Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року

Київ

справа №820/7896/14

адміністративне провадження №К/9901/3994/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді - доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "ПІВДЕНДІПРОШАХТ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року (суддя - Бідонько А.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року (судді: Філатов Ю.М.,(головуючий), Водолажська Н.С., Бенедик А.П.) у справі №820/7896/14 за позовом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області до Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "ПІВДЕНДІПРОШАХТ" про накладення арешту на кошти,

У С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "ПІВДЕНДІПРОШАХТ" (далі - відповідач, ДП ПБПВП "ПІВДЕНДІПРОШАХТ") про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банківських установах та належать відповідачу до повного погашення заборгованості по сплаті податків.

В обґрунтування позовних вимог контролюючий орган зазначив про те, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у сумі 2 266 558,94 грн, що виник у результаті несплати нарахувань згідно декларації по ПДВ та суми, нарахованої податковими повідомленнями-рішеннями, який відповідачем не сплачений та є узгодженим.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року, задоволено адміністративний позов. Накладено арешт на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку та належать Державному підприємству "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "ПІВДЕНДІПРОШАХТ" (код ЄДРПОУ 00167606), а саме : банк АТ "КБ "Експобанк" на р/р №26001114215001, ПАТ Промінвестбанк на р/р №26041619992843, №26008619947983, АТ "Банк Золоті Ворота" на р/р №26009010067556, Харків ГРУ ПАТ "КБ "Приватбанк", м. Харків на р/р №26057052303891, №26002052308874 до повного погашення заборгованості по сплаті податків.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з думкою якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для звернення контролюючого органу до суду з позовом про накладення арешту на кошти, у зв'язку з наявністю у платника податків податкового боргу та відсутністю майна/або його балансова вартість менша суми податкового боргу.

Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог контролюючого органу.

У доводах касаційної скарги відповідач посилається на протиправність висновків судів першої та апеляційної інстанції, зважаючи на те, що контролюючий орган не наділений повноваженнями щодо звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податку у разі відсутності в такого платника достатнього для погашення податкового боргу майна. Крім того, суди не дослідили можливість стягнення боргу у інший спосіб, передбачений податковим законодавством; не встановили відповідну суму щодо якої накладено арешт на кошти платника податку; не врахували факт неузгодженості податкових зобов'язань на підставі яких виник податковий борг.

Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДП "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "ПІВДЕНДІПРОШАХТ" має податковий борг перед бюджетом у сумі 2 266 558,94 грн, що виник у результаті несплати нарахувань згідно поданих декларацій та суми, нарахованої податковими повідомленнями-рішеннями, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка податкового органу про суму податкового боргу по ДП "Південдіпрошахт" станом на 18 липня 2014 року.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Приписами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент звернення контролюючого органу до суду з даним позовом, відповідачем не надано належних доказів щодо оскарження рішення контролюючого органу в судовому порядку, що спростовує доводи відповідача щодо неузгодженості податкових зобов'язань.

Відповідно до положень підпунктів 41.1, 41.5 статті 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є органами стягнення.

У відповідності до пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти, виникає у податкового органу в разі одночасної наявності двох умов: наявність у платника податків податкового боргу та відсутність майна/або його балансова вартість менша суми податкового боргу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг відповідача складає 2 266 558,94 грн, а балансова вартість майна підприємства менша суми податкового боргу, що підтверджено довідкою про балансову вартість активів.

Разом з тим, податкове законодавство не обумовлює право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти, обов'язком встановлення наявності коштів на банківських рахунках платника податків.

За вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості накладення арешту на кошти відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "ПІВДЕНДІПРОШАХТ" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року у справі №820/7896/14 слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Проектування будівництва підприємств вугільної промисловості "ПІВДЕНДІПРОШАХТ" залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 липня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2014 року у справі №820/7896/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

..........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду