ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №826/23615/15

адміністративне провадження №К/9901/40268/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 09.09.2016 (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 (головуючий суддя Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Мацедонська В.Е.) у справі №826/23615/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ НАФТА» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ НАФТА» звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0028291501.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вважає, що оскільки норми Податкового Кодексу України, якими визначено вичерпний перелік обов`язкових реквізитів для податкової декларації, а відтак і для її додатків, не визначають обов`язкове заповнення реквізиту «Підстава коригування» (колонка 8 у додатку 1) до податкової декларації з податку на додану вартість, а тому висновок податкового органу про заниження позивачем суми податкових зобов`язань у зв`язку з відсутністю причини коригування в колонці 8 додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість, на думку позивача, є неправомірним. Позивач також вказує, що податковим органом в акті перевірки підтверджено товарність проведених операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ НАФТА» та його контрагентом, а єдиною підставою для неврахування коригування податкового кредиту є формальна помилка позивача у розрахунку коригування податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду місті Києва від 09.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016, позовні вимоги задоволено.

Рішення судів мотивовано безпідставністю збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на відсутність в діях позивача ознак складу податкового правопорушення. Суди спростували доводи суб`єкта владних повноважень стосовно формування позивачем даних податкового обліку з порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 09.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі №826/23615/15 , прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 8 Конституції України, пункту 123.1 статті 123, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві зводяться до того, що висновки викладені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального права, що стало причиною безпідставного скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, відповідач посилається правомірність збільшення позивачу суми грошового зобов`язання, що підтверджується висновками викладеними, в акті перевірки.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ НАФТА» не скористалося своїм правом та надало заперечення на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.10.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві у справі №826/23615/15.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №826/23615/15 (К/9901/40268/18) за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 13.05.2019 прийняв до свого провадження матеріали адміністративної справи №826/23615/15, закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу до касаційного розгляду у судовому засіданні без повідомлення сторін на 14.05.2019.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ НАФТА» у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2015 року, за результатами якої складено акт від 24.04.2015 №109/26-57-22-04-10/31450076.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, а саме: позивачем подано уточнюючий розрахунок за березень 2015 року від 22.04.2015 №9075733473, в якому платником збільшено податковий кредит на суму 555872,00грн., а в додатку 5 до уточнюючого розрахунку за березень 2015 року платником не відображено відповідні графи: постачальник (індивідуальний податковий номер); період складання податкових накладних; обсяг постачання (без ПДВ); сума ПДВ (20%).

При цьому, в акті зазначено, що вказана помилка призвела до збільшення суми, яка підлягала сплаті платником до бюджету на 555872,00грн. та застосуванню штрафних санкцій в розмірі 138968,00грн.

На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0028291501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 555872,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 138968,00грн.

Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

В скарзі, поданій до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, позивачем було зазначено, зокрема, що відповідно до підпункту 75.1.1 пункту статті 75 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, у разі виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних - контролюючим органом проводиться документальна позапланова виїзна перевірка.

Листом від 03.07.2015 №10360/10/26/15-10-06 Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві зобов`язало Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провести документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ НАФТА» з питань, що стали предметом оскарження.

На підставі наказу та направлення від 16.07.2015 у період з 16.07.2015 по 22.07.2015 посадовими особами Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛЕМЕНТ НАФТА» з питань, що стали предметом оскарження, за результатами якої складено акт від 29.07.2015 №313/26-57-22-02-10/39564815.

Судами встановлено, що висновки податкового органу викладені у акті перевірки від 29.07.2015 №313/26-57-22-02-10/39564815 є ідентичними висновкам викладеним акті від 24.04.2015 №109/26-57-22-04-10/31450076, на підставі яких було контролюючим органом було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, з урахуванням поданих позивачем після проведення первісної (камеральної) перевірки уточнюючих розрахунків за березень 2015 року.

Крім того, судами з`ясовано, що в акті перевірки від 29.07.2015 №313/26-57-22-02-10/39564815 відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем порядку заповнення і подання податкової звітності у зв`язку з незаповненням колонки 8 «Підстава для коригування податкового кредиту з ПДВ» у додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2015 року. А тому, з урахуванням наведеного, відповідач дійшов висновку про порушення товариством положень пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, внаслідок заниження суми податкових зобов`язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках у загальному розмірі на 555872,00грн.

За результатом адміністративного оскарження, рішенням про результати розгляду первинної скарги від 03.08.2015 №11874/10/26-15-10-06, прийнятим Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві, та рішенням про результати розгляду скарги від 05.10.2015 №21014/6/99-99-10-01-01-25, прийнятим Державною фіскальною службою України, спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відповідно до пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

При цьому, підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій) ( у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок акту камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2015 року; при перевірці використано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з самостійним виправленням помилок за березень 2015 року від 22.04.2015 №9075799473.

При цьому, до висновку про заниження позивачем суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість контролюючий орган дійшов без дослідження первинних документів для встановлення достовірності податкового кредиту, визначеного у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2015 року з урахуванням уточнюючого розрахунку.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за №34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, спірне податкове повідомлення-рішення в графі «посилання на акт перевірки» містить невірну дату на номер акту, на підставі якого прийнято рішення, в графі «посилання на пункт та статтю законодавчого акту, порушення якого встановлено, та відповідно до якого було зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов`язань» містить посилання на пункт 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, яким визначено, що податкова декларація повинна відповідати формі, встановленій Податковим кодексом України.

Отже, в акті перевірки, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення, встановлено порушення позивачем пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в той час як спірне податкове повідомлення-рішення містить визначені суми грошового зобов`язання, включаючи фінансові санкції, за порушення форми складання податкової декларації.

У разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначенихпідпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цьогоКодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування (пункт 123.21 стаття 123 Податкового кодексу України).

Разом з тим, оскаржуване податкове повідомлення-рішення та акт перевірки, на підставі якого таке податкове повідомлення-рішення було прийнято, не містять посилання на норми пункту 54.3 Кодексу щодо самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов`язань.

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, що у випадку, якщо контролюючий орган дійшов висновку про порушення платником вимог форми складання податкової декларації, зокрема, додатку до неї, то застосування штрафних (фінансових) санкцій не передбачено, і як наслідок, така податкова звітність, відповідно до пункту 48.7 Податкового кодексу України, не вважається податковою декларацією.

У разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов`язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови (пункт 49.11 стаття 49 Податкового кодексу України).

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення та акт, на підставі якого було прийнято таке рішення, суперечать одне одному з суттєвими помилками в оформленні актів індивідуальної дії, що унеможливлює визначення фактичного порушення, за яке позивачу встановлено відповідальність та нараховано грошове зобов`язання.

Також, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що акт позапланової виїзної перевірки від 29.07.2015 у розглядуваному випадку не може бути носієм доказової інформації щодо виявлених відповідачем порушень податкового законодавства, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об`єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.

Судами встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0028291501 прийнято відповідачем за результатом камеральної перевірки звітності позивача з податку на додану вартість за березень 2015 року (з урахуванням уточнюючої декларації за березень, поданої 22.04.2015).

При цьому, відповідно до інформації у скарзі поданій позивачем до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 04.06.2015 №371 з посиланням на пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України позивач наголошував на проведенні документальної позапланової перевірки у зв`язку з виявленням розбіжностей даних податкових декларацій та даних ЄРПН з метою встановлення правомірності формування податкового кредиту з урахуванням уточнюючого розрахунку за березень 2015 року.

За змістом акту перевірки від 29.07.2015 встановлено, що позивачу збільшено суму податкового кредиту на підставі податкової накладної від 25.03.2015 №19 згідно договору поставки №240315 від 24.03.2015, отриманої від Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» на суму 555872,00грн. за суміш вуглеводнів бензино-лігроїнова фракція; (вказана накладна зареєстрована в ЄРПН).

Крім того, перевіркою досліджено уточнюючі розрахунки позивача до декларації за березень 2015 року, які були подані останнім 06.05.2015 та 04.06.2015, а також податкову декларацію за квітень 2015 року, та встановлено порушення товариством порядку заповнення колонки 8 додатку 1 податкової декларації за квітень 2015 року.

Таким чином, проведеною документальною перевіркою, контролюючий орган вийшов за межі предмету перевірки та врахував при перевірці уточнюючі розрахунки позивача, а також звітність за квітень, які мали місце після проведення первісної (камеральної) перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням того, що акт перевірки передує прийняттю податкового повідомлення-рішення та є джерелом доказової інформації щодо виявлених при перевірці порушень, твердження судів попередніх інстанцій щодо безпідставності висновку контролюючого органу викладеному у акті перевірки від 29.07.2015 про порушення позивачем вимог законодавства та, як наслідок, для нарахування грошового зобов`язання є правильним.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо протиправності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0028291501.

Оскільки за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду місті Києва від 09.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 у справі №826/23615/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду