ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 804/14918/15

адміністративне провадження № К/9901/9624/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №804/14918/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро»

до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Наталії Володимирівни

треті особи Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області Фермерське господарство «Федорик», ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року (колегія у складі: головуючого судді Панченко О.М., суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.), -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Наталії Володимирівни, треті особи: Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області Фермерське господарство «Федорик», ОСОБА_1 , в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталії Володимирівни індексний номер 22112012 від 16.06.2015 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Фермерським господарством "Федорик" та ОСОБА_1 , на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права №10054717.

2. Позовні вимоги мотивовані тим, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.07.2005 та додаткової угоди до договору від 14.08.2008 ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» користується земельною ділянкою площею 5,90 га, кадастровий номер 1223284500:01:028:0372, що належить ОСОБА_1 , термін дії договору встановлено до 31.12.2015. Договір оренди та додаткова угода до нього зареєстровані в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру. У серпні 2015 року позивач дізнався, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з Фермерським господарством «Федорик», який було зареєстровано 02.06.2015. Позивач вважає рішення від 16.06.2015 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки між Фермерським господарством «Федорик» та ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки дана реєстрація відповідачем договору оренди земельної ділянки порушує його права як орендаря.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталії Володимирівни індексний номер 22112012 від 16.06.2015 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Фермерським господарством "Федорик" та ОСОБА_1 , на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію іншого речового права № 10054717.

4. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі №804/14918/15 скасовано. В задоволенні позову відмовлено.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, виходив з того, що невикористання належним чином наданих Державному реєстратору повноважень, зокрема, щодо направлення запиту до органів держземагентства про отримання правовстановлюючого документу (договору оренди земельної ділянки), на підставі якого були внесені відомості до державного земельного кадастру стосовно терміну дії речового права, нез`ясування вказаних обставин, призвело до прийняття помилкового рішення, яким було порушено права ТОВ Агрофірма "Олімпекс-Агро", як орендаря за укладеним раніше та діючим договором оренди, який не припинено і не визнано недійсним. Суд прийшов до висновку, що Рішення індексний номер 22112012 від 16.06.2015 року про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Фермерським господарством "Федорик" та ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.

6. Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що під час державної реєстрації прав було перевірено форму правочину, відповідність повноважень особи, яка подала документи, та відповідність відомостей про нерухоме майно, наявність обтяжень прав на нерухоме майно. Відповідачем перевірялись відомості з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстру прав власності на нерухоме майно, з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з державного реєстру іпотек. Отже, на думку колегії суддів апеляційного суду, відповідачем у відповідності з вимогами чинного законодавства були перевірені відомості у всіх перелічених реєстрах, інформація в яких також не містила відомостей щодо наявності зареєстрованих прав оренди на вказану земельну ділянку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро» звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

8. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив про те, що судом першої інстанції вірно визначено, що державним реєстратором перед проведенням реєстрації не перевірена відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на земельну ділянку №1223284500:01:028:0372, що потягло за собою повторну реєстрацію одного і того ж об`єкту оренди.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2016 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро».

10. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». З цієї дати набула чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

11. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

12. На виконання вимог підпункту 7 пункту 1 Перехідних положень КАС України справа була передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

13. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2018, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Бевзенко В.М., судді: Шарапа В.М., Данилевич Н.А.

14. У зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В.М., на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.04.2020 №644/0/78-20, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2020, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий суддя Шишов О.О., судді: Дашутін І.В., Яковенко М.М.

15. У зв`язку з постановленням Верховним Судом 08.07.2020 ухвали №К/9901/9624/18 про відведення судді-доповідача Шишова О.О., суддів Дашутіна І.В., Яковенка М.М., на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 09.07.2020 №1187/0/78-20, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2020, визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.

16. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 15 липня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. 21.07.2005 ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" уклали договір оренди земельної ділянки площею 5,90 га, кадастровий номер 1223284500:01:028:0372, яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю 1-ДП №115177 від 15.03.2001. Термін дії договору встановлено чотири роки одинадцять місяців двадцять дев`ять днів.

18. 14.08.2008 сторони уклали Додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, відповідно до якої термін дії договору було встановлено до 31.12.2015 року.

19. Договір оренди земельної ділянки від 21.07.2005, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Олімпекс-Агро" та ОСОБА_1 був зареєстрований відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент проведення такої реєстрації, у Новомосковському державному кадастровому центрі, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 04.04.2006 №04:06:126:01151.

20. Додаткова угода від 14.08.2008 до вказаного договору, відповідно до вимог законодавства, яке діяло на момент її укладання, була зареєстрована в Новомосковському районному відділі Дніпропетровської регіональної філії центру Державного земельного кадастру, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис від 01.06.2010 №04-10-126-02268.

21. 02.06.2015 між ОСОБА_1 та Фермерським господарством "Федорик" було укладено договір оренди №19 цієї ж земельної ділянки (кадастровий номер 1223284500:01:028:0372). Після чого ФГ "Федорик" звернулось до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Наталії Володимирівни із заявою про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

22. 16.06.2015 Державним реєстратором - приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Наталією Володимирівною прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 22112012 від 16.06.2015 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між Фермерським господарством "Федорик" та ОСОБА_1

23. Вважаючи рішення відповідача індексний номер 22112012 від 16.06.2015 про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. До компетенції адміністративних судів, на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, належали публічно-правові спори, в яких хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

25. Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 чинного КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

26. Водночас, неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

27. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

28. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

29. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні врахувати суб`єктний склад спірних правовідносин, одним з яких є участь суб`єкта владних повноважень, визначити характер правовідносин, з яких виник спір, і мету пред`явлення позову.

30. Позивач обґрунтовує звернення до суду тим, що на підставі договору оренди земельної ділянки від 21.07.2005 та додаткової угоди до договору від 14.08.2008 ТОВ Агрофірма «Олімпекс-Агро» користується земельною ділянкою площею 5,90 га, кадастровий номер 1223284500:01:028:0372, що належить ОСОБА_1 , термін дії договору встановлено до 31.12.2015. У серпні 2015 року позивач дізнався, що власник земельної ділянки ОСОБА_1 уклала договір оренди цієї ж самої земельної ділянки з Фермерським господарством «Федорик». Позивач вважає рішення від 16.06.2015 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки між Фермерським господарством «Федорик» та ОСОБА_1 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки дана реєстрація відповідачем договору оренди земельної ділянки порушує його права як орендаря.

31. Отже, позивач, оскаржуючи реєстраційні дії щодо договору оренди землі, фактично не погоджується із правомірністю його укладення, та реалізовує намір на його розірвання.

32. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що після укладення договору оренди землі у третьої особи Фермерського господарства «Федорик» виникло речове право, а саме право оренди земельною ділянкою.

33. За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

34. Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

35. Згідно з п. 10 ч. 1 ст.16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

36. Також Верховний Суд вважає за доцільне звернути увагу, що відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент реєстрації зазначеного договору) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

37. Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що звертаючись з цим позовом, позивач шляхом визнання протиправними дій відповідача, фактично має намір в судовому порядку визнати недійсним договір оренди, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Федорик».

38. Аналіз зазначених обставин справи дає підстави Суду вважати, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органу державної влади, а стосується захисту його приватних інтересів, а тому не може бути вирішений в порядку адміністративного судочинства.

39. З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку з іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

40. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 18 січня 2019 року у справі №823/460/16.

41. Отже, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували того, що цей спір є спором про цивільне право, тобто має приватноправовий характер, а саме є спором позивача та ФГ «Федорик» щодо права оренди на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

42. Також Верховний Суд звертає увагу, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис.

43. Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права оренди цієї ж земельної ділянки. Такий спір має приватноправовий характер. Залежно від суб`єктного складу сторін спору і тих осіб, на чиї інтереси впливає таке рішення, він має вирішуватися за правилами господарського або цивільного судочинства.

44. Такий висновок сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, відступивши від своїх попередніх висновків щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

45. Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

46. Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

47. Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору. В даному випадку, враховуючи предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності, а також суб`єктний склад сторін спору, вказаний спір має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України.

48. Ураховуючи викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшов висновку, що заявлений спір не є публічно-правовим, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

49. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

50. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «встановлений законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом». У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

51. Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

52. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції.

53. Відповідно до статті 354 КАС суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених відповідно статтями 238, 240 КАС. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

54. Пунктом 5 частини першої статті 349 цього Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

55. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

56. Враховуючи викладене, судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

57. За частиною третьою статті 354 КАС України в редакції Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-IX) у разі закриття судом касаційної інстанції провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 цього Кодексу суд за заявою позивача постановляє в порядку письмового провадження ухвалу про передачу справи до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, крім випадків закриття провадження щодо кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, чи передачі справи частково на новий розгляд або для продовження розгляду. У разі наявності підстав для підсудності справи за вибором позивача у його заяві має бути зазначено лише один суд, до підсудності якого відноситься вирішення спору.

58. Порядок роз`яснення позивачеві права звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови унормований положенням ч. 1 ст. 239 КАС України в редакції Закону №460-IX. Стаття 239 КАС передбачає саме наслідки закриття провадження у справі, тобто пов`язується із результатом розгляду, в даному випадку, касаційної скарги.

59. Отже, оскільки процесуальні наслідки у вигляді права на подачу заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, виникають у позивача після розгляду касаційної скарги, в цій частині застосуванню підлягають ст. 239 та ст. 354 КАС України в редакції Закону №460-IX.

60. Наведені положення в контексті ухваленого рішення у цій справі зумовлюють право позивача на подання відповідної заяви до Верховного Суду, за результатами розгляду якої справа має бути скерована до відповідного суду першої інстанції, який своєю чергою за положеннями Господарського процесуального кодексу України у редакції Закону № 460-IX перевіряє наявність підстав для відкриття провадження у справі.

61. З огляду на викладене, керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341- 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро» задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро» до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Наталії Володимирівни, треті особи: Управління Держземагенства у Новомосковському районі Дніпропетровської області Фермерське господарство «Федорик», ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення - закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто за правилами господарського судочинства, відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс-Агро» має право звернутися протягом 10 днів з дня отримання відповідної постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіС.Г. Стеценко А.Ю. Бучик Л.В. Тацій