Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 липня 2019 року

Київ

справа №810/2828/17

адміністративне провадження №К/9901/27823/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О. В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, постановлену у складі головуючого судді Кушнової А. О. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів Ключковича В. Ю. (головуючий суддя), Літвіної Н. М., Троян Н. М.

І. Суть спору:

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління МВС України в Київській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив зобов`язати Головне управління МВС України в Київській області видати ОСОБА_1 трудову книжку, військовий квиток та копію наказу про звільнення.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що йому Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в день звільнення не було видано трудову книжку та наказ про звільнення, незважаючи на його неодноразові звернення про видачу вказаних документів.

3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Наказом Головного управління МВС України в Київській області від 18 листопада 2010 року №1050 о/с «По особовому складу» було звільнено з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_5) з 19 листопада 2010 року у запас за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

5. Заступником начальника Васильківсьго МВ з кадрового забезпечення ОСОБА_2 , у присутності першого заступника начальника Васильківського МВ ОСОБА_3 та старшого інспектора сектора кадрового забезпечення ОСОБА_4 було запропоновано ОСОБА_1 отримати в приміщенні кабінету сектору кадрового забезпечення Васильківського МВ трудову книжку та військовий квиток на своє ім`я і перелік документів для оформлення пенсії.

6. Проте, ОСОБА_1 відмовився від отримання вказаних документів, що підтверджується актом від 19.11.2010 б/н.

7. В акті, складеному 19.11.2010 також вказано, що ОСОБА_1 копію наказу про своє звільнення отримав. Також, зі змісту вказаного акту вбачається, що позивач відмовився від його підписання.

8. Васильківський міський відділ Головного управління МВС України в Київській області звернувся до позивача з листом від 26.11.2010 №11248, у якому повідомив про звільнення його зі служби в органах внутрішніх справа на підставі наказу від 18.11.2010 №1050 о/с. У вказаному листі позивачу було запропоновано прибути до сектора кадрового забезпечення Васильківського міського відділу для отримання трудової книжки, військового квитка, а також переліку документів для оформлення йому пенсії по лінії МВС України.

9. Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення із штрихкодовим ідентифікатором 0860001375112 вказаний лист 01.12.2010 був доставлений позивачу, проте ОСОБА_1 відмовився отримати рекомендоване поштове відправлення, що підтверджується відміткою працівника відділення поштового зв`язку.

10. 12.03.2011 заступником начальника Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області з кадрового забезпечення ОСОБА_2 спільно зі старшим інспектором сектору кадрового забезпечення Васильківського МВ старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4 у присутності ОСОБА_5 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 було запропоновано отримати трудову книжку НОМЕР_1 та військовий квиток НОМЕР_6 з обліково-послужною карточкою до військового квитка, у зв`язку із звільненням останнього з органів внутрішніх справ та небажанням отримувати вказані документи у Васильківському МВ ГУ МВС України в Київській області.

11. Проте, позивач відмовився від отримання вищевказаних документів, про що було складено акт від 12.03.2011 б/н. З вказаного акту також вбачається, що позивач відмовився від його підписання.

12. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, у судовому засіданні 15.11.2017 позивач підтвердив, що про зміст спірного наказу йому було відомо 24.12.2010, зокрема, під час перебування на лікуванні в госпіталі.

13. Матеріали справи містять копію витягу з наказу ГУ МВС України в Київській області від 18.11.2010 №1080 о/с з відбитком штампу лікарні ГУ МВС України в Київській області про його реєстрацію 24.12.2010 за №8.

14. Отже, станом на 24.12.2010 ОСОБА_1 було відомо про його звільнення 18.11.2010 зі служби в органах внутрішніх справ.

15. При цьому судами встановлено, що позивач неодноразово звертався до ГУ МВС України в Київській області та різних органів та посадових осіб із заявами та скаргами з приводу свого незаконного звільнення та прийому знов на службу, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії листів-відповідей Верховної Ради України (Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією) від 09.02.2011 №04-12/12-97, МВС України від 18.02.2011 №6/1/1-808, Адміністрації Президента України від 30.03.2011 №22/035774-10, МВС України від 29.04.2011 № 6/1/1-Р-686, МВС України від 24.05.2011 № 6/1/1-2524, ГУ МВС України в Київській області №3/792 від 26.05.2011, Верховної Ради України (Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією) від 12.07.2011 №04-12/12-97 (3), Генеральної прокуратури України від 20.07.2011 №07/1/1-18269-11, МВС України від 12.08.2011 №6/1/1-3924, Генеральної прокуратури України від 05.01.2012 №07/1/1-18269-11, Верховної Ради України (Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією) від 26.12.2011 №04-12/12-97 (4), Генеральної прокуратури України від 20.07.2012 №07/1/1-18269-11, МВС України від 18.01.2012 №6/1/1-251, МВС України від 31.07.2012 №6/1/1-1326, Генеральної прокуратури України від 23.10.2012 №07/1/1-18269-11, МВС України від 21.11.2012 №6/1/1-Р-1785, Генеральної прокуратури України від 03.12.2012 №07/1/1-18269-11, МВС України від 05.01.2013 №3/Р-1307, МВС України від 04.01.2013 №6/1/1-Р-1987, ГУ МВС України в Київській області від 11.02.2013 №3/Р-46, МВС України (Департамент внутрішньої безпеки УВБ в Київській області) від 26.03.2013 №18/9-Р-81, ГУ МВС України в Київській області від 15.04.2013 №Р-10, ГУ МВС України в Київській області від 17.04.2013 №3/Р-211, ГУ МВС України в Київській області від 23.01.2014 №3/Р-706, ГУ МВС України в Київській області від 27.01.2015 №3/Р-856.

16. Також, за заявами позивача з приводу його незаконного звільнення Головним управлінням МВС України в Київській області проводились службові розслідування, в яких факти незаконного звільнення позивача зі служби в ОВС не підтвердились, про що свідчать висновки службового розслідування, затверджені 09.02.2011, 09.02.2013, 05.01.2013, 19.01.2015.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

17. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, яку залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року адміністративний позов залишено без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду та відсутності доказів поважності причин пропуску цього строку, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався ще у листопаді 2010 року, а з позовом звернувся до суду лише 16 серпня 2017 року.

ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

18. Позивач, вважаючи судові рішення суду першої та апеляційної інстанції ухваленими із порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове рішення, яким збов`язати відповідача видати йому трудову книжку.

19. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

20. За змістом частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

21. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга зазначеної статті).

22. Частиною третьою цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

23. Згідно з частиною першою статті 100 цього ж Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

24. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина друга зазначеної статті).

25. Відповідно до пункту 9 частини 155 КАС України в наведеній редакції суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

26. За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

VІ. Позиція Верховного Суду

27. Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, суд виходить з такого.

28. Відповідно до змісту статті 99 КАС України (в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, звернення позивача до суду), законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

29. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Головного управління МВС України в Київській області від 18.11.2010 №1050 о/с «По особовому складу» було звільнено з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 з 19 листопада 2010 року у запас за п.64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни).

30. Зважаючи на встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи, а саме беручи до уваги акт про відмову ОСОБА_1 отримати в приміщенні кабінету сектору кадрового забезпечення Васильківського МВ трудову книжку та військовий квиток на своє ім`я і перелік документів для оформлення пенсії по лінії МВС України від 19.11.2010 б/н (а.с.78); лист Васильківського міського відділу Головного управління МВС України в Київській області від 26.11.2010 №11248 (а.с.155); акт від 12.03.2011 б/н. про відмову отримати трудову книжку НОМЕР_4 та військовий квиток НОМЕР_6 з обліково-послужною карточкою до військового квитка, у зв`язку із звільненням останнього з органів внутрішніх справ та небажанням отримувати вказані документи у Васильківському МВ ГУ МВС України в Київській області (а.с.76); показання свідка ОСОБА_4 , який є начальником сектору кадрового забезпечення Васильківського відділення поліції Головного управління поліції в Київській області; копії листів - відповіді від Верховної Ради України (Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією), МВС України, ГУ МВС України в Київській області, Генеральної прокуратури України, які свідчать, що у 2011-2013 роках позивач неодноразово звертався до різних органів та посадових осіб із заявами та скаргами з приводу свого незаконного звільнення та прийому знов на службу (а.с.19-44); висновки службового розслідування, проведені за заявами позивача з приводу його незаконного звільнення Головним управлінням МВС України в Київській області та затверджені 09.02.2011, 09.02.2013, 05.01.2013, 19.01.2015 (а.с.115-129), Верховний Суд погоджується з висновками судів, що про звільнення з органів внутрішніх справ та необхідність отримання трудової книжки позивач дізнався ще в листопаді 2010 року, проте з позовом про захист порушених, на його думку, прав ОСОБА_1 звернувся 16 серпня 2017 року, тобто з порушенням встановленого процесуальним законом місячного строку звернення до суду.

31. Як під час судового розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі позивач не наводив обставин, які би свідчили про об`єктивну, тобто таку, що не залежить від його волі, неможливість вчасного звернення до суду, та відповідних доказів не надавав.

32. Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1

33. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами першої й апеляційної інстанцій фактичних обставин справи.

34. Слід зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

35. При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

36. Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.

37. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VІІ. Судові витрати

38. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року у справі № 810/2828/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О. В. Калашнікова