Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2020 року

м. Київ

справа № 440/4503/19

адміністративне провадження № К/9901/10474/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 440/4503/19

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області треті особи Головне управління ДФС у Полтавській області, Головне управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: О. А. Спаскін, Л. В. Любчич, О. В. Присяжнюк) від 12 лютого 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Автозаводського відділу державної виконавчої служби міста Кременчук Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі - відповідач, Автозаводський ВДВС), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 09 жовтня 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60263144.

2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.

3. Зазначене судове рішення ухвалено за правилами спрощеного провадження у письмовому провадженні, тобто без участі сторін. В резолютивній частині роз`яснено, що апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його складення.

4. Водночас, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень електронний примірник рішення суду першої інстанції від 03 грудня 2019 року надіслано судом 04 грудня 2019 року, зареєстровано 05 грудня 2019 року й оприлюднено в цьому реєстрі 06 грудня 2019 року.

5. Супровідний лист суду першої інстанції щодо направлення на адресу учасників справи копій указаного рішення датовано 05 грудня 2019 року. Матеріали справи не містять доказів вручення вказаного рішення третьою особою, окрім тих, які були надані останнім.

6. На зазначене рішення суду першої інстанції 10 січня 2020 року позивач оскаржив його в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги, разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, проте, позивач не вказав жодних підстав, які слугували причиною такого пропуску строку.

7. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку, апеляційну скаргу залишено без руху, заявнику надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом направлення до Другого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин пропуску строку та оригіналу документу про сплату судового збору.

8. У встановлений судом строк ОСОБА_1 було подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги разом із заявою про поновлення строку, яке обґрунтовано тим, що оскільки апеляційна скарга ним подано впродовж тридцяти днів з дня отримання копії оскаржуваного судового рішення, він відповідно до частини другої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) має право на поновлення строку.

9. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .

10. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

11. Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2020 року клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено строк скаржнику на касаційне оскарження, відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

12. Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року справу закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

13. Станом на 14 травня 2020 року письмового відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

14. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що обставини, які викладенні в заяві не є поважними через суб`єктивне помилкове тлумачення положень діючого процесуального законодавства, оскільки звертаючись до суду з апеляційною скаргою, скаржник керувався положеннями статті 295 КАС України, яка встановлює тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду. Однак, дана справа є окремою категорією термінових адміністративних справ в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, в якій встановленні спеціальні строки оскарження, а не загальні. Крім того, доказів наявності непереборних обставин, які б перешкоджали апеляційному оскарженню судового рішення матеріали справи не містять.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

16. Доводи касаційної скарги є аналогічними обґрунтуванням його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема скаржник зазначає, що позивач за законом має право на поновлення йому пропущеного строку, якщо звернувся з апеляційною скаргою протягом тридцяти днів, з моменту отримання оскаржуваного рішення, оскільки Закон не передбачає для даної категорії справ спеціального строку протягом якого матиме право на поновлення строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.

ІV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

17. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

18. Згідно з пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

19. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС.

20. За приписами частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

21. Відповідно до приписів статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

22. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.

23. При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

24. З матеріалів справи слідує, що предметом розгляду у вказаній справі є оскарження постанови державного виконавця.

25. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.

26. Згідно з частиною 6 статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

27. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

28. Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року прийнято за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, тобто без участі сторін. У резолютивній частині роз`яснено, що апеляційна скарга на рішення подається протягом десяти днів з дня його складення. Проте, апеляційна скарга скаржником подана 10 січня 2020 року, тобто з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження.

29. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

30. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

31. Отже, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 287 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

32. Слід зазначити, що у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставою для його поновлення є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.

33. При цьому, дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.

34. Отже, як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення прийнято 03 грудня 2019 року за відсутності учасників справи. Позивачем копію оскаржуваного рішення отримано 11 грудня 2019 року, а апеляційна скарга подана лише 10 січня 2020 року, тобто після спливу 10 днів як з часу прийняття судового рішення, так і з дня отримання оскаржуваного рішення.

35. З огляду на викладені вимоги закону та зважаючи на те, що апеляційна скарга на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2019 року була подана поза межами законодавчо встановленого десятиденного строку її апеляційного оскарження, а вказані скаржником в клопотанні причини пропуску цього строку визнані судом апеляційної інстанції недостатніми для висновку про його пропуск з поважних причин, касаційний суд вважає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження з підстав пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження та відсутності підстав для його поновлення, правильно застосував положення пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, з урахуванням визначених статтею 287 КАС України особливостей, норми якої є спеціальними по відношенню до норм статті 295 КАС України в цій категорії адміністративних справ.

36. Разом з тим, у касаційній скарзі так само відсутні й відомості про наявність обставин, які б давали підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

37. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

38. Суд звертає увагу на те, що у цьому конкретному випадку право доступу до суду не можна вважати порушеним, оскільки позивач мав можливість звернутись до суду в порядку та строки визначеному як процесуальним законодавством, так і судом. Адже національне процесуальне законодавство з регулювання цього питання є достатньо чітким для його розуміння та виконання, розумних сумнів у не відповідності вимогам «якості» закону не виникає, ознак свавільного втручання у справа заявника не вбачається.

39. Таким чином, суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

40. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року у справі № 440/4503/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов