ПОСТАНОВА
Іменем України
15 травня 2019 року
Київ
справа №813/1776/16
провадження №К/9901/23926/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В.М., Білоуса О. В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції справу №813/1776/16
за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Львівського окружного адміністративного суду, прийняту 28 листопада 2016 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Сасевича О.М., суддів: Кедик М.В., Потабенко В.А., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду, постановлену 28 лютого 2017 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Кузьмича С.М., суддів: Гулида Р.М., Улицького В.З.,
ВСТАНОВИВ:
1. У травні 2016 року ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернулася до суду з позовом до Фонду державного майна України (далі також - відповідач) в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ з особового складу Фонду державного майна України від 26 квітня 2016 року №62-р «Про оголошення догани ОСОБА_1 .».
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що з 16 березня 2005 року по 28 лютого 2013 року вона працювала начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області. У подальшому, з 01 березня 2013 року та по цей час обіймає посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.
2.1. Наказом Фонду державного майна України від 26 квітня 2016 року №62-р їй було оголошено догану та позбавлено премії за квітень 2016 року, з яким позивач ознайомилася 29 квітня 2016 року.
2.2. Цей наказ позивач вважає протиправним, оскільки він був прийнятий із порушенням установленої процедури та без належної оцінки дійсних обставин справи, які засвідчують об'єктивну відсутність тих порушень зі сторони позивача, які були приводом для дисциплінарного стягнення та покладені в його основу.
2.3. Так, позивач зазначає, що в порушення вимог чинного законодавства до моменту накладення спірного стягнення відповідачем, відповідно до норм Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950, не було проведено службового розслідування щодо можливого порушення нею службових обов'язків.
2.4. Окрім того, до моменту накладення спірного стягнення не було отримано особистих письмових пояснень позивача щодо питань, які в подальшому стали підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Пояснення ж від 18 квітня 2016 року, які фігурують в оспорюваному наказі, були надані позивачем з іншого приводу та з іншою метою, аніж дослідження питань, що стали підставою для оголошення догани.
2.5. Більш того, позивач наголошує на тому, що вона в дійсності не допускала тих порушень, необґрунтовані твердження про наявність яких лягли в основу наказу від 26 квітня 2016 року №62-р. Позивач зазначає, що всі її дії перебували виключно в правовому полі та були спрямовані на гарантування дотримання норм чинного законодавства України, що не може бути протиправним за своєю суттю.
2.6. Додатково позивач звертає увагу на пропуск строку накладення дисциплінарного стягнення, який на час прийняття наказу від 26 квітня 2016 року №62-р давно сплив.
2.7. Отже, позивач вважає, що відповідачем було допущено порушення закону при винесенні спірного наказу від 26 квітня 2016 року №62-р і безпідставно та з порушенням встановленої законом процедури було притягнуто її до дисциплінарної відповідальності, що тягне за собою протиправність відповідного розпорядчого документа, який підлягає скасуванню в судовому порядку.
3. Представник відповідача позов не визнав. Заперечуючи проти позовних вимог, зазначав, що ОСОБА_1 було допущено ряд порушень норм чинного законодавства України, контроль за дотриманням яких входили до кола її повноважень як керівника Регіонального відділення Фонду державного майна України.
3.1. А саме, позивачем з порушенням норм Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року № 629, Закону України «Про оренду державного майна» було безпідставно внесено зміни до договору оренди від 03 липня 2009 року №56. Окрім цього, унаслідок неправомірних дій позивача в частині бездіяльності щодо оскарження рішення суду першої інстанції було допущено набрання ним чинності та внесення чергових змін до згаданого вище договору. А також, у зв'язку з неправомірними діями позивача в частині бездіяльності щодо подання касаційної скарги на рішення судів у господарській справі не було забезпечено приведення цього ж договору до актуальних вимог чинного законодавства.
3.2. Усе це в сукупності потягнуло за собою завдання державі значних збитків унаслідок недоотримання коштів від оренди майна державного підприємства, позаяк розмір орендної плати та її ставка були нижчими, аніж ті, які підлягають застосуванню.
3.3. Відповідач наголошує на тому, що такі обставини були повно, достовірно й об'єктивно встановлені в ході перевірки питань неналежної роботи позивача на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, яка була проведена робочою групою фахівців Фонду державного майна України відповідно до наказу від 17 березня 2016 року №534, акт якої був затверджений наказом Фонду державного майна України від 13 квітня 2016 року №737.
3.4. У зв'язку з чим, відповідач не вбачає порушень зі своєї сторони, вважає позов безпідставним і просив у його задоволенні відмовити повністю.
ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
4. Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2016 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року, позов задовольнив повністю.
4.1. Визнав протиправним та скасував наказ з особового складу Фонду державного майна України №62-р від 26 квітня 2016 року «Про оголошення догани ОСОБА_1 .».
4.2. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
5. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що у випадку порушення позивачем трудової дисципліни, неналежного виконання службових обов'язків, до неї можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення, визначені Законом України «Про державну службу» та Кодексом законів про працю України.
5.1. Однак, притягуючи ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за наказом від 26 квітня 2016 року №62-р, відповідачем не було належно та достовірно встановлено факту порушення зі сторони позивача своїх службових обов'язків, зокрема, ним не було визначено в чому проявилися такі порушення, які саме обов'язки були порушені позивачем тощо.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Представник відповідача подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
7. У касаційній скарзі представник відповідача наполягає на тому, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги той факт, що ОСОБА_1 було допущено ряд порушень норм чинного законодавства України, контроль за дотриманням яких входили до кола її повноважень як керівника Регіонального відділення Фонду державного майна України.
7.1. А саме, позивачем з порушенням норм Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року №629, Закону України «Про оренду державного майна» було безпідставно внесено зміни до договору оренди від 3 липня 2009 року №56. Окрім цього, унаслідок неправомірних дій позивача в частині бездіяльності щодо оскарження рішення суду першої інстанції було допущено набрання ним чинності та внесення чергових змін до згаданого вище договору. А також, у зв'язку з неправомірними діями позивача в частині бездіяльності щодо подання касаційної скарги на рішення судів у господарській справі не було забезпечено приведення цього ж договору до актуальних вимог чинного законодавства.
7.2. Усе це в сукупності потягнуло за собою завдання державі значних збитків унаслідок недоотримання коштів від оренди майна державного підприємства, позаяк розмір орендної плати та її ставка були нижчими, аніж ті, які підлягають застосуванню.
7.3. Наголошує на тому, що такі обставини були повно, достовірно й об'єктивно встановлені в ході перевірки питань неналежної роботи позивача на посаді начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, яка була проведена робочою групою фахівців Фонду державного майна України відповідно до наказу від 17 березня 2016 року №534, акт якої був затверджений наказом Фонду державного майна України від 13 квітня 2016 року №737.
8. У скарзі представник відповідача просить скасувати рішення судів першої й апеляційної інстанцій та постановити нове рішення яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
9. Суддя-доповідач Вищого адміністративного суду України ухвалою від 3 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за названою скаргою.
10. 16 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), який ухвалою від 19 лютого 2018 року касаційну скаргу прийняв до провадження.
11. Позивач у запереченнях на касаційну скаргу посилається на необґрунтованість та безпідставність останньої, просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
ІV. Установлені судами фактичні обставини справи
12. Відповідно до наказу Голови Фонду державного майна України (по особовому складу) від 10 березня 2005 року №35-р ОСОБА_1 була призначена з 16 березня 2005 року на посаду начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.
13. Наказом Голови Фонду державного майна України (з особового складу) від 28 лютого 2013 року №21-р ОСОБА_1 з 1 березня 2013 року була увільнена від виконання обов'язків начальника управління та призначена на посаду першого заступника начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.
14. Листом Голови Фонду державного майна України від 21 січня 2016 року №10-26-975 на ім'я начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області було ініційовано проведення перевірки правомірності внесення 29 березня 2010 року змін до договору оренди (ЦМК ДП «Львівський іподром») від 3 липня 2009 року №56, зменшення орендної ставки за таким договором із 10% до 5% за рішенням суду 6 липня 2010 року, а також невнесення змін до такого договору оренди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року №961. Також цим листом було зобов'язано провести службове розслідування стосовно діяльності (бездіяльності) яких не внесено зміни в згаданий вище договір оренди.
15. У відповідності до такого листа, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 29 січня 2016 року №12/вн було прийнято рішення щодо проведення перевірки, для чого створена робоча група з числа фахівців управління.
16. За результатом відповідної перевірки робочою групою складено акт, за висновками якого не було зафіксовано жодних порушень зі сторони працівників Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області при укладенні й виконанні договору оренди від 3 липня 2009 року №56.
16.1. Такий акт Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області був наданий на розгляд керівництву Фонду державного майна України.
16.2. За результатом розгляду цього акта Головою Фонду державного майна України за листом від 5 квітня 2016 року №10-54-6119 було поставлено першому заступнику начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області ОСОБА_1 вимогу щодо надання пояснень по окремих питаннях, які охоплювалися висновками такого акта. На зазначену вимогу позивачем було надано пояснення від 18 квітня 2016 року №01-002-02337.
17. Наказом Головою Фонду державного майна України 17 березня 2016 року №534 було створено робочу групу з числа фахівців Фонду державного майна України для проведення перевірки дотримання вимог чинного законодавства стосовно укладення договору оренди від 3 липня 2009 року №56 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ЗАТ «Львівський іподром» та внесених змін до нього.
18. За наслідком роботи робочої групи Фонду державного майна України було складено акт про результати перевірки, який доповідною запискою директора Департаменту внутрішнього аудиту та контролю Фонду державного майна України від 12 квітня 2016 року №45/44 було надано Голові Фонду державного майна України.
18.1. Наказом Фонду державного майна України від 13 квітня 2016 року №737 вказаний акт про результати перевірки був затверджений.
18.2. В акті, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 13 квітня 2016 року №737, було викладено висновки, зокрема, про те, що:
1) договір оренди від 3 липня 2009 року №56 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області та ЗАТ «Львівський іподром» укладений відповідно до вимог чинного на той час законодавства.
2) договір від 29 березня 2010 року про внесення змін до договору оренди від 3 липня 2009 року №56 укладений із порушенням пункту 11 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року №629, пункту 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного майна» внаслідок неправомірних дій начальника Регіонального відділення ОСОБА_1
3) договір від 23 липня 2010 року про внесення змін до договору оренди від 3 липня 2009 року №56 укладений внаслідок неправомірних дій начальника Регіонального відділення ОСОБА_1 в частині бездіяльності щодо оскарження рішення господарського суду Львівської області від 6 липня 2010 року по справі №15/107.
4) Регіональним відділенням договір оренди від 3 липня 2009 року №56 не приведено у відповідність до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2011 року №961 у зв'язку із неправомірними діями начальника Регіонального відділення ОСОБА_1 в частині бездіяльності щодо подання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2012 року по справі №5015/2012/12.
19. У зв'язку з чим, на підставі акта про результати перевірки, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13 квітня 2016 року №737, доповідної записки Департаменту внутрішнього аудиту та контролю від 12 квітня 2016 року №45/44, пояснень ОСОБА_1 від 18 квітня 2016 року №01-002-02337 Головою Фонду державного майна України було видано наказ з особового складу від 26 квітня 2016 року №62-р.
19.1. Цим наказом першому заступнику начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області ОСОБА_1 було оголошено догану та позбавлено премії у розмірі 100% за квітень 2016 року. Із наказом ОСОБА_1 ознайомилася 25 квітня 2016 року й, не погодившись із ним, звернулася до суду з цим позовом.
20. Приймаючи оскаржені рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що у випадку порушення позивачем трудової дисципліни, неналежного виконання службових обов'язків, до неї можуть застосовуватися дисциплінарні стягнення, визначені Законом України «Про державну службу» та Кодексом законів про працю України.
21. Притягуючи ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за наказом від 26 квітня 2016 року №62-р, відповідачем не було належно та достовірно встановлено факту порушення зі сторони позивача своїх службових обов'язків, зокрема, ним не було визначено в чому проявилися такі порушення, які саме обов'язки були порушені позивачем тощо.
22. Так, у пункті 2 висновків акта про результати перевірки, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13 квітня 2016 року №737, вказано, що договір від 29 березня 2010 року про внесення змін до договору оренди від 3 липня 2009 року №56 укладений із порушенням пункту 11 Методики оцінки об'єктів оренди, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 року №629, пункту 1 статті 2 Закону України «Про оренду державного майна» внаслідок неправомірних дій позивача.
22.1. У той же час, ані висновки, ані акт не містять вказівки на те, яку саме конкретну дію (чи дії), тобто вчинок за власним волевиявленням, здійснила ОСОБА_1 як начальник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, й котрою могли би бути порушені зазначені в пункті 2 висновків акта перевірки норми чинного законодавства України.
23. В той же час, з матеріалів справи вбачається, і ці обставини встановлені судами попередніх інстанцій, що дії позивача щодо внесення 29 березня 2010 року змін до договору оренди від 3 липня 2009 року №56 були спрямовані на усунення допущеного порушення норм чинного законодавства України в частині розрахунку плати за оренду.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
24. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Відповідно до статті 147 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:
1) догана;
2) звільнення.
26. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.
27. Зважаючи на те, що позивач займає посаду в державному органі та є державним службовцем, на спірні правовідносини, окрім загальних норм трудового законодавства, поширюються також норми спеціального законодавства, які регламентують засади діяльності, статус, порядок проходження державної служби.
28. Статтею 14 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII «Про державну службу» (в редакції чинній на час спірних правовідносин, далі Закон № 3723-XII) визначено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за порушення правил професійної етики, інший вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Для окремих категорій державних службовців законом можуть бути визначені особливості визнання дисциплінарного проступку підставою для припинення державної служби.
До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:
попередження про неповну службову відповідність;
затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
29. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950 було затверджено Порядок проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тобто воно поширює свою дію на позивача, яка є державним службовцем.
30. Пунктом 1 такого Порядку передбачено проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування може бути проведено службове розслідування: у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян; у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства; на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри; з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України "Про запобігання корупції" в інший спосіб, за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або приписом Національного агентства з питань запобігання корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.
31. Статтею 11 Закону № 3723-XII державному службовцеві надано право вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри.
VI. Позиція Верховного Суду
32. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
33. Обираючи конкретний вид стягнення серед ряду можливих слід, відповідно до частини 3 статті 149 Кодексу законів про працю України, враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.
34. У зв'язку з чим, можливим є проведення службового розслідування, яке покликане, зокрема, встановити причини та умови, що призвели до вчинення правопорушення, обставини, що його характеризують, встановити ступінь тяжкості проступку, вину працівника тощо.
35. Проведення службового розслідування стосовно державного службовця є правом, а не обов'язком, а тому його не проведення не є свідченням порушення порядку прийняття рішення щодо накладення дисциплінарного стягнення, про що позивач зазначає в позові.
36. Згідно із статтею 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.
37. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
38. Водночас, обставини, про які йдеться у висновках акта про результати перевірки, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13 квітня 2016 року №737, і які відповідач вважає порушеннями, мали місце 29 березня 2010 року (в частині внесення змін до договору оренди від 3 липня 2009 року №56 щодо зменшення розміру орендної плати), 23 липня 2010 року (в частині внесення змін до договору оренди від 3 липня 2009 року №56 щодо зменшення ставки орендної плати).
39. Відтак, оголошення ОСОБА_1 догани за наказом від 26 квітня 2016 року №62-р з таких підстав є таким, що не відповідає вимогам закону щодо строку для застосування дисциплінарного стягнення, оскільки із часу вчинення згаданих порушень спливло біля шести років.
40. Верховний суд також зазначає, що ОСОБА_1 поставлено у провину недотримання службових обов'язків як начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області.
41. У той же час, позивач була увільнена з указаної посади з 01 березня 2013 року, а тому з цієї дати вона не в змозі ані допускати відповідних порушень, ані їх усувати, оскільки відповідні питання не входять до її компетенції.
42. Отже, з цього часу вказані правопорушення не можуть вважатися триваючими по відношенню до ОСОБА_1 , оскільки можливості їх змінити, усунути чи якогось іншого впливу на них вона не має.
43. Крім того, у висновках акта про результати перевірки, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 13 квітня 2016 року №737, також як порушення зазначено факт неподання касаційної скарги на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 жовтня 2012 року у справі №5015/2012/12.
44. Оскільки подання такої касаційної скарги, відповідно до приписів статті 110 Господарського процесуального кодексу України, могло відбутися у строк до 14 листопада 2012 року, оголошення ОСОБА_1 догани за наказом від 26 квітня 2016 року №62-р із цієї підстави також не відповідає вимогам закону щодо строку для застосування дисциплінарного стягнення, оскільки із часу вчинення такого порушення пройшло три з половиною роки.
45. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження законності спірного податкового повідомлення-рішення, водночас матеріалами справи підтверджується пропуск строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому наявні підстави для задоволення адміністративного позову.
46. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
47. Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
48. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
49. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України - залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
О. В. Білоус