяльності Державної казначейської служби України у правовідносинах, які виникають у зв'язку з виконанням судових рішень, за якими боржником є державний орган, потрібно з'ясувати, чи вжило Казначейство в межах своїх повноважень усі залежні від нього дії (ухвалило рішення), спрямовані на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об'єктивні підстави та можливості.

Під протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) в неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного/несвоєчасного виконання обов'язкових дій/ухвалення рішень або невиконання їх узагалі. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.

Верховний Суд погоджується з тим, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню. Разом з цим, у контексті встановлених у цій справі обставин, необхідно зауважити, що сам факт невиплати позивачу коштів протягом трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з'ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Державна казначейська служба України допустила протиправну бездіяльність.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року № 688/4324/16-а.

Висновок судів попередніх інстанцій про те, що Державна казначейська служба України допустила протиправну бездіяльність ґрунтується на тому, що судове рішення, яке набрало законної сили, залишається невиконаним, при цьому судами визнано, що недостатність коштів на бюджетних рахунках не є підставою для такого невиконання. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій залишили поза увагою доводи відповідача щодо причин, які це зумовили, та не надав правової оцінки діям останнього в ситуації, коли бюджетних асигнувань для виплати коштів недостатньо.

Отже, у цій справі судами попередніх інстанцій не встановлено обставин щодо того, чи звертався відповідач до Міністерства фінансів України на виконання вимог пунктом 49 Порядку № 845, а також чи вживав він інших заходів, спрямованих на реальне виконання рішення.

Таким чином, постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду відповідно до вимог статті 353 КАС України.

Керуючись статтями 3, 250, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України - задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.2015 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 - скасувати.

Адміністративну справу № 820/5571/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В. М. Бевзенко

Судді Н. А. Данилевич

С. А. Уханенко