Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 460/9339/20

адміністративне провадження № К/9901/37363/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єзерова А.А.,

суддів Коваленко Н.В., Кравчука В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 (колегія суддів у складі головуючого судді Гінди О.М., суддів Ніколіна В.В., Пліша М.А.)

у справі № 460/9339/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій.

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячного підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року, починаючи з 01 липня 2002 року, крім періоду з 10 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячне підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати станом на момент виплати вказаного підвищення, та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 липня 2002 року, крім періоду з 10 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року.

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно з ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 09 вересня 2010 року, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з 17 липня 2018 року, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 09 вересня 2010 року, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, підвищення до пенсії в розмірі двох мінімальних заробітних плат згідно з ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 09 вересня 2010 року, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з 17 липня 2018 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , з урахуванням раніше виплачених сум, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком з 01 липня 2002 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 09 вересня 2010 року, з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задоволено частково: рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов залишено без розгляду.

4. 12 жовтня 2021 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 у справі № 460/9339/20, в якій вона просить скасувати зазначене судові рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (3 категорія).

6. Позивач проживає в селі Корост, тобто в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

7. Позивач перебуває на обліку в територіальному органі Пенсійного фонду України та отримує пенсію на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

8. Згідно з довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про перебування на обліку від 19.02.2021 №1700-0402-13/201 пенсія позивачу призначена з 16.11.2000, станом на 01.07.2002 позивач не працювала.

9. Листом від 25.11.2020 №9078-8907/К-02/8-1700/20, надісланим у відповідь на заяву позивача про перерахунок та виплату з 01.01.2002 доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, передбачених ст.39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для перерахунку пенсійних виплат, оскільки їх обчислення та виплата здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України, а за період з 10.09.2010 по 22.07.2011 - на виконання судових рішень

10. Вважаючи, що відповідач з 2002 року не доплачував їй частину пенсії, позивач звернулась до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідач мав нараховувати та виплачувати позивачу спірні виплати, передбачені статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), в розмірі двох мінімальних заробітних плат та 25% процентів мінімальної пенсії за віком, а тому нарахування та виплата позивачу таких виплат, в розмірах передбачених відповідними постановами Уряду є протиправним.

12. Залишаючи позов без розгляду, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що враховуючи вимоги статті 122 КАС України, позивачка повинна була звернутись до суду з позовом протягом 6 місяців, починаючи з серпня 2002 року (після отримання пенсійних виплат за липень 2002 року), натомість строк звернення до суду пропустила, із заявою про поновлення пропущеного строку з наведенням поважних причин, які перешкоджали їй реалізувати надане право, не зверталась.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що апеляційним судом не враховано, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину 2 статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частину 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за приписами яких нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Окремо звертає увагу, що апеляційним судом не взято до увагу практику Верховного Суду в подібних правовідносинах.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

15. Відповідно до частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

16. За правилами, передбаченими частиною першою статті 118 КАС процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом.

17. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

18. Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому заявила вимоги про захист своїх прав з 2002 року.

19. Пропущений строк для подання скарги може бути поновлено судом, якщо буде встановлено, що він пропущений з поважних причин.

20. З позовом ОСОБА_1 звернулась до суду у грудні 2020 року.

21. Відповідно до частини першої та другої статті 122 КАС позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

22. Згідно із частиною третьою статті 122 КАС для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

23. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

24. Отже, строк звернення до адміністративного суду це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

25. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

26. Відтак, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

27. Судами встановлено, що позовні вимоги стосуються нарахування та виплати підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до статей 39, 51 Закону №796-XII за період з 01.07.2002.

28. Закон №796-XII не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання певного виду пенсії чи додаткової виплати за цим Законом, відтак застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

29. З приводу доводів позивачки про те, що про порушення свого права вона дізналася у грудні 2020 року з листа відповідача, колегія суддів зазначає таке.

30. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

31. Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

32. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.

33. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).

34. Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

35. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

36. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

37. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду (постанова від 31.03.2021, справа №240/12017/19, адміністративне провадження № К/9901/15971/20).

38. З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції правильно враховано, що позивачка своєчасно не скористалася своїм правом на звернення до суду за захистом, а звернулася до суду лише у грудні 2020 (понад 19 років після отримання пенсії за липень 2002 року).

39. За наведених обставин, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки така подана з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС.

40. Колегія суддів вважає, що будь-які об`єктивні чи суб`єктивні обставини не позбавляли позивачку можливості звернутися до суду у визначені законом строки з відповідним позовом до відповідача, якщо позивачка вважала, що діями чи бездіяльністю відповідача порушуються її права та законні інтереси.

41. В свою чергу посилання позивачки на те, що встановлений КАС України строк не застосовується до спірних правовідносин з огляду на положення статті 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є безпідставними, оскільки за змістом наведених норм, строк давності не застосовується лише до вимог щодо виплати нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії пенсійним органом нараховані не були.

42. Такий висновок щодо застосування статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у подібних правовідносинах міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі №758/2471/17, від 29.04.2020 у справі № 490/9535/16-а та постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

43. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норма, зокрема статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягає застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов: 1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом; 2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

44. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують та ґрунтуються на помилковому тлумаченні позивачем норм процесуального права.

45. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 350 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.09.2021 у справі № 460/9339/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.А. Єзеров

Суддя Н.В. Коваленко

Суддя В.М. Кравчук