Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2020 року

Київ

справа №816/297/17

адміністративне провадження №К/9901/22381/18

Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):

головуючого (судді-доповідача) - Уханенка С.А.,

суддів - Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом Полтавської обласної державної адміністрації до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови, провадження в якій відкрите

за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Бойка С.С. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Сіренко О.І., суддів Любчич Л.В., Спаскіна О.А.,

УСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. У лютому 2017 року Полтавська обласна державна адміністрація звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому з урахуванням уточнень просила:

- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення штрафу ВП №53011267 від 03 лютого 2017 року відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

2. На обґрунтування позову зазначає про протиправність оскарженої постанови з огляду на виконання рішення згідно з виконавчим документом.

ІІ. Встановлені судами обставини справи

3. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 у справі №816/319/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, Центральної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, Полтавської ОДА, Міністерства соціальної політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської ОДА про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволений частково.

Визнано протиправними та скасовано рішення Обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках від 07 травня 2014 року, зазначене у протоколі № 12, та від 10 вересня 2015 року, зазначене у протоколі № 4, у частині погодження проекту розрахунку про заробітну плату за період роботи в зоні відчуження стосовно ОСОБА_1 щодо не визначення та не включення в довідки від 07.05.2014 № 46/12 та від 10.09.2015 № 10-13/97/4 преміювання за роботу в зоні ЧАЕС відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 № 153/10-43 з обмеженням, передбаченим підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7;

Визнано протиправними та скасовано рішення Центральної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках щодо ОСОБА_1 від 04 грудня 2014 року (протокол № 15) та від 26 листопада 2015 року (протокол № 26);

Зобов`язано Обласну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках та Полтавську обласну державну адміністрацію у строк, визначений Типовим положенням "Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2012 року № 886, повторно розглянути питання щодо визначення ОСОБА_1 даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986 році та включеннях їх у довідку, а саме: преміювання за роботу в зоні ЧАЕС відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року № 153/10-43 з обмеженням, передбаченим підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10 червня 1986 року №207-7.

4. На виконання вказаної постанови, відповідно до повторної заяви громадянина ОСОБА_1 , яку Обласна комісія отримала 21 вересня 2016 року, 01 листопада 2016 року було проведено засідання Обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках на якому, було повторно розглянуто питання видачі довідки ОСОБА_1 згідно рішення суду. При розгляді даного питання комісією було вирішено звернутись до Полтавського окружного адміністративного суду за роз`ясненням.

5. 13 грудня 2016 року ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду надано роз`яснення Департаменту соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, що за постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.07.2016 у справі № 816/319/16 зобов`язано Обласну комісію з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках та Полтавську обласну державну адміністрацію у строк, визначений Типовим положенням "Про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 № 886, повторно розглянути питання щодо визначення ОСОБА_1 даних про заробітну плату за роботу в зоні відчуження в 1986 році та включити преміювання за роботу в зоні ЧАЕС відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 07.05.1986 № 153/10-43 з обмеженням, передбаченим підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних Спілок від 10.06.1986 №207-7.

6. 28 грудня 2016 року відбулося засідання Обласної комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках на якому було вирішено видати довідку ОСОБА_1 згідно рішення суду. Того ж дня було складено довідку про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, яку листом №01.2-16/649 від 25 січня 2017 року було надіслано ОСОБА_1

7. Водночас 01 грудня 2016 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Медведєвим О.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53011267 з примусового виконання виконавчого листа №816/319/16 Полтавського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2016 року. Вказаною постановою боржника - Полтавську ОДА зобов`язано виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 6400 грн.

8. 03 лютого 2017 року головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ Медведєвим О.В. винесено постанову про накладення на Полтавську ОДА штрафу у розмірі 5100 грн.

9. Суть спору полягає у визначенні правомірності прийняття оскарженої постанови.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

10. Протокольною ухвалою в ході судового розгляду 30 березня 2017 року відповідача замінено на належного, а саме - на Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

11. Постановою від 30 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, Полтавський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив.

Визнав протиправною та скасував постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 03.02.2017 ВП№53011267.

12. Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року по справі №816/319/16 фактично виконане позивачем, а відповідач при винесенні спірної постанови не пересвідчився в цьому.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції, вимоги касаційної скарги і аргументи сторін

13. Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржені судові рішення, постановивши нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

14. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає про не повідомлення боржником про виконання судового рішення.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України (в редакції від 15.12.2017 року) (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

13. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

14. Відповідно до частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

15. Відповідно до частини першої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

16. Згідно з частиною другою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

17. Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

VI.Позиція Верховного Суду

18. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

19. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

20. При цьому умовами для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є:

1. невиконання ним виконавчого документа (судового рішення);

2. відсутність поважних причин невиконання виконавчого документа (судового рішення).

21. Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що лише невиконання боржником рішення суду і саме без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

22. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено по-перше факт невиконання боржником судового рішення і по-друге відсутність поважних причин.

23. Як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу судове рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2016 року по справі №816/319/16 фактично було виконано позивачем.

24. Доказів та жодних обґрунтувань, з яких державний виконавець дійшов висновку про невиконання позивачем рішення суду, що стало наслідком прийняття спірної постанови про накладення штрафу на позивача, відповідачем не надано.

25. Доводи касаційної скарги, які є аналогічними доводам викладеним в запереченнях і апеляційній скарзі відповідача, щодо невиконання позивачем встановленого частиною 4 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" обов`язку невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення не приймаються Судом, оскільки як зазначалося підставою для винесення спірною постанови є встановлення державним виконавцем факту не виконання боржником судового рішення без поважних причин.

26. Отже, Суд погоджується з висновками попередніх інстанцій про те, що державний виконавець належним чином не перевірив факт виконання судового рішення боржником та не дослідив усі обставини справи, тобто належним чином не виконав свої посадові обов`язки та неправомірно виніс постанову про накладення штрафу.

27. За таких обставин суди обох інстанцій належним чином дослідили наявні в матеріалах справи докази та надали їм належну оцінку і дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

28. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

29. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

30. З урахуванням наведеного, Суд уважає, що оскаржені судові рішення ґрунтуються на належно встановлених обставинах справи, правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

31. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

32. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

33. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 6 червня 2017 року залишити без змін.

Судові витрати не розподіляються.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

О.Р. Радишевська