ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №825/1765/14

адміністративне провадження №К/9901/4540/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року (суддя - Лобан Д.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року (судді: Степанюк А.Г. (головуючий), Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі № 826/10887/13-а

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агросвіт»

до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2014 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Агросвіт» (далі - Товариство) звернулося до суду з позовом до Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Бахмацька ОДПІ, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 лютого 2014 року № 0000212200 та № 0000202200.

Позов обґрунтовано тим, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення Товариством вимог податкового законодавства при визначенні розміру податкових зобов'язань за наслідками господарської діяльності.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 29 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року, позов задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Бахмацької ОДПІ від 28 лютого 2014 року №0000212200 та № 0000202200.

Не погодившись із такими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, неправильно оцінивши залучені до справи докази та обставини справи.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 серпня 2014 року відкрито касаційне провадження.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Товариство зазначило, що вважає судові рішення законними та обґрунтованими, тому в задоволенні касаційної скарги просило відмовити.

16 січня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що за наслідками проведеної документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 грудня 2013 року по 31 грудня 2013 року складено акт від 12 лютого 2014 року № 54/22/32803426.

В акті перевірки викладено висновки контролюючого органу про виявлення порушень пункту 200.1 статті 200, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, підпункту 4.6.7 розділу V наказу Міністерства фінансів України від 25 листопада 2011 року № 1492 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» зі змінами та доповненнями що призвело до заниження податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на загальну суму 1 012 986 грн та завищення залишку від'ємного значення за грудень 2013 року, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на суму 46 748 грн.

На підставі висновків акта перевірки 28 лютого 2014 року відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000212200, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 46 748 грн;

- № 0000202200, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 1 266 232,50 грн, у тому числі за основним платежем на суму 1 012 986 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 253 246,50 грн.

Свої дії щодо прийняття податкових повідомлень-рішень Бахмацька ОДПІ обґрунтовує тим, що під час перевірки Товариство не надало належних документів, що підтверджують право користування позивачем земельними ділянками, відтак продукція, вирощена на вказаних площах Товариством, не підпадає під визначення сільгосппродукції продукції власного виробництва, а тому на позивача не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений статтею 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість», статтею 209 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що до основних видів економічної діяльності Товариства віднесено, зокрема, вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур.

Свою діяльність з вирощування зернових культур, тощо, Товариство здійснювало із залученням на підставі укладених договорів оренди земельних ділянок, що знаходяться у користування фізичних осіб.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо обґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки Бахмацької ОДПІ щодо порушення Товариством вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов'язань з податку на додану вартість спростовано під час розгляду справи.

Так, залученими до матеріалів справи доказами належним чином підтверджено, що Товариство здійснювало сільськогосподарську діяльність на землях, отриманих у тимчасове користування від фізичних осіб на підставі цивільно-правових угод - договорів оренди земельних ділянок, а продукція, вирощена на цих землях є сільськогосподарськими товарами в розумінні підпункту 14.1.234 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Відтак, позивачем обґрунтовано враховано під час визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість результати власної господарської діяльності з вирощування та подальшої реалізації сільськогосподарської продукції на землях, отриманих в тимчасове користування на підставі укладених договорів оренди.

Натомість на порушення приписів частини другої статті 71 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження твердження, що Товариство не є сільськогосподарським товаровиробником, а вирощена позивачем продукція не є сільськогосподарською.

Всі висновки Бахмацької ОДПІ з цього приводу ґрунтуються на припущеннях, не підтверджених належними та допустимими доказами.

Таким чином, касаційна скарга податкового органу не спростовує правильність доводів, якими мотивовані судові рішення, зводиться по суті до переоцінки належним чином проаналізованих судами доказів та не дає підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Бахмацької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 травня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова