Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.09.2019 року у справі №803/596/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2019 року

Київ

справа №803/596/17

адміністративне провадження №К/9901/32970/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І. А.,

суддів - Олендера І. Я., Ханової Р. Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року (головуючий суддя - Димарчук Т. М. )

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя - Затолочний В. С., судді - Бруновська Н. В., Запотічний І. І.)

у справі №803/596/17

за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області

до ОСОБА_1

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) звернулась до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

В обґрунтування позовних вимог Луцька ОДПІ зазначила, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 168 683 грн 50 коп., що виник в результаті несплати, у встановлений законом строк, узгодженого грошового зобов'язання визначеного податковим повідомлення - рішенням від 23.12.2010 №0004871701/1

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року, адміністративний позов задоволено повністю: стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави податковий борг в сумі 168 683,50 грн 50 копійок.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за відповідачем рахується податковий борг у розмірі 168 683 грн 50 коп., що у встановлений законом строк добровільно не сплачений, а тому підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.

Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження.

23 листопада 2017 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначає про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, виякадених в касаційній скарзі.

03 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), визначений податковим повідомленням-рішенням від 23.12.2010 №0004871701/1 на загальну суму 168 683,50 грн.

Надаючи правову оцінку викладеним вище обставинам, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України в редакції, що була чинною на момент їх виникнення.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Статтею 56 ПУ Країни встановлено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.2 ст. 56 ПК України встанослено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Пунктом 56.2 ст. 56 ПК України або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п. 56.18 ст. 56 ПК України).

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження (п. 87.11. ст. 87 ПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна сума податкового боргу виникла на підставі податкового повідомлення - рішення від 23.12.2010 №0004871701/1, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 167 833,50 грн., з яких 111 889 грн - за основним платежем та 55 944,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось відповідачем в судовому порядку.

Так, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2016 року у справі №2а/0370/279/11 касаційну скаргу Луцької об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Волинській області задоволено, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року скасовано, постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2011 року, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 23 грудня 2010 року №0004871701/1 відмовлено - залишено в силі.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача зазначеної суми податкового боргу.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи скаржника про протиправність податкового повідомлення - рішення контролюючого органу від 23 грудня 2010 року №0004871701/1, оскільки останнє було предметом розгляду у справі №2а/0370/279/11.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, судові рішення без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова