ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2019 року
Київ
справа №823/2283/18
адміністративне провадження №К/9901/8030/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року (головуючий суддя Гаврилюк В.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (головуючий суддя Вівдиченко Т.Р., судді - Файдюк В.В., Чаку Є.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради", третя особа Управління Служби безпеки України в Черкаській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального закладу "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" (далі -КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради"), третя особа Управління Служби безпеки України в Черкаській області (далі - УСБУ в Черкаській області), в якому просив: визнати протиправними дії КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" щодо прийняття рішення у формі довідки від 28 листопада 2017 року № 167/о про невизнання ОСОБА_1 інвалідом; скасувати рішення КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" у формі довідки № 167/о від 28 листопада 2017 року про невизнання позивача інвалідом; зобов'язати відповідача повторно надіслати до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області виписку із акту огляду МСЕК від 26 жовтня 2017 року серії 12 ААА № 872421 та довідку про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності серії 12 ААА № 023278 для призначення пенсії.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" та УСБУ в Черкаській області скористалися своїм правом та надіслали до суду відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначили, що рішення судів першої та апеляційної інстанції прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 наказом Служби безпеки України від 15 вересня 2017 року № 1091-ОС «По особовому складу» звільнено з військової служби з дня виключення зі списків особового складу за підпунктом "а" пункту 61, підпунктом "д" пункту 62 та підпунктом "д" пункту 88-1 (через такі сімейні обставини або інші поважні причини: наявність у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років) у запас Служби безпеки України.
УСБУ в Черкаській області 6 жовтня 2017 року прийнято наказ №103-ОС, яким капітана ОСОБА_1 виключено із списків особового складу, як такого, що звільнений з військової служби наказом Служби безпеки України від 15 вересня 2017 року № 1091-ОС.
9 жовтня 2017 року Звенигородською центральною районною лікарнею видано позивачу направлення на МСЕК (медична документація форма № 088/0). Підставою для направлення зазначено про наявність у позивача ознак інвалідності.
Обласна МСЕК №2 26 жовтня 2017 року провела огляд позивача, за результатами якого склала акт № 6078/6079. Згідно вказаного акту ОСОБА_1 встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності (80% ступінь втрати професійної працездатності). Причиною інвалідності вказано захворювання, пов'язане з проходженням військової служби. Позивачу за результатами огляду видано довідку серії 12 ААА № 872421.
При дослідженні судом першої інстанції оригіналу медико-експертної справи позивача встановлено, що у пункті 37 акту огляду МСЕК від 26 жовтня 2017 року головою МСЕК № 1 зроблені записи про необґрунтованість прийнятого рішення про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності безтерміново.
28 листопада 2017 року Обласною МСЕК № 1 складено акт № 7218, відповідно до якого рішення змінено по контролю: підстава некомпетентність направлення Ф № 088/о лікарсько-консультативної комісії Звенигородської ЦРЛ. Не проведено повне діагностичне обстеження по захворюванню, відсутні направлення на МСЕК з ВМС УСБУ про встановлення групи інвалідності та процентів втрати професійної працездатності. Відсутність представника ВМС СБУ під час огляду. Відповідачем 28 листопада 2017 року видано довідку форми № 167/о про невизнання ОСОБА_1 інвалідом.
Вважаючи дії та рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення у формі довідки про невизнання позивача інвалідом, відповідач діяв обґрунтовано, у порядку, у межах та у спосіб, що передбачені законодавством України, а відтак, підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив постанову суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду погоджується із зазначеними висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У статті 1 Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» наведено визначення термінів:
особа з інвалідністю - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;
інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист;
обмеження життєдіяльності - помірно виражена, виражена або значно виражена втрата особою внаслідок захворювання, травми (її наслідків) або вроджених вад здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності нарівні з іншими громадянами;
медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
Відповідно до статті 3 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» визначено, що інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
Згідно абзацу першого пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами пунктів 17, 18 Положення про медико-соціальну експертизу, медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я. Голова комісії або керівник закладу охорони здоров'я у разі виявлення фактів зловживання службовим становищем, службового підроблення або службової недбалості під час направлення хворих лікарсько-консультативними комісіями на огляд до комісій для встановлення інвалідності інформують у триденний строк про це правоохоронні органи.
Пунктом 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, передбачено, що причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
Отже, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з виконанням ними обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами.
На час встановлення позивачу інвалідності діяла Інструкція про порядок медичного забезпечення в Службі безпеки України, затверджена наказом Служби безпеки України від 8 жовтня 2007 року № 718, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2007 року за № 1238/14505 (далі - Інструкція № 718).
Згідно пункту 4.6 Інструкції №718, на лікувально-профілактичні заклади СБУ покладається, зокрема, експертиза тимчасової непрацездатності пацієнтів з числа співробітників-військовослужбовців та цивільних осіб, які працюють у СБУ, видача і продовження їм листків непрацездатності, направлення вказаних осіб зі стійкою втратою працездатності на медико-соціальну експертну комісію.
Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 Інструкції №718, лікарсько-консультативна комісія (далі - ЛКК) створюються у лікувально-профілактичних закладах СБУ у складі керівника закладу або його заступника, начальника відділення і лікуючого лікаря. ЛКК функціонує згідно із затвердженим положенням про ЛКК. ЛКК, зокрема, здійснює відбір пацієнтів для направлення на МСЕК.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про хворобу № 44 від 21 червня 2017 року військово-лікарською комісією ВМС УСБУ в Черкаській області за направленням ВКЗ УСБУ в Черкаській області було проведено медичний огляд ОСОБА_1 За результатами обстеження, позивача визнано обмежено придатним до військової служби та зазначено, що захворювання, пов'язані з проходженням військової служби. Разом з тим, позивача відповідно до Інструкції №718 не визнано особою зі стійкою втратою працездатності та не було направлено на МСЕК.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивача звільнено з військової служби у запас Служби безпеки України згідно наказу Служби безпеки України від 15 вересня 2017 року № 1091-ОС «По особовому складу».
Разом з тим, 9 жовтня 2017 року Звенигородська центральна районна лікарня видала позивачу направлення на МСЕК за формою № 088/0, де зазначила, що підставою для направлення МСЕК є наявність ознак інвалідності.
Згідно акту від 26 жовтня 2017 року № 6078/6079 Обласна МСЕК №2 дійшла висновку, що захворювання ОСОБА_1 пов'язане з проходженням військової служби, визначила ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 80% та встановила ІІ групу інвалідності безтерміново.
Враховуючи вказані обставини, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки, позивачу встановлено захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, в даному випадку, саме лікувально-профілактичний заклад СБУ у Черкаській області при наявності стійкої втрати працездатності мав би видати позивачу направлення на МСЕК.
Згідно абзацу першого пункту 3 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Відповідно до пункту 10 вказаного Положення, комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
Пунктом 19 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в оскаржуваному рішенні КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" у формі довідки від 28 листопада 2017 року № 167/о про невизнання позивача інвалідом зазначено, що гр. ОСОБА_1 28 листопада 2017 року оглядався обласною МСЕК №1 і за результатом огляду не визнаний інвалідом.
28 листопада 2017 року Обласною МСЕК № 1 складено акт № 7218, відповідно до якого рішення змінено по контролю: підстава некомпетентність направлення Ф № 088/о лікарсько-консультативної комісії Звенигородської центральної районної лікарні. Не проведено повне діагностичне обстеження по захворюванню, відсутні направлення на МСЕК з ВМС УСБУ про встановлення групи інвалідності та процентів втрати професійної працездатності. Відсутність представника ВМС СБУ під час огляду. Відповідачем 28 листопада 2017 року видано довідку форми № 167/о про невизнання ОСОБА_1 інвалідом.
Так, відповідно до акту Обласної МСЕК 2 від 26 жовтня 2017 року №6078/6079, основний діагноз ОСОБА_1 : остеохондроз шийного відділу хребта, ускладнений нестабільністю в сегментах С2-С3, С3-С4, С4-С5, С5-С6, С6-С7, килою МХД С5-С6- стійкий корінцевий б/синдром, виражені вертебродинамічні та вертибростатичні порушення, с-м "хребцевої артерії" з вираженими дискоординаторними розладами, вираженим вазо-вегет. С-мом. Виражений астено-невротичний с-м з тривожно-депресивними включеннями та супутній діагноз: хронічний г/дуоденіт, ст. ремісії, хронічний холецистит, ст. ремісії, хронічний панкреатит в ст. ремісії, ХХН І ст., Хронічний пієлонефрит.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що зазначені захворювання позивача не входять до переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких встановлюється без зазначення строку повторного огляду ІІ група інвалідності (перелік, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 10), проте, відповідно до акту Обласної МСЕК №2 від 26 жовтня 2017 року № 6078/6079 ОСОБА_1 встановлена ІІ група інвалідності безтерміново.
Пунктом 12 Положення про медико-соціальну експертизу визначено, що Кримська республіканська, обласні, центральні міські комісії, серед іншого, здійснюють організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відповідно районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють правомірність прийнятих ними рішень і в разі визнання їх безпідставними змінюють їх; повторно оглядають осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення районних, міжрайонних, міських комісій, перевіряють якість розроблення індивідуальних програм реабілітації, здійснюють контроль за повнотою і якістю їх виконання.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до пункту 3.1 Положення про Обласну МСЕК № 1 КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради", затвердженого наказом головного лікаря КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради від 28 січня 2016 року №7, Обласна МСЕК № 1 здійснює контроль за діяльністю відповідних міжрайонних, міської, спеціалізованих комісій та обласної МСЕК №2, перевіряє правомірність прийнятих ними рішень і у разі визнання їх безпідставними, змінює їх. Пунктом 4.1 вказаного Положення визначено, що комісія має право, зокрема, перевіряти діяльність підпорядкованих міжрайонних, міської, спеціалізованих комісій та обласної МСЕК № 2 і подавати головному лікарю - головному експерту закладу пропозиції з усунення недоліків в їх роботі, узагальнення передового досвіду роботи.
Крім того, згідно Положення про Обласну МСЕК № 1 КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради", обов'язком обласної МСЕК № 1 є, зокрема, здійснення повторно огляду осіб, що звертаються для встановлення інвалідності і оскаржили рішення міжрайонних, міських, спеціалізованих МСЕК.
Наказом КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" від 20 травня 2016 року № 18, внесено зміни до наказу від 18 березня 2015 року № 17, згідно яких, для забезпечення організаційно-методичного керівництва та контролю за діяльністю і обґрунтованістю винесених рішень МСЕК загального профілю, спеціалізованих та обласною МСЕК № 2, за обласною МСЕК № 1 закріплено обласну МСЕК № 2.
Отже, з огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що обласною МСЕК № 1 правомірно здійснено перевірку прийнятого обласною МСЕК № 2 рішення про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності безстроково.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 вказаного Кодексу передбачено, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем доведено, що оскаржуване рішення у формі довідки від 28 листопада 2017 року № 167/о про невизнання ОСОБА_1 інвалідом прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто є правомірним.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо безпідставності позовних вимог про визнання протиправними дій КЗ "Черкаський обласний центр медико-соціальної експертизи Черкаської обласної ради" та скасування оскаржуваного рішення.
За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 9 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В.Білоус
Судді І.Л.Желтобрюх
Т.Г.Стрелець