Історія справи

Ухвала КАС ВП від 03.03.2019 року у справі №826/2203/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2019 року

Київ

справа №826/2203/16

адміністративне провадження №К/9901/4947/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І. В., судді Чиркіна С. М., судді Шарапи В. М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнка Юрія Петровича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнка Юрія Петровича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Пащенка К. С. від 05 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Василенка Я. М., Кузьменка В. В., Шурка О. І. від 22 січня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулась до суду з позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської Олени Степанівни, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнка Юрія Петровича, треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит", у якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявської О. С. щодо невключення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську О. С. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", за рахунок включення до їх числа ОСОБА_1 за її вкладом в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" по рахунку № НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що відповідач безпідставно не включив її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви ні від Уповноваженої особи фонду, ні від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надходило жодних повідомлень щодо причин її невключення до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк " Фінанси та Кредит" за рахунок Фонду.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк " Фінанси та Кредит" не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників публічного акціонерного товариства "Банк " Фінанси та Кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність уповноваженої особи Фонду є протиправною. Крім того, відповідачами не доведено наявності підстав, які зазначені у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", для визнання нікчемним правочину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" звернулась з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та відмовити в задоволенні адміністративного позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана до суду 20 лютого 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/2203/16.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16 липня 2019 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Желєзного І. В., суддів: Чиркіна С. М., Шарапу В. М.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10 березня 2015 року між позивачем та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" підписано Анкету-Заяву № 042-Р/008344. Згідно з пунктом 1 Анкети-Заяви клієнт акцептував та приєднався до публічної пропозиції АТ "Банк "Фінанси та Кредит" на укладення Договору про відкриття поточних рахунків, надання і використання платіжних карток та комплексного обслуговування фізичних осіб - резидентів України, що оприлюднена на офіційному сайті Банку за електронною адресою: www. fcbank. com. ua; погодився з тим, що ця Анкета-Заява разом із вищевказаною публічною пропозицією АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та додатками до неї (правилами, умовами, тарифами) становить між клієнтом та банком Договір про відкриття поточного рахунку та надання і використання платіжної картки (надалі - Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору банк відкрив клієнту поточний рахунок НОМЕР_3 у гривнях.

Під час переїзду з міста Донецьк в село Мильці Полтавської області ОСОБА_1 був втрачений оригінал Анкети-Заяви, на підставі чого вона звернулася до уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" із заявами щодо видачі дублікату Анкети-Заяви та щодо надання довідки про суму грошових коштів на картковому рахунку № НОМЕР_3.

Відповідно до довідки Начальника відділення № 161 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 04 лютого 2016 року № 9-312110/18 залишок коштів на рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_3 станом на 04 лютого 2016 року становить 199967,00 грн.

Постановою Правління Національного Банку України від 17 вересня 2015 року № 612 ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 вересня 2015 року № 171 про запровадження в Банку тимчасової адміністрації строком на три місяці з 18 вересня 2015 року до 17 грудня 2015 року включно; призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора Банку, визначені статтями 37, 38, 39 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Чернявській О. С. на той же термін.

03 листопада 2015 року на сайті ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" було розміщено повідомлення про початок виплат вкладникам з 04 листопада 2015 року.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 17 грудня 2015 року № 898 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" 18 грудня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 230 про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та призначено уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" Чернявську О. С. на 2 роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.

Згідно з повідомленням, розміщеним на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22 грудня 2015 року, Фонд з 23 грудня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", для отримання коштів вкладники з 23 грудня 2015 року до 03 лютого 2016 року можуть звертатись до установ банків-агентів Фонду.

Однак при зверненні 23 грудня 2015 року у відділення ПАТ "ПУМБ" у місті Полтава позивачу стало відомо, що її не включено до Загального реєстру вкладників ПАТ
"Банк "Фінанси та Кредит" для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

05 січня 2016 року позивач звернулася із заявою до уповноваженої особи фонду з проханням вказати причину невнесення її персональних даних станом на 23 грудня 2015 року у перелік на виплату сум відшкодування коштів за вкладами та внести її у зазначений перелік

Листом від 29 листопада 2018 року Уповноважена особа Фонду на ліквідацію "Банк " Фінанси та Кредит" надіслала позивачу повідомлення від 16 листопада 2018 року про нікчемність переказу грошових коштів 10 березня 2015 року на рахунок ОСОБА_1 (НОМЕР_1) з підстав, передбачених пунктом 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Оскільки станом на день подання позовної заяви Уповноважена особа фонду не включила ОСОБА_1 до Переліку вкладників ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то позивач вважає, що порушено її законне право на отримання виплати гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладом, тому вона звернулася за захистом свого права до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У своїй касаційній скарзі відповідач наголошує, що укладений позивачем із банком правочин є нікчемним у відповідності до положень пунктів 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отриманні платником - ініціатором перерахунку коштів як кредитором грошових коштів позачергово та раніше за інших кредиторів банку. Вказує, що кошти позивачем безпосередньо не вносилися, а надійшли з іншого рахунку.

Від інших учасників справи відзиву або заперечень на касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1 , 2 та 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина 4 статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають не у повному обсязі, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі також - ~law31~).

~law32~ визначено, що Фонд є установою що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Згідно з положеннями ~law33~ уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог ~law34~ та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр ", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ~law35~.

Неправомірна бездіяльність відповідача призвела до того, що позивач був позбавлений власності, а саме права на кошти, які передані банку відповідно до договору банківського вкладу від 10 березня 2015 року

Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої ~law36~; для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2,25).

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до ~law37~ системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200

000,00 грн.

Отже, ~law38~ пов'язує виникнення права на відшкодування суми коштів за вкладом разом з нарахованими на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних відсотками з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку вкладників; 6) опублікування Фондом оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр ", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет, що здійснюється не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на дату прийняття постанови Правління Національного банку України "Про віднесення ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" № 612 від 17 вересня 2015 року на банківському рахунку позивача, відкритому у ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" 10 березня 2014 року, знаходилась сума 199 967,00 грн.

Разом з тим уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

~law39~ визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється.

Так, згідно з положеннями ~law40~ Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що уповноваженою особою Фонду на ліквідацію "Банк "Фінанси та Кредит" надіслано позивачу повідомлення про нікчемність правочину на підставі ~law41~.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (~law42~).

Зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

На підставі аналізу положень наведеної правової норми суд дійшов висновку, що ~law43~ не поширює свою дію на договір, укладений між позивачем та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит". Зокрема, зі змісту даної норми вбачається, що вона поширює свою дію на випадки, коли саме банк уклав з одним із кредиторів договір; на підставі такого договору у останнього виникають переваги (пільги) стосовно інших кредиторів банку; умови цього договору передбачають перерахування банком коштів або передачу майна банком такому кредитору.

Метою ~law44~ є недопущення зменшення активів банку або якості (ліквідності) таких активів на шкоду інших кредиторів, а також захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією щодо застосування ~law45~, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 910/14681/17, від 30 травня 2018 року у справі № 910/23036/16, від 23 жовтня 2018 року у справі № 804/6992/15.

Суд зазначає, що на позивача у цій справі поширюється конституційний принцип "для особи приватного права дозволено все, що не заборонено законом", який закріплений в частині 1 статті 19 Конституції України та сформульований наступним чином: правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Тоді як Фонд або його уповноважена особа, застосовуючи ~law46~, зобов'язані дотримуватися положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, забезпечуючи виконання статті 38 Закону 4452-VI, фактично позбавлений дискреційних повноважень, під якими слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною.

Відповідно до ~law47~ Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ~law48~, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України та ~law49~) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення.

Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону.

При цьому, перелік передбачених ~law50~ підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ~law51~.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15. Верховним Судом також постановами від 10 травня 2018 році у справі № 826/20429/14, від 21 червня 2018 року у справі № 802/4016 та у справі № 821/3601/15-а відмовлено у задоволенні заяви уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про перегляд рішень суду касаційної інстанції 2016 та 2017 років, якими було задоволено позови фізичних осіб у відносинах, що є аналогічними до відносин у справі, що розглядається.

Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 Цивільного кодексу України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійсненні власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, суд виходить з того, що Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону 4452-VI.

Такі неправомірні або оспорюванні дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до статті 78 КАС України є обов'язковими для адміністративних судів.

Колегія суддів також враховує, що право громадянина на власність як важливий атрибут правової держави і демократичного суспільства закріплено в Конституції України, у якій установлено основні положення щодо власності (статті 13, 41, 142 та 143 Конституції України), закріплено рівність усіх суб'єктів права власності (статті 1 та 13 Конституції України), гарантії права власності та обов'язки власників (статті 13 і 41 Конституції України). Крім того, стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Поширення на грошові кошти, які перебувають на рахунку у банку (вкладному, поточному), режиму права власності підтверджується положеннями статей 1058, 1066 Цивільного кодексу України та статей 8, 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні", відповідно до яких власник рахунку має право у будь-який час розпоряджатися коштами, які перебувають на такому рахунку на умовах та у порядку, встановленому Законом та договором.

Дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (частина 1 статті 1058 Цивільного кодексу України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації.

Відповідно до позиції Конституційного Суду України, сформованої в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, до обмеження прав належить звуження їх змісту й обсягу, проте сутність змісту основного права не може бути порушена. Крім того, у пункті 2.1 Рішення від 01 червня 2016 року № 2-рп/2016 Конституційний Суд України зазначив, що обмеження стосовно реалізації конституційних прав не можуть бути свавільними та несправедливими, мають установлюватися виключно Конституцією й законами, переслідувати легітимну мету, бути зумовленими суспільною необхідністю її досягнення, пропорційними й обґрунтованими.

Враховуючи вищенаведене, зміст статті 41 Конституції України поширюється на право вкладника - фізичної особи вимагати отримання відшкодування коштів, розміщених на поточному рахунку в Банку, за рахунок Фонду.

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і невключення позивача в перелік рахунків, згідно з яким вона має право на відшкодування коштів за вкладами, дає підстави для зобов'язання уповноваженої особи Фонду подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни та/або доповнення до переліку рахунків щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом, що передбачено пунктом 6 розділу II Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14.

Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку по суті спору, проте помилково вказали у резолютивній частині про зобов'язання подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо збільшення кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", за рахунок включення до їх числа ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) за її вкладом в ПАТ "Банк " Фінанси та Кредит" по рахунку № НОМЕР_3, колегія суддів дійшла висновку про необхідність зміни абзацу 3 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року, відтак такий необхідно викласти в наступній редакції:

"Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до рахунків щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит", за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по рахунку № НОМЕР_3".

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Зокрема, відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Крім того, як зазначив Європейський суд з прав людини в справі "Золотас проти Греції" стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Капітал Банк АД проти Болгарії" (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).

У справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (пункт 35,заяви № 68385/10 та № 71378/10).

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. ) серія A. 303-A; пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно зі статтею 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись статтями 345, 351, 355, 356 КАС України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнка Юрія Петровича задовольнити частково.

Змінити рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, виклавши абзац 3 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року у наступній редакції:

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб доповнення до рахунків щодо ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві "Банк "Фінанси та Кредит", за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по рахунку № НОМЕР_3.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий І. В. Желєзний

Судді: С. М. Чиркін В. М. Шарапа