ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 809/1413/16

адміністративне провадження № К/9901/33736/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Івано-Франківької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.12.2016, прийняту у складі головуючого судді Кишинського М.І., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2017, постановлену у складі колегії суддів: Святецького В.В. (головуючий), Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

І. Суть спору

1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Прокуратури Івано-Франківької області, в якому просив суд:

1.1. - визнати протиправними дії керівника прокуратури Івано-Франківської області щодо порушення вимог трудового законодавства про притягнення його до дисциплінарної відповідальності;

1.2. - визнати протиправними та скасувати накази прокурора Івано-Франківської області за від 07.10.2016 № 898-к про приступання до виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 та від 07.10.2016 № 899-к про притягнення до дисциплінарної відповідальності;

1.3. - зобов`язати прокуратуру Івано-Франківської області поновити його на посаді, з якої він був незаконно звільнений;

1.4. - зобов`язати прокуратуру Івано-Франківської області розглянути його заяви від 07.10.2016, в якій він просив не розглядати його заяви від 03.10.2016 та від 06.10.2016 у зв`язку із залишенням у відпустці по догляду за дитиною та вважати його таким, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати.

2. Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що відповідачем у порушення норм чинного законодавства винесено накази про приступання до виконання посадових обовязків ОСОБА_1 та про притягнення до дисциплінарної відповідальності з тих підстав, що подія, яка покладена в основу дисциплінарного проступку мала місце 10.03.2016, тобто раніше піврічного терміну притягнення до дисциплінарної відповідальності, в період перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною без збереження заробітної плати. Крім того, в результатах службового розслідування не зазначено, який вид дисциплінарного стягнення слід застосовувати. Окрім цього відповідачем було проігноровано заяву позивача від 07.10.2016 про відкликання заяв від 03.10.2016 та 06.10.2016 якими позивач звертався з метою виходу з відпустки по догляду за дитиною без збереження заробітної плати. Також протиправним є поновлення позивача на посаді в Коломийській міжрайонній прокуратурі Івано-Франківської області, яка станом на момент подання заяви припинила свою діяльність.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 09.09.2003 працював в органах прокуратури Івано-Франківської області на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.10-16).

4. Відповідно до протоколу від 08.12.2015 рішенням робочої групи Львівського регіонального центру затверджені рейтингові списки кандидатів на зайняття посад прокурорів місцевих прокуратур, в тому числі і рейтинговий список Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області. Згідно з даними рейтингу ОСОБА_1 перебуває на 27 позицій із підсумковим балом 89,33 (а.с.47-50).

5. Згідно з наказом прокуратури Івано-Франківської області від 14.12.2015 №1268к старшому прокурору Коломийської прокуратури Івано-Франківської області молодшому раднику юстиції ОСОБА_1. надана відпустка без збереження заробітної плати для догляду за дитиною з 14.12.2015 по 11.06.2016, а згідно наказу за від 10.06.2016 №495к надана відпустку з 12.06.2016 по 03.12.2016 (а.с.45, 46).

6. 10.03.2016 о 18 год 10 хв. у м.Коломия по вул. Грушевського - Кринична ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Рено Кенго д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, почервоніння обличчя., під час вибору встановлених норм безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, внаслідок чого допустив зіткнення з світлофорним об`єктом, чим порушив пункт 12.1 Правил дорожнього руху України. На вимогу пройти медичний огляд на факт вживання алкоголю в приміщенні ЦРЛ відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України.

7. Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.04.2016 у справі №346/1587/16-п ОСОБА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в сумі 3400,00 грн (а.с.51-52).

8. Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.05.2016 у справі №346/1587/16-п виключено з мотивувальної частини постанови судді Коломийського міськрайонного суду від 20.04.2016 щодо ОСОБА_2 у частині визнання його винуватим за частиною першою статті 130 КУпАП посилання судді на те, що 10.03.2016 о 18 год 10 хв. в м. Коломия по вул.Грушевського позивач керував автомобілем Рено Кенго д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: нестійка хода, почервоніння обличчя. У решті постанова суду залишена без змін (а.с.53-56).

9. Рішенням суду, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 124 та частиною першою статті 130 КУпАП.

10. З метою приступити до роботи на посаді прокурора Снятинського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області позивач звернувся до прокуратури Івано-Франківської області із заявами від 03.10.2016 та 06.10.2016 (а.с.20,21).

11. У заяві від 06.10.2016 позивач вказав, що у зв`язку із виходом з відпустки по догляду за дитиною з 07.10.2016 просить призначити його на посаду прокурора Снятинського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області з 07.10.2016 у зв`язку із наявністю вакантної посади в новоствореній місцевій прокуратурі.

12. Згідно з наказом прокурора Івано-Франківської області від 07.10.2016 №898к старший прокурор Коломийської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області молодший радник юстиції ОСОБА_1. є таким, що приступив до виконання своїх посадових обов`язків з 07.10.2016 (а.с.17).

13. Відповідно до наказу прокурора Івано-Франківської області за від 07.10.2016 №899к за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, молодший радник юстиції ОСОБА_1 звільнений з посади старшого прокурора Коломийської міжрайонної прокуратури та з органів прокуратури Івано-Франківської області (а.с.18-19).

14. Уважаючи накази прокурора Івано-Франківської області за від 07.10.2016 № 898 про приступання до виконання посадових обов`язків ОСОБА_1 та від 07.10.2016 № 899 про притягнення до дисциплінарної відповідальності протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

15. Івано-Франківський окружний адміністративний суд постановою від 15.12.2016 у задоволенні позову відмовив.

16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності дій відповідача при звільненні позивача. Цей суд дійшов висновку про те, що незважаючи на вимоги Генеральної прокуратури України та прокуратури Івано-Франківської області щодо недопущення керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння та недопустимості відмови від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги Закону України «Про прокуратуру», Правила прокурорської етики, Присягу працівника прокуратури в частині зобов`язання з гідністю нести високе звання працівника прокуратури та допустив поведінку, що шкодить репутації працівника прокуратури.

17. Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.04.2017 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

18. У касаційні скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

19. У доводах касаційної скарги позивач, зокрема, зазначає, що накладене на нього дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення не відповідає ступеню вини та тяжкості скоєного ним проступку.

20. У запереченнях на касаційну скаргу відпоідач вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесені законно та обґрунтовано, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи, доводи ж касаційної скарги висновків цих судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

23. Частиною другою статті 147 КЗпП України передбачено, що законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

24. Згідно зі статтею 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

25. Порядок та підстави притягнення працівників прокуратури до дисциплінарної відповідальності визначені Законом України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) та Дисциплінарним статутом прокуратури України затвердженим Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 (далі - Статут).

26. Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний, зокрема, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

27. Згідно зі статтею 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

28. Пунктом 3 частини першої статті 49 Закону № 1697-VII передбачено таке дисциплінарне стягнення як звільнення з посади в органах прокуратури.

29. Відповідно до статті 2 Статуту визначено, що працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя.

30. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоди інтересам держави та суспільства.

31. Згідно зі статтею 8 Статуту дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

32. Дисциплінарними стягненнями є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину (стаття 9 Статуту).

33. Відповідно до статті 11 Статуту дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

34. Статтею 12 Статуту визначено, що дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

35. У разі вчинення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення проводиться незалежно від часу вчинення проступку.

36. Відповідно до частин третьої-четвертої статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки прокурора, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28.11.2012 № 123, працівнику прокуратури слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно.

37. Згідно з пунктом 2.1. Наказу Генерального прокурора України від 22.09.2014 № 17гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, відносяться кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

VI. Оцінка Верховного Суду

38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.

39. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 09.09.2003 працював в органах прокуратури Івано-Франківської області на різних посадах.

40. Наказом прокурора Івано-Франківської області за від 07.10.2016 №899к за грубе порушення вимог Закону України «Про прокуратуру», правил прокурорської етики, Присяги працівника прокуратури, скоєння проступку, який порочить працівника прокуратури, молодший радник юстиції ОСОБА_1 звільнений з посади старшого прокурора Коломийської міжрайонної прокуратури та з органів прокуратури Івано-Франківської області.

41. Підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 07.10.2016 №899к стали висновки службової перевірки щодо скоєння позивачем дорожньо-транспортної пригоди за участі старшого прокурора Коломийської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області.

42. За результатами проведеної перевірки встановлено, що 10.03.2016 ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Рено Кенго» у місті Коломия на перехресті вулиць Грушевського-Кринична, не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та допустив наїзд на світлофор, у результаті чого були пошкоджені транспортний засіб та світлофор.

43. Від проходження медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції ОСОБА_1. відмовився.

44. Інспектором Коломийського відділу поліції ГУ НП в Івано-Франківській області відносно ОСОБА_1 складено протокол про вчинення адміністративних правопорушень за статтею 124 КУпАП та частиною першою статті 130 КУпАП.

45. Постановою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.04.2016 у справі №346/1587/16-п ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 КУпАП та частиною першою статті 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу. Постановою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30.05.2016 резолютивну частину постанови Коломийського міськрайонного суду залишено без змін.

46. Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов`язаний, зокрема, діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

47. Працівники прокуратури повинні мати високі моральні якості, бути принциповими і непримиренними до порушень законів, поєднувати виконання своїх професійних обов`язків з громадянською мужністю, справедливістю та непідкупністю. Вони повинні особисто суворо додержувати вимог закону, виявляти ініціативу в роботі, підвищувати її якість та ефективність і сприяти своєю діяльністю утвердженню верховенства закону, забезпеченню демократії, формуванню правосвідомості громадян, поваги до законів, норм та правил суспільного життя. Будь-які порушення прокурорсько-слідчими працівниками законності та службової дисципліни підривають авторитет прокуратури, завдають шкоду інтересам держави та суспільства (стаття 2 Статуту).

48. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 18 Кодексу професійної етики та поведінки прокурора працівнику прокуратури слід не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний громадський резонанс. Поза службою поводити себе коректно і пристойно.

49. Пунктом 2.1. Наказу Генерального прокурора України від 22.09.2014 № 17гн «Про організацію роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України» визначено, що до ганебних вчинків, скоєних прокурорами чи слідчими, відносяться кримінальні, корупційні правопорушення, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмову від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури.

50. На підставі наведеного, вірним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що незважаючи на вимоги Генеральної прокуратури України та прокуратури Івано-Франківської області щодо недопущення керування транспортними засобами у стані алкогольного сп`яніння та недопустимості відмови від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння, ОСОБА_1 грубо порушив вимоги Закону України «Про прокуратуру», правила прокурорської етики, Присягу працівника прокуратури в частині зобов`язання з гідністю нести високе звання працівника прокуратури та допустив поведінку, що шкодить репутації працівника прокуратури.

51. Пунктом 6 частини 1 статті 43 Законом № 1697-VII (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема з підстав систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики.

52. Згідно зі статтею 8 Статуту дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

53. Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з`ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку (стаття 11 Статуту).

54. Із установлених обставин справи слідує, що дисциплінарний проступок, скоєний позивачем, полягає у знаходженні останнього у стані алкогольного сп`яніння під час керування автомобілем та у відмові від проходження огляду з метою виявлення стану алкогольного чи іншого сп`яніння, що доведено при розгляді справи про адміністративне правопорушення №346/1587/16-п.

55. Така поведінка позивача підриває довіру та авторитет органів прокуратури і їх працівників в очах громадськості, що є несумісним із подальшим проходженням служби, а отже, притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення відповідає ступеню вини та тяжкості проступку.

56. За таких обставин та правового регулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності звільнення позивача за вчинення ганебного проступку, несумісним із подальшим проходженням служби в органах прокуратури.

57. Відповідно до статті 12 Статуту дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку.

58. Ураховуючи те, що позивач на момент скоєння дисциплінарного проступку перебував у відпустці по догляду за дитиною, до службових обов`язків приступив 07.10.2016 (наказ № 898-к), а з дня вчинення проступку не пройшло одного року, відповідачем під час винесення наказу про звільнення ОСОБА_1 не було порушено строків застосування дисциплінарного стягнення.

59. Крім того, є безпідставним посилання позивача на нерозгляд його заяви від 07.10.2016 про відкликання заяв від 03.10.2016 та 06.10.2016.

60. Суди першої та апеляційної інстанції встановлили, що позивач 03.10.2016 та 06.10.2016 направив до прокуратури області заяви про приступання ним до виконання посадових обов`язків у зв`язку із виходом з відпустки по догляду за дитиною та призначення його на посаду прокурора Снятинського відділу Коломийської місцевої прокуратури Івано-Франківської області з 07.10.2016. Указані заяви на момент відкликання вже були розглянуті шляхом винесення відповідного наказу від 07.10.2016 № 898-к. Заява позивача про відкликання від 07.10.2016 також була розглянута відповідачем, про що листом від 10.10.2016 за №11-1282-16 надано відповідь (а.с.42).

61. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

62. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

63. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).

64. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

65. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко