Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.08.2019 року у справі №810/782/15

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 серпня 2019 року

Київ

справа №810/782/15

адміністративне провадження №К/9901/8925/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року (колегія у складі суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І.) у справі № 810/782/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» (надалі позивач, Товариство) звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (надалі відповідач, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток, за платежем податок на додану вартість, за платежем податок на доходи фізичних осіб та за платежем податок з власників наземних транспортних засобів, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій.

Позивач зазначає, що рішення податкового органу є незаконними, оскільки при їх прийнятті невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19 лютого 2015 року №0000422202, №0000412201, №0005531702, №0005541702. Визнано протиправним та скасовано рішення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про застосування штрафних санкцій від 19 лютого 2015 року №0005521702. Визнано протиправною та скасовано вимогу Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 4 лютого 2015 року №0004141702.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість спірних рішень.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позову, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 19 лютого 2015 року №0000422202, №0000412201, №0005531702, №0005541702, рішення про застосування штрафних санкцій від 19 лютого 2015 року №0005521702 та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 4 лютого 2015 року №0004141702 є правомірними, оскільки винесені з дотриманням норм чинного податкового законодавства, що не було враховано судом першої інстанції.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що видами діяльності Товариства є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; неспеціалізована оптова торгівля; вантажний автомобільний транспорт; допоміжне обслуговування наземного транспорту.

У період з 15 грудня 2014 року по 29 січня 2015 року податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період з 1 жовтня 2012 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складений акт від 4 лютого 2015 року №80/10-06-22-01/33212540.

Висновками акта встановлено порушення Товариством:

- вимог підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 606 034,00 грн, у тому числі за четвертий квартал 2012 року на суму 367 104,00 грн та за 2013 рік на суму 238 930,00 грн;

- вимог пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 601 129,00 грн, у тому числі за жовтень 2012 року на суму 14 667,00 грн, за листопад 2012 року на суму 12 467,00 грн, за грудень 2012 року на суму 322 490,00 грн, за січень 2013 року на суму 7 700,00 грн, за лютий 2013 року на суму 7 700,00 грн та за березень 2013 року на суму 236 105,00 грн;

- вимог пункту 162.1 статті 162, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами у вигляді заробітної плати за 2013 рік на суму 7 417,22 грн;

- вимог статей 7, 8, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», в результаті чого позивачем не сплачено єдиний внесок за 2013 рік на суму 17 827,51 грн;

- вимог статей 231 234 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податкові зобов`язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2013 рік на суму 868,81 грн.

На підставі акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 19 лютого 2015 року № 0000412201, згідно з яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 751 411,00 грн, у тому числі, за основним платежем - 601 129,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 150 282,00 грн;

- від 19 лютого 2015 року № 0000422202, згідно з яким збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи підприємств на суму 757 543,00 грн, у тому числі, за основним платежем - 606 034,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 151 509,00 грн;

- від 19 лютого 2015 року № 0005531702, згідно з яким збільшено податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами на суму 9 271,53 грн, у тому числі, за основним платежем - 7 417,22 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 854,31 грн;

- від 19 лютого 2015 року № 0005541702, згідно з яким збільшено податкове зобов`язання з податку з власників наземних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2013 рік за основним платежем - 868,81 грн та за штрафними санкціями - 387,21 грн.

Крім цього, на підставі акта перевірки та відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», податковим органом прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 19 лютого 2015 року № 0005521702, відповідно до якого застосовано штрафні санкції у розмірі 2 674,13 грн та вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 4 лютого 2015 року № 0004141702, якою позивача зобов`язано сплатити недоїмку з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 17 827, 51 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що висновок податкового органу про заниження суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств пов`язується із порушенням позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту та витрат за операціями з придбання товарів у ТОВ «Пріор-КС» та транспортних послуг у ТОВ «Л.К.О.».

Між Товариством та постачальником - ТОВ «Пріор-КС» укладено договір поставки від 16 липня 2012 року №16/07, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити покупцеві товари.

Крім цього, між замовником - Товариством та виконавцем - ТОВ «Л.К.О.» укладено договір про надання послуг з перевезення вантажів від 1 жовтня 2012 року №1/10, за умовами якого виконавець бере на себе зобов`язання доставити автомобільним транспортом довірений йому вантаж (згідно товарно-транспортної накладної) з місця відправлення до пункту призначення і видати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник бере на себе зобов`язання сплатити плату за перевезення вантажу.

Судом першої інстанції встановлено та не поставлено під сумнів доводами касаційної скарги, що позивачем вжито всіх необхідних від нього заходів стосовно перевірки наявності спеціальної податкової правосуб`єктності ТОВ «Пріор-КС», ТОВ «Л.К.О.», наявності дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації як платника податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо) в офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість, що ведеться податковим органом.

На підтвердження надання ТОВ «Л.К.О.» на користь позивача транспортних послуг, позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). На підтвердження поставки ТОВ «Пріор-КС» товарів позивачем надані видаткові накладні.

За результатами господарських операцій ТОВ «Пріор-КС», ТОВ «Л.К.О.» видано на користь ТОВ «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» податкові накладні.

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Пріор-КС», ТОВ «Л.К.О.» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями.

Вказані первинні документи досліджені судом першої інстанції, копії долучені до матеріалів справи.

Податковий орган жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів протягом судового розгляду чи в апеляційній скарзі не висловив.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума податкового кредиту позивачем сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Крім того, на виконання ухвали суду першої інстанції податковим органом надано фінансові звіти ТОВ «Пріор-КС», ТОВ «Л.К.О.» за 2012 та 2013 роки та звітність вказаних товариств про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, з яких вбачається наявність у вказаних товариств матеріальних та трудових ресурсів для виконання господарських зобов`язань.

У зв`язку з цим суд першої інстанції констатував, що відповідачем не надано жодного доказу неможливості здійснення позивачем та його контрагентами зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів; відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу.

Судом першої інстанції встановлено, що придбаний у ТОВ «Пріор-КС» товар у подальшому реалізовано з націнкою у середньому 5 %, що є економічно вигідно адже позивач отримав дохід. На підтвердження вказаних операцій позивачем надано видаткові, податкові накладні та докази оплати товарів.

З огляду на зазначене, беручи до уваги докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості; твердження про відсутність факту надання послуг та поставки товарів спростовується наявними матеріалами справи; суду не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту, не доведено його недобросовісності Суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.02.2015 №0000422202, №0000412201.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в цій частині, обмежився цитуванням доводів податкового органу.

Щодо збільшення позивачеві податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб що сплачуються податковими агентами за податковим повідомленням - рішенням від № 0005521702 та вимоги про сплату боргу (недоїмки) № 0004141702.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що Товариством за рахунок прибутку підприємства сплачено ФОП ОСОБА_1 кошти у розмірі 43 630,70 грн за участь у семінарі працівника Товариства ОСОБА_3 . З наданого матеріального блага позивачем не утримано та не сплачено податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами у вигляді заробітної плати та єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Судом першої інстанції встановлено, що 2 липня 2013 року Товариством видано наказ №1/01 про професійну підготовку на навчальному семінарі з питань ведення бізнесу, яким керівники підрозділів та фахівці по роботі з клієнтами (11 осіб) направлено на груповий семінар.

3 липня 2013 року між Товариством та виконавцем - ФОП ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг №1, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати послуги з організації семінарів, а замовник прийняти та оплатити надані послуги.

15 липня 2013 року між сторонами договору підписано акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого виконавцем проведено семінар на тему «Професійні процеси, процедури і протокол в бізнесі».

В акті перевірки зазначено, що грошові кошти у розмірі 43630,70 грн, які позивачем перераховано за послуги семінару, є додатковим благом ОСОБА_3 . Разом з цим, як вбачається із наказу, учасниками семінару були 11 працівників Товариства.

Акт перевірки не містить жодних пояснень з приводу того, чому податковий орган вважає грошові кошти у розмірі 43 630,70 грн додатковим благом саме ОСОБА_3 , а не всіх учасників семінару. Більш того, жодних належних доказів щодо її участі у даному семінарі матеріали справи не містять.

У запереченні на позов податковим органом також не надано жодних пояснень з приводу вказаної обставини.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, в цій частині обмежився цитуванням акта перевірки, не звернувши увагу, що в апеляційній скарзі податковим органом не наведено жодного заперечення на рішення суду першої інстанції в цій частині.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що позивачем 25 квітня 2013 року зареєстровано в МРЕВ ДАІ транспортний засіб ГАЗ 2705-414, об`єм циліндрів двигуна 2464 см3. Разом з цим, позивачем не подано до Броварської ОДПІ розрахунку суми податку з власників транспортних засобів за придбаний транспортний засіб, не нараховано та не сплачено вказаний податок.

Судом першої інстанції встановлено, що як вбачається з довідки-рахунку №241756 та видаткової накладної, Товариство придбало у ТОВ «ТіДіСі Україна» автомобіль ГАЗ 2705-414, двигун № НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 .

Відповідно до редакції статті 231 розділу VII Податкового кодексу України, чинної на час виникнення спірних правовідносин, платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що відповідно до статті 232 цього Кодексу є об`єктами оподаткування.

Судом першої інстанції встановлено та не спростовано податковим органом, що автомобіль, придбаний Товариством у ТОВ «ТіДіСі Україна», належав останньому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .

Відповідно до облікової картки від 25 квітня 2013 року №16777645 ТОВ «ТіДіСі Україна» зняло з обліку ГАЗ 2705-414 для його реалізації.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не здійснював першу реєстрацію в Україні вказаного вище автомобіля, а отже, у даному випадку, не є платником вказаного податку.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга Товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мережа сервісних станцій «Тідісі-Дальнобой» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року у справі № 810/782/15 скасувати.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 травня 2015 року у справі № 810/782/15 залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду