Історія справи
Ухвала КАС ВП від 18.03.2018 року у справі №807/2436/15
ПОСТАНОВА
Іменем України
15 березня 2018 року
Київ
справа №807/2436/15
адміністративне провадження №К/9901/8801/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
(далі - Суд):
головуючого - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 807/2436/15
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду (прийняту у складі головуючого судді - Шешеня О.М.) від 26 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Костіва М.В. , суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.) від 26 жовтня 2016 року,
ВСТАНОВИВ :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 21 грудня 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (ГУ НП в Закарпатській обл., відповідач 1), Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - УМВС України в Закарпатській обл., відповідач 2) в якому просив:
1.1. наказ УМВС України в Закарпатській обл. від 07 грудня 2015 року № 62о/с в частині звільнення з 08 грудня 2015 року за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-157416) інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській області на підставі пунктів 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ скасувати;
1.2. зобов'язати ГУ НП в Закарпатській обл. поновити ОСОБА_1 на роботі на займаній посаді.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що при його звільненні не було дотримано вимог Закону України «Про національну поліцію», чим порушено його трудові права, а тому вважає, що оскаржуваний наказ має бути скасовано, з поновленням на роботі на займаній посаді .
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. 26 квітня 2016 року Закарпатський окружний адміністративний суд вирішив:
3.1. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
3.2. Скасувати наказ УМВС України в Закарпатській обл. від 07 грудня 2015 року № 62 о/с в частині звільнення з 08 грудня 2015 року за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-157416) інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту на підставі пунктів 10, 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
3.3. УМВС України в Закарпатській обл. поновити на займаній на час звільнення посаді старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-157416) інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту з 08 грудня 2015 року.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що УМВС України в Закарпатській обл. порушено норми чинного законодавства при прийнятті оскаржуваного наказу та звільненні позивача.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 26 жовтня 2016 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
5.1. Апеляційну скаргу УМВС України в Закарпатській обл. залишити без задоволення, постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2014 року - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, що відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 17 листопада 2016 року (згідно із відбитком поштового штемпеля на конверті) УМВС України в Закарпатській обл. подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України. 24 січня 2018 року касаційну скарга передана на розгляд до Верховного Суду.
8. У касаційній скарзі відповідач 2 просить:
8.1. Скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі № 807/2436/15, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
9. У касаційній скарзі не заявлено жодних клопотань.
10. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2018 року прийнято касаційну скаргу до провадження та призначена до попереднього розгляду у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
11. В ході касаційного розгляду, позивачем подано заперечення на касаційну скаргу. Заперечення мотивовані тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції, залишене без змін рішенням суду апеляційної інстанції, є законним, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування чи зміни - відсутні.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
12.1. Касаційна скарга мотивована тим, що суди, приймаючи оскаржувані рішення, не дотримались норм матеріального права. Також зазначено, що при наявності підстав для скасування оскаржуваного наказу, у відповідача 2 відсутні підстави для поновлення позивача на роботі на посаді в УМВС України в Закарпатській області.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що старший лейтенант міліції ОСОБА_1 перебував на посаді інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській обл.
Наказом начальника УМВС України в Закарпатській обл. № 1193 від 11 вересня 2014 року був звільнений з органів внутрішніх справ на підставі пункту «є» статті 64 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом в органах внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України Української РСР від 29 липня 1991 року №114 (за порушення дисципліни; далі - Положення).
Цей наказ було оскаржено в судовому порядку. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у справ №807/3128/14 (876/7544/15) визнано протиправним та скасовано наказ начальника УМВС України в Закарпатській обл. № 1193 від 11 вересня 2014 року про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та поновлено позивача на роботі на займаній посаді.
14. На виконання рішення у справі №807/3128/14 (876/7544/15) наказом УМВС України в Закарпатській обл. від 07 грудня 2015 року № 62о/с скасовано пункти наказів УМВС України в Закарпатській обл. від 11 вересня 2014 року №1193 та від 12 вересня 2014 року №181 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-157416), інспектора - чергового спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту УМВС України в Закарпатській обл. відповідно до пункту «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (за порушення дисципліни) та поновлено позивача на займаній посаді з 13 вересня 2014 року.
Згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення з 08 грудня 2015 року ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом «г» статті 64 Положення (через скорочення штатів).
15. Вважаючи, що пунктом вказаного наказу про звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил за пунктом «г» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів) порушено його права, ОСОБА_1 звернувся до суду.
16. Під час розгляду справи, відповідачі заперечували проти заявлених вимог, зазначаючи, що права позивача оскаржуваним пунктом наказу від 07 грудня 2015 року № 62о/с не порушено, а його звільнення проведено відповідно до діючих норм Закону України «Про Національну поліцію» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
17.1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19).
18. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року N 322-VIII
18.1. Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (частина 1 статті 40).
18.2. Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (частини 1- 3 статті 49-2).
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
18.3. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина 1 статті 235).
18.4. У разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею 49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (стаття 240-1).
18.5. Строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями (частина 1 статті 241-1).
19. Закон України «Про міліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII
19.1. Порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України (стаття 18).
20. Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII
20.1. Цей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України (преамбула).
20.2. З дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів (пункт 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення»).
20.3. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції (пункт 9 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення»).
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
20.4. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (пункт 10 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення»).
21.1. Це Положення визначає порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки (пункт 1).
21.2 Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік)(пункт 64):
г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
22.1. Утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції за переліком згідно з додатком 1 (пункт 1).
22.2. Ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 (пункт 2).
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
24. Оскільки Положенням не врегульовано порядок звільнення зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого їх використання на службі, то в такому випадку слід застосовувати загальні норми, що регулюють дане питання.
Тобто в даному випадку, при встановленні протиправності чи правомірності дій відповідачів, при винесенні оскаржуваного рішення, слід застосовувати норми Кодексу законів про працю України.
25. Виконуючи постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у справ №807/3128/14 (876/7544/15) відповідач 2 був зобов'язаний забезпечити позивачу доступ до виконання посадових обов'язків з одночасним наданням можливості використання прав, наданих законодавством, чинним на час виникнення спірних правовідносин.
Отже, приступити до своїх посадових обов'язків, як працівник міліції, та скористатись наданими законодавством правами, позивач міг тільки після реалізації наказу від 07 грудня 2015 року №62о/с про поновлення на роботі.
26. Одночасно із поновленням ОСОБА_1 на роботі цим же наказом його було звільнено з органів внутрішніх справ, чим фактично, був позбавлений можливості виявити бажання або відмовитися від проходження служби в поліції, як працівник міліції.
27. Закон України «Про національну поліцію» було опубліковано 06 серпня 2015 року в газеті Голос України, 2015 №141-142. Тобто, саме з цієї дати всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
28. В період з 12 вересня 2014 року по 07 грудня 2015 року позивач перебував у тимчасовому прогулі, а тому не може вважатися таким, що попереджений у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
29. Оскільки ОСОБА_1 був поновлений та звільнений наказом № 62о/с від 07 грудня 2015 року УМВС України в Закарпатській обл., вимоги заявлені до ГУ НП в Закарпатській обл. є безпідставними.
30. У касаційній скарзі відповідач 2 посилається на положення статті 240-1 Кодексу законів про працю України та зазначає про відсутність обов'язку поновлення позивача в УМВС України в Закарпатській обл., проте такі доводи є необґрунтованими, оскільки постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року у справ №807/3128/14 (876/7544/15) не визнано ОСОБА_1 працівником, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Крім того, у на осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу при їх звільненні зі служби через скорочення штатів розповсюджуються норми Закону України «Про міліцію» та Постанови, а не норми Кодексу законів про працю України.
31. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.
32. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
33. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
34. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
35. З огляду на результат касаційного розгляду та припис частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
ПОСТАНОВИВ :
1. Касаційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області - залишити без задоволення.
2. Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Головуючий В.М. Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
В.М. Шарапа
page
telegram
viber
youtube
