Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2018 року

Київ

справа №0870/9721/12

касаційне провадження №К/9901/2774/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2012 (суддя Недашківська К.М.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 (головуючий суддя - Нагорна Л.М., судді: Мельник В.В., Юхименко О.В.) у справі №0870/9721/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс» у жовтні 2012 року звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.06.2012 №0000332214/4476.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 04.12.2012 адміністративний позов задовольнив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23.01.2013 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2012 без змін.

Державна податкова інспекція у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, частини другої статті 9, статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпунктів 11.5, 11.7 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Зокрема, податковий орган вказує на те, що встановлені відповідачем під час перевірки обставини щодо відсутності у контрагента позивача ресурсів для здійснення господарської діяльності, невідповідність первинних документів вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства є підставою для висновків про нереальний характер господарських операцій з таким контрагентом та, відповідно, позбавлення права позивача на формування податкового кредиту за операціями.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс» за період - серпень 2011 року.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області складено акт від 05.06.2012 №106, згідно з висновками якого Товариством з обмеженою відповідальністю «СК-Запоріжбудсервіс» допущено порушення вимог пунктів 14.1.18, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1, 44.3, 44.6 статті 44, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному включенні позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість за операціями з придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел-Плюс» на підставі договору від 03.08.2011 №01-08/11 послуг з супроводження та охорони майна (балонів) під час його транспортування автомобільним та іншими видами транспорту.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.06.2012 №0000332214/4476 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 10833,75грн., в тому числі: в сумі 8667грн. за основним платежем та в сумі 2166,75грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваел-Плюс» відповідач обґрунтовує посиланнями на:

незнаходження контрагента позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел-Плюс» за своєю податковою адресою;

відсутність у контрагента позивача основних фондів, складських приміщень, трудових ресурсів та виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду господарської діяльності;

незазначення у первинних документах обов'язкових реквізитів, а саме: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення;

порушення податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваел-Плюс», що підтверджується висновками акту перевірки контрагента від 11.11.2011 №804/23-33352187.

Посилаючись на ці обставини податковий орган вважає, що операції з придбання позивачем послуг у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел-Плюс» реально не відбулися.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 18.06.2012 №0000332214/4476 Державною податковою службою України прийнято рішення від 10.09.2012 про залишення скарги позивача без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що реальне здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ваел-Плюс», яке на момент здійснення господарської операції було зареєстроване платником податку на додану вартість, підтверджується належними та допустимими доказами.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, повноти встановлення обставин та їх правової оцінки суд касаційної інстанції керується таким.

Для надання правової оцінки формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту слід застосовувати положення статті 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, придбання товарів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Висновки про нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару мають підтверджуватися належними та допустимими доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Платник податків (покупець товарів та послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати на час та після вчинення операцій контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності та оподаткування і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені постачальником порушення вимог законодавства при веденні господарської діяльності можуть потягнути відповідну відповідальність щодо нього та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість.

У справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 наголошував на індивідуальній юридичній відповідальності за податкові правопорушення.

Системний аналіз положень підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що право на податковий кредит з податку на додану вартість виникає в результаті придбання товарів і послуг з метою використання в господарській діяльності. При цьому операція з придбання повинна бути реальною, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю. В основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, всі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають наведеним вище вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Якщо послуги дійсно придбані платником податку, то дефекти в первинних документах, у разі якщо зазначена в них інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання та господарські операції, не можуть розглядатися як підстава для позбавлення платника податку права на податковий кредит.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій з придбання позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс» послуг з супроводження та охорони майна (балонів) під час його транспортування автомобільним та іншими видами транспорту, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими позивачем до матеріалів справи належним чином оформленими копіями первинних документів (зокрема, договором про супроводження та охорону майна, актом приймання-передачі майна, податковою накладною, видатковою накладною, банківською випискою з рахунку), обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників.

Крім того, судами достовірно встановлено використання придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Ваел Плюс» послуг з супроводження та охорони майна у господарській діяльності позивача, а саме - з метою поставки закуплених у Товариства з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Україна» аргонових та кисневих балонів Державному підприємству Національній атомній енергогенеруючій компанії «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» на підставі договорів поставки від 17.06.2011 №435(6)11УК та №436(6)11УК.

Висновки податкового органу про відсутність у підприємства-контрагента певних основних засобів, складських приміщень та інших ресурсів само собою не може свідчити про нереальність господарської операції. За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи основних засобів не спростовує фактичного здійснення операції.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.01.2013 у справі №0870/9721/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.В.Хохуляк