Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №826/12046/14

адміністративне провадження №К/9901/4501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року (колегія суддів: Кучма А.Ю., судді - Аліменко В.О., Безименна Н.В.)

у справі №826/12046/14

за позовом ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року позивач звернулась в Окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що розмір, умови та строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у відповідному договорі оренди та вказує, що жодної пропозиції щодо зміни розміру орендної плати в договорі від Київської міської ради позивачу не надходило, а отже узгоджений розмір орендної плати, визначений сторонами при укладанні договору, на даний час є незмінним та таким, що не заперечується жодною із сторін договору. Тому, висновки контролюючого органу про наявність підстав для збільшення розміру орендної плати за землю на підставі ст. 288 ПК України, на думку позивача є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки розмір орендної плати за землю встановлюється сторонами відповідно до умов договору.

Постановою Окружного адміністративного суду України від 01 жовтня 2014 року (головуючий суддя - Клочкова Н.В.) позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 25.06.2014 №1972-15. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, Окружний адміністративний суд м. Києва виходив з того, що орендна плата встановлюється виключно договором оренди, а тому без внесення відповідних змін до договору податковий орган протиправно здійснив донарахування орендної плати за земельну ділянку, у зв'язку з чим, позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та спричиняє порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а, відтак, має бути скасоване.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2014 скасовано в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1972-15 від 25.06.2014 та постановлено в цій частині нову постанову, якою у задоволенні цих позовних вимог відмовлено. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.10.2014 залишено без змін.

Скасовуючи рішення суду першої інстанцій та відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що орендна плата за користування земельною ділянкою комунальної власності, після набрання законної сили ПУ України має становити не менше 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що згідно з п. 4 договору оренди земельної ділянки, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 0,1 відстока від її нормативної грошової оцінки.

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.11.2008 між Київською міською радою ( ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 29.11.2007 №1342/4175 та рішення Київської міської ради від 16.10.2008 №557/557, за актом приймання - передачі передає, а Орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку визначену цим Договором.

Згідно з розділом 2 договору, об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування: АДРЕСА_1 розмір: 91 кв. м., цільове призначення: для обслуговування та експлуатації житлового будинку, кадастровий НОМЕР_1 НОМЕР_2 , грошова оцінка якої становить 996 610, 85 грн.

Відповідно до п. 4.2 договору, орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 0,1 % від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення коефіцієнту індексації, визначених законодавцем.

Згідно п. 4.5 договору, розмір орендної плати може змінюватися за згодою сторін шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою та внесення змін до цього договору.

З 01.01.2011 питання справляння плати за землю регулюється Податковим кодексом України.

Листом № 1811/к/17-312 від 17.04.2013 (т. 1, а.с. 31), відповідач повідомив ОСОБА_3 про те, що з метою приведення у відповідність до вимог законодавства умов договорів оренди земельних ділянок, відповідно до ст. 30 Закону України «Про оренду землі», ст. 40, 41, 286, 288 ПК України, Київська міська рада прийняла рішення «Про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок у частині приведення розміру річної орендної плати у відповідність до положень ст. 288 Податкового кодексу України», відтак, запропоновано позивачу звернутися до Департаменту земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації для внесення змін до договору оренди та приведення розміру орендної плати за землю до законодавчо встановленого.

25.06.2014 ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення - рішення №1972-15, яким згідно із пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 286.5 ст. 286 ПК зроблено перерахунок податкового зобов'язання за платежем: земля фізична (орендарі), код платежу 13050500 на суму 3 645, 60 грн. (т. 1, а.с. 32).

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем приписів законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками.

Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, на думку колегії суддів, рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим виходячи з наступного.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що орендна плата за земельну ділянку державної і комунальної власності є однією із форм плати за землю.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Згідно підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Підпунктами 288.5.1, 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК, що вірно було встановлено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 350 КАСУ України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанціії, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова