Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 300/6581/21

адміністративне провадження № К/990/8137/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №300/6581/21

за позовом ОСОБА_1

до Луганської обласної прокуратури

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року (головуючий суддя: Бруновська Н.В., судді: Хобор Р.Б., Шавель Р.М.).

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Луганської обласної прокуратури, у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у невиплаті йому заробітної плати (за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року та вихідної допомоги при звільненні);

- зобов`язати відповідача здійснити йому нарахування й виплатити заробітну плату (за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року та вихідної допомоги при звільненні);

- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати (за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року та вихідної допомоги при звільненні) до дня остаточного розрахунку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2021 року позовна заява залишена без руху. Водночас позивачу був встановлений строк час для усунення її недоліків у спосіб подання: позовної заяви із указаними обставини, з долученням відповідних доказів, щодо обґрунтування порушеного права позивача на отримання «заробітної плати за чергування у вихідні та святкові дні» у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року; заяви про поновлення строку із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом та поданням доказів поважності причин його пропуску.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року відкрито провадження у частині вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невиплаті позивачу заробітної плати за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року, зобов`язання відповідача нарахувати й виплатити позивачу заробітну плату за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року, стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати за чергування у вихідні та святкові дні у період роботи з листопада 2018 року до квітня 2020 року до дня остаточного розрахунку.

Водночас іншою ухвалою від 30 листопада 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд повернув ОСОБА_1 позовну заяву до Луганської обласної прокуратури у частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у невиплаті позивачу вихідної допомоги при звільненні, зобов`язання нарахувати й виплатити позивачу таку допомогу та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги при звільненні до дня остаточного розрахунку.

Цю ухвалу ОСОБА_1 оскаржив в апеляційному порядку.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з підстав несплати судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року повернуто скаржнику у зв`язку з неусуненням її недоліків.

20 вересня 2022 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення по суті вимог, відмовивши у їхньому задоволенні.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 подав дві окремі апеляційні скарги: на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року і на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року про повернення позовної заяви у частині вимог.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року.

Водночас іншою ухвалою від 29 листопада 2022 року Восьмий апеляційний адміністративний суд залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року з підстав несплати судового збору та неповажності причин пропуску строку апеляційного оскарження, наведених скаржником у заяві про поновлення цього строку.

Водночас апеляційний суд надав ОСОБА_1 строк для усунення недоліків скарги: десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що 12 грудня 2022 року ОСОБА_1 отримав копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху і протягом відведеного часу не подав заяви про поновлення строку апеляційного оскарження. На основі таких обставин та приписів пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України») суд відмовив у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись з такою ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду від 8 червня 2023 року визнано поважними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року, поновлено цей строк та відкрито касаційне провадження у справі.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права.

Позиція скаржника полягає в тому, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для застосування приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

У цьому контексті скаржник зазначив, що він у межах строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме 22 грудня 2022 року, надіслав до Восьмого апеляційного адміністративного суду документ про сплату судового збору та заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, підтвердженням чого є відповідна квитанція АТ «Укрпошта».

Луганська обласна прокуратура у відзиві просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з мотивів її необґрунтованості.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відповідно до частини дев`ятої статті 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Предметом касаційного перегляду є ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року.

Відмові у відкритті провадження передувала ухвала про залишення апеляційної скарги без руху з підстав несплати судового збору та неповажності причин пропуску строку апеляційного оскарження, наведених апелянтом у заяві про його поновлення.

Ухвала про відмову у відкритті провадження мотивована тим, що скаржник, отримавши 12 грудня 2022 року копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не подав у межах десятиденного строку заяву про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.

У цьому контексті Суд звертає увагу на те, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2022 року про залишення апеляційної скарги без руху було встановлено строк для усунення її недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься у справі (том 2, а.с.169), копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримав 12 грудня 2022 року (понеділок).

Отже, останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги було 22 грудня 2022 року включно (четвер).

Як вбачається з матеріалів справи, 22 грудня 2022 року ОСОБА_1 здав на пошту лист, адресований Восьмому апеляційному адміністративному суду, з квитанцією про сплату судового збору від 21 грудня 2022 року №2641-9702-8977-1150 та заявою про поновлення строку звернення до апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2022 року (том 2, а.с.174-184).

Факт здачі листа на пошту саме 22 грудня 2022 року підтверджують поштові штемпелі АТ «Укрпошта» на конверті (том 2, а.с.184).

28 грудня 2022 року указаний лист був зареєстрований як вхідний у Восьмому апеляційному адміністративному суді, що підтверджується відповідним штампом на листі (том 2, а.с.174).

Отже, наявні у справі матеріали підтверджують ту обставину, що ОСОБА_1 у межах десятиденного строку, відведеного для усунення недоліків апеляційної скарги, подав до Восьмого апеляційного адміністративного суду документ про сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Тож у скаржника виникли законні очікування, що відповідні докази будуть враховані апеляційним судом, а обставинам, на підтвердження яких подані докази, буде надано оцінку.

Суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги, внаслідок чого обмежив право скаржника на врахування й надання оцінки судом поданих ним вчасно документів.

За таких обставин Верховний Суд вважає, що оскільки скаржник у встановлений судом строк направив засобами поштового зв`язку документи на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, цим доказам має бути надана оцінка судом апеляційної інстанції, а тому є передчасним висновок про наявність передбаченої пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2023 року у справі №260/2724/21, від 30 серпня 2022 року у справі №420/10019/21, від 20 липня 2022 року у справі №140/4715/21.

На цій основі Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чого постановив незаконну ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану ухвалу слід скасувати з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року у справі №300/6581/21 скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………………

……………………………………

……………………………………

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду