ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

Київ

справа №804/4771/17

адміністративне провадження №К/9901/29344/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бевзенка В.М.,

суддів - Данилевич Н.А.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2017

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017

у справі № 804/4771/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Дніпропетровській області від 05.07.2011 №99 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Саксаганського районного відділу Криворізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області; поновити ОСОБА_1 на посаді дільничного офіцера поліції Саксаганського відділення поліції Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, посаді аналогічній та рівнозначній тій з якої його було звільнено 05.07.2011; стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 у справі № 804/4771/17, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017, в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо визнання поважними причини пропуску строку звернення позивача до суду відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування наказу №99 о/с від 05.07.2011 та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами касаційної скарги не погоджується, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності підстав для визнання поважними наведених позивачем причин пропуску строку звернення до суду та поновлення строку звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій враховуючи наступне.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно із частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Судами встановлено, що позивачем оскаржується наказ про звільнення № 99 о/с від 05.07.2011, винесений начальником Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області генерал-майором міліції Бабенко В.М.

Вказаним наказом звільнено у запас Збройних сил за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) старшого лейтенанта міліції Співака Андрія Валерійовича (М-243603) дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів міліції Саксаганського районного відділу Криворізького міського управління.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.07.2011 ОСОБА_1 звернувся до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу зі скаргою на постанову про порушення кримінальної справи № 56119033 від 23.06.2011.

Таким чином, станом на 18.07.2011 позивачу було відомо про факт винесення наказу № 99 о/с від 05.07.2011 про звільнення.

З позовною заявою про скасування вказаного наказу позивач звертається до суду лише 25.07.2017, тобто з пропуском місячного строку, встановленого частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обґрунтовуючи підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, позивач посилається на те, що пропуск строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, встановлений частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України відбувся у зв'язку із винесенням постанови про порушенням відносно нього кримінальної справи від 23.06.2011 і тривалим її розглядом, за наслідками якого слідчим в особливо важливих справах другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Дніпропетровської області Д.О. Пугачовим винесено постанову про закриття кримінального провадження від 10.07.2017, а тому позивач не міг своєчасно звернутися до суду з адміністративним позовом.

Судами попередніх інстанцій правильно зазначено, що Кодексом адміністративного судочинства України встановлено спеціальний, скорочений строк звернення до адміністративного суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Встановлення обмежених строків звернення до суду законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Колегія суддів зазначає, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Позивачем не надано доказів наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.

Позивач будучи обізнаним про порушення своїх прав, свобод чи інтересів оскаржуваним наказом № 99 о/с від 05.07.2011 у встановлений строк звернення до суду не звернувся, доказів обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом суду не надав.

Посилання позивача в касаційній скарзі на те, що підставою для звернення до суду 25.07.2017 про визнання незаконним наказу про звільнення № 99 о/с від 05.07.2011 стало саме закриття 10.07.2017 відносно нього кримінального провадження № 42017041750000054 від 12.05.2017 за відсутності в його діях складу злочину, колегією суддів відхиляється, оскільки підставою для звільнення позивача зі служби в наказі зазначено порушення дисципліни, а не відкриття кримінального провадження.

Відповідно до частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення до суду) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення ОСОБА_1 пропущеного строку звернення до адміністративного суду, у зв'язку з відсутністю поважних причин його пропуску. Тому суд залишає позовну заяву без розгляду.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не пов'язані зі здійсненням владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2017 у справі № 804/4771/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.

Головуючий В.М.Бевзенка

Судді Н.А.Данилевич

В.М.Шарапа