Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2020 року

Київ

справа №820/4725/17

адміністративне провадження №К/9901/20243/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 (Головуючий суддя Перцова Т.С., судді: Присяжнюк О.В., Чалий І.С.)

в провадженні про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року

у справі № 820/4725/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області, Східної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Східна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області), Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - ГУ ДФС у Харківській області), в якому просила суд :

1) визнати протиправними та скасувати повністю :

- вимогу від 16.02.2017 р. №Ф-0000241304 про сплату боргу (недоїмки), якою вимагається сплатити недоїмку у розмірі 140485 грн. 31 коп.;

- рішення від 16.02.2017 № Ф-0000241304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 25151 грн. 41 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 № 0001551304, яким збільшено суму грошового зобов`язання та застосовано штрафні санкції у розмірі 2194573 грн. 50 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 № 0001531304, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн. 00 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 № 0001541304, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 2827 грн. 40 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 №0001561304, яким збільшено суму грошового зобов`язання та застосовано штрафні санкції у розмірі 2050917 грн. 97 коп.;

- податкове повідомлення-рішення від 16.02.2017 №0001571304, яким збільшено суму грошового зобов`язання та застосовано штрафні санкції у розмірі 67777 грн. 89 коп.;

2) визнати протиправним та скасувати акт від 18.01.2017 №85/20-38-13-04-09/ НОМЕР_1 про результати документальної планової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 по справі № 820/4725/17 в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Східної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, податкових повідомлень - рішень, акту - відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 по справі № 820/4725/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.07.2018 касаційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2018 - без змін.

12.10.2018 ФОП ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 по справі № 820/4725/17 за нововиявленими обставинами. В обґрунтування заяви зазначила, що висновок від 05 вересня 2018 року за №14052/15391 комісійної судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса є обставиною істотною та такою, що могла вплинути на рішення суду від 18.12.2017 року, але не була та не могла бути відомою суду і сторонам, в силу відсутності документів первинного бухгалтерського обліку, а тому є нововиявленою. Вказала, що первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, були знищені під час заливу 29 травня 2016 року та змогли бути відновлені лише у червні 2018 року в силу своєї об`ємності, у зв`язку з чим, не були предметом розгляду по даній адміністративній справі. На підставі зазначеного, заявник просить суд переглянути рішення суду за нововиявленими обставинами та скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року по справі №820/4725/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 року по справі № 820/4725/17 за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 та задоволено адміністративний позов: визнано протиправними та скасовано вимогу від 16.02.2017 р. №Ф-0000241304 про сплату боргу (недоїмки), рішення від 16.02.2017 р. №Ф-0000241304 про застосування штрафних санкцій, податкові повідомлення-рішення від 16.02.2017 № 0001551304, № 0001531304, № 0001541304 та №0001561304.

Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 13.06.2019 скасував постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019 та відмовив у задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норма матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2019.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції ухвалив рішення з порушенням встановленого процесуального строку. Скаржник зазначає, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними своїх доказів і у доведеності судом їх переконливості. В судовому засіданні представник позивача неодноразово зазначав про те, що у ході проведеної перевірки відповідачу були надані всі наявні у відповідача документи, інших документів на момент перевірки у позивача не було, однак ці обставини проігноровані судом.

Відповідач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом перегляду за нововиявленими обставинами заявник зазначив рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 по справі № 820/4725/17 про відмову в задоволенні позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якості підстави для перегляду - істотні обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи (висновок від 05 вересня 2018 року за №14052/15391 комісійної судової економічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С. Бокаріуса).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, податкових повідомлень - рішень, акту, суд першої інстанції при прийнятті рішення від 18.12.2017 року виходив з того, що позивачем ані на запит контролюючого органу, наданий в ході перевірки, ані до прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не було надано первинних документів, які підтверджують витратну частину обліку за 2014 та 2015 роки, зокрема показники податкових декларацій про майновий стан та доходи за 2014 та 2015 роки. Отже, відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у позивача під час складання такої звітності, тому висновки акту перевірки є обґрунтованими.

При цьому, доводи позивачки про незаконність дій Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області щодо проведення невиїзної документальної перевірки ОСОБА_1 , на яких ґрунтувалися позовні вимоги про скасування оскаржуваних рішень податкового органу, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

З такими висновками суду першої інстанції погодився Верховний Суд у постанові від 27.07.2018, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції від 18.12.2017 та постанову суду апеляційної інстанції від 13.03.2018.

У постанові від 27.07.2018 Верховний Суд вказав, що позивач, не заперечуючи обґрунтованості висновків Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області про наявність в діях позивача порушень Податкового кодексу України при визначенні податкових зобов`язань ФОП ОСОБА_1 , оскаржував прийняті на підставі акту перевірки вимогу, рішення та сам акт у зв`язку з наявністю, на думку позивача, порушень щодо організації та проведення невиїзної документальної перевірки.

Також суд касаційної інстанції констатував, що суди попередніх інстанцій правильно застосували до спірних відносин положення статей 42, 75, 78, 79 Податкового кодексу України, надали належну оцінку твердженням позивача, та дійшли вірного висновку про те, що Східною ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області організовано та проведено планову невиїзну документальну перевірку у відповідності до приписів чинного законодавства.

Приймаючи постанову від 27.02.2019 про задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасування судового рішення від 18.12.2017 по справі № 820/4725/17 та задоволення адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що наданими позивачем документами підтверджується правомірність формування показників податкового обліку за 2014-2015 роки. Оскільки вказані первинні документи щодо предмету перевірки були знищені 29.05.2016 внаслідок несприятливих погодних умов, а відновити їх позивачці вдалося лише у червні 2018 року, ці документи не могли бути надані до перевірки. У свою чергу, відповідачем ГУ ДФС у Харківській області не надано доказів нікчемності правочинів між ФОП ОСОБА_1 та її контрагентами за перевірений період. Висновком комісійної судової економічної експертизи від 05.09.2018 № 14052/15391, на який посилається позивач, спростовуються висновки, викладені в акті перевірки Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 18.01.2017 року № 85/20-38-13-04-09/ НОМЕР_1 про результати документальної планової невиїзної перевірки та даним висновком підтверджено задекларовані позивачем у 2014 - 2015 році дохід, витрати та зобов`язання з ПДВ.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходив з такого.

Відповідно до статті 362 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

За правилами частини другої та четвертої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже, за змістом наведеної норми процесуального права, до нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Відтак, за своєю юридичною природою нововиявлені обставини є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які покладено в основу судового рішення.

В той же час, не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин.

В даному випадку обставина (висновок експерта від 05.09.2018 № 14052/15391), на яку посилається позивач як на нововиявлену, не відповідає наведеним вище процесуальним ознакам з огляду на те, що не існувала на час розгляду справи Харківським окружним адміністративним судом, за наслідками якого прийнято постанову від 18.12.2017.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві, в апеляційній та касаційній скаргах позивач не зазначала про знищення документів 29.05.2016 внаслідок несприятливих погодних умов та про те, що нею здійснюються заходи щодо відновлення таких документів. Крім того, в позовній заяві позивачем було зазначено, що всі запитувані бухгалтерські документи знаходяться у відповідача, які були надані для проведення перевірки, такі документи не були повернуті позивачу, оскільки призначена раніше перевірка з невідомих позивачу обставин була зупинена. Також, позивач звернулася до суду з позовом в жовтні 2017 року, тобто обставина знищення документів, на яку посилається ФОП ОСОБА_1 фактично настала. Факту дотримання позивачем процедури встановленої Податковим кодексом України для відновлення втрачених документів судами не встановлено та позивачем не доведено.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування цієї Конвенції, в рішенні від 28.11.1999 у справі «Brumarescu v. Romania» наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів». «Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтись повторного розгляду та винесення нового рішення у справі» (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ryabykh v. Russia» від 24.07.2003).

Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у розглядуваному випадку правових підстав для перегляду постанови Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2017 за нововиявленими обставинами.

Щодо порушення судом апеляційної інстанції процесуальних строків для розгляду апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що за правилами частини 2 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Порушень норм процесуального права, які могли призвести до скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. Васильєва Судді: Т.М. Шипуліна В.В. Хохуляк