Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.07.2018 року у справі №329/553/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №329/553/17

адміністративне провадження №К/9901/53604/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В. М., суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від
24.10.2017 (колегія у складі головуючого судді Уханенка С. А., суддів Богданенка І. Ю., Дадим Ю. М. )

у справі № 329/553/17 (2-а/329/16/2017)

за позовом ОСОБА_1

до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

I. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2017 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просила суд:

- визнати протиправними дії Токмацького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у зарахуванні у подвійному розмірі страхового стажу роботи в період з 04.01.2005 по 22.09.2011 та з 26.09.2011 по
23.03.2016 в комунальній установі "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради на посаді медичної сестри інфекційного кабінету;

- зобов'язати зарахувати в подвійному розмірі стаж роботи в період з 04.01.2005 по 22.09.2011 та з 26.09.2011 по 23.03.2016 в комунальній установі "Чернігівська центральна районна лікарня" Чернігівської районної ради на посаді медичної сестри інфекційного кабінету.

2. Постановою Чернігівського районного суду Запорізької області від 05.07.2017 адміністративний позов задоволено повністю. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 скасовано рішення суду першої інстанції, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

3. У касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 23.09.2011 призначено пенсію за вислугу років згідно із ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

5.26.09.2011 виплату пенсії припинено у зв'язку із виходом на роботу, яка дає право на цю пенсію.

6.24.11.2016 відповідач за заявою позивача провів перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

7.27.02.2017 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою щодо неврахування у подвійному розмірі на пільгових умовах за списком № 2 періодів з 04.01.2005 по
22.09.2011 та з 26.09.2011 по 23.03.2016

8. Листом від 13.03.2017 за № 539/02 позивачу роз'яснено про відсутність підстав для зарахування періоду роботи в інфекційному кабінеті поліклініки після
01.01.2004 у подвійному розмірі, оскільки подвійний розмір застосовується лише у разі обчислення спеціального стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

9. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для зарахування стажу у подвійному розмірі.

11. Відмовляючи у задоволенні позову суд апеляційної інстанції зазначив, що з
01.01.2004 набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У подвійному розмірі на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

12. Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що має право на обчислення стажу роботи на посаді медсестри інфекційного кабінету у подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення

13. Відповідач направив відзив на касаційну скаргу. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

15. Згідно із статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

16. З 23.09.2011 позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно із ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

17. З 24.11.2016 позивач отримувала пенсію за віком на пільгових умовах, яка розраховувалася за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

18. Тобто, з моменту призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", між нею та відповідачем виникли правовідносини у сфері пенсійного забезпечення, які урегульовані саме на підставі норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

19. Позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок вислуги років на підставі ст. 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

20. Аналіз положень Закону України "Про пенсійне забезпечення" свідчить про те, що вказана норма застосовується у випадку призначення особі трудової пенсії за вислугу років на підставі саме Закону України "Про пенсійне забезпечення" та враховується для обчислення пільгового стажу роботи.

21. Враховуючи, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", то у відповідача відсутні підстави для зарахування періоду роботи позивача після 01.01.2004 в подвійному розмірі.

22. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від
24.01.2019 у справі № 265/4648/14-а, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

23. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

24. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

25. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 343, 356 КАС України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 у справі №329/553/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Кравчук

Суддя А. А. Єзеров

Суддя О. П. Стародуб