ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №820/11423/15

адміністративне провадження №К/9901/26937/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,

суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції матеріали адміністративної справи №820/11423/15

за касаційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Самойлової В.В. від 09 лютого 2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі суддів Дюкарєвої С.В., Жигилія С.П., Перцової Т.С. від 25 квітня 2016 року

у справі №820/11423/15

за позовом ОСОБА_1

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Державного підприємства "Національні інформаційні системи" в особі Харківської філії

про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про опис майна у податкову заставу, зобов'язати виключити запис з Державного реєстру обтяжень майна про податкові застави,

У С Т А Н О В И В:

ПРОЦЕДУРА

У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (надалі - відповідач-1), Державного підприємства "Національні інформаційні системи" в особі Харківської філії (надалі - відповідач-2), в якому з урахуванням зміни позовних вимог, просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 08 червня 2015 року №0019761702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 454 589,1 грн.; скасувати рішення відповідача-1 про опис майна у податкову заставу від 20 жовтня 2015 року №194/20-33-23-02-55; зобов'язати відповідача - 2 виключити запис з Державного реєстру обтяжень майна про податкові застави.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача-1 від 08 червня 2015 року №0019761702; скасовано рішення відповідача-1 від 20 жовтня 2015 року про опис майна у податкову заставу щодо позивача; зобов'язано відповідача-1 вчинити дії щодо виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави щодо опису майна позивача у податкову заставу; в частині позовних вимог до відповідача-2 відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року постанова суду першої інстанції залишена без змін. Ухвалою від 26 липня 2016 року відповідача-1 - Західну об'єднану державну податкову інспекцію міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області замінено правонаступником - Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

16 травня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача-1, за якою ухвалою від 29 червня 2016 року відкрите касаційне провадження та витребувані матеріали справи з суду першої інстанції.

21 лютого 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 травня 2015 року старший слідчий СУ ФР ГУ ДФС у Харківській області в рамках кримінального провадження №32015220000000075, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2015 року, прийняв постанову про проведення перевірки позивача. На виконання цієї постанови фахівці відповідача-1 склали акт від 29 травня 2015 року №1033/20-33-17-02-07/2938708252 про результати документальної позапланової виїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року.

Перевіркою позивача встановлене порушення підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, підпункту "В" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України, зокрема неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік. Крім того, відповідачем-1 встановлене порушення підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пунктів 164.1 та 164.2 статті 164, підпункту 168.1.3 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб у сумі 1163535,77 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем-1 винесено податкове повідомлення-рішення від 08 червня 2015 року №0019761702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 1 454 589,1 грн, у тому числі за основним платежем 1 163 535,77 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 291 053,94 грн.

18 серпня 2015 року Жовтневий районний суд міста Харкова ухвалив вирок по справі №639/5685/15-к, яким позивача визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України, за вчинення якого призначено покарання у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 грн.; на підставі пункту "в" статті 1 Закону України "Про амністію у 2014 році" засудженого повністю звільнено від відбування покарання; цивільний позов прокурора відділу прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Західної ОДПІ м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді несплаченого податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 163 533,77 грн. залишено без задоволення.

20 жовтня 2015 року відповідачем-1 складений акт опису майна позивача №194-33-23-02-35 у податкову заставу. 21 жовтня 2015 року реєстратором відповідача-2 за №15545679 було зареєстровано публічне обтяження, об'єктом якого було усе рухоме майно позивача згідно з вказаним вище актом опису.

ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що спірна перевірка позивача проводилася відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 58.4 статті 54 цього Кодексу у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. Складання та надсилання платнику податків додаткового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішення у кримінальному провадження.

Також судами був застосований підпункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, згідно з яким у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновком органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно - розшукову діяльність.

Судами зазначене, що спірне податкове повідомлення-рішення було прийняте відповідачем-1 до ухвалення Жовтневим районним судом м. Харкова вироку від 18 серпня 2015 року по справі №639/5685/15-к, а тому не відповідає переліченим вище нормам Податкового кодексу України.

Що стосується рішення про опис майна у податкову заставу від 20 жовтня 2015 року №194/20-33-23-02-55 судами зазначено, що воно є похідним від спірного податкового повідомлення-рішення, приймається лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання, а тому підлягає скасуванню.

Крім того, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про які він просить, відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача - 1 вчинити дії щодо виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави щодо майна позивача. Норм матеріального права, якими керувався при цьому суд, не зазначено.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача-2 виключити запис з Державного реєстру обтяжень майна про податкові застави суд вказав на їх недоцільність. Норм матеріального чи процесуального права при цьому суд першої інстанції не навів.

Суд апеляційної інстанції додатково до вказаного у постанові суду першої інстанції послався на пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, згідно з яким при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як зазначено в ухвалі суду апеляційної інстанції, під час розгляду справи суд дійшов висновку про неправомірність податкового повідомлення-рішення від 08 червня 2015 року № 0019761702, а тому сума грошового зобов'язання за вказаним податковим повідомленням-рішенням є неузгодженою.

Суди також посилалися на правовий висновок Верховного Суду України, що викладений в постанові від 27 січня 2015 року у справі № 21-494а14.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

У касаційній скарзі відповідач-1 з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати їх судові рішення та ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач-1 навів, що суб'єктами правовідносин, врегульованих підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 та пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України є посадові особи платників податків - юридичних осіб та фізичні особи - підприємці. Позивач не належить до цих категорій осіб, а тому вказані норми матеріального права застосовані судами помилково.

Крім того, вказує на порушення позивачем пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, внаслідок чого він ухилився від сплати податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, що підтверджується вироком суду у кримінальній справі.

Заперечення на касаційну скаргу (відзив) від позивача до Верховного Суду не надійшли, що не перешкоджає перегляду судових рішень по суті.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо застосування норм процесуального права

Відповідно до частин статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що була чинною на час ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Щодо застосування норм матеріального права

Порядок прийняття відповідачем-1 податкових повідомлень-рішень врегульований статтею 58 Податкового кодексу України у редакції, яка була чинною на момент початку перевірки позивача та прийняття спірного повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями абзацу першого пункту 58.4 цієї статті у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Абзацом другим того самого пункту передбачено, що складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Третім абзацом пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що абзац другий цього пункту не застосовується, коли податкове повідомлення-рішення надіслане (вручене) до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Суди попередній інстанцій застосовуючи перші дві з наведених норм дійшли висновку, що податковий орган не мав права на прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі.

Водночас, поза увагою судів залишилося те, що встановлена другим абзацом пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України заборона не підлягає застосуванню у випадку надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення до повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Це виключення встановлене третім абзацом пункту 58.4 статті 58 того самого Кодексу.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що була чинною на час ухвалення судових рішень у даній справі, встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Не зважаючи на ці приписи процесуального закону судами на підставі зібраних у справі доказів не було встановлено дату повідомлення позивачеві про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, у якому позивач згодом був визнаний винним вироком Жовтневого районного суду міста Харкова по справі №639/5685/15-к. Відтак, застосування абзацу другого пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України було здійснено передчасно та безпідставно, без урахування усіх обставин, які мають значення для цього.

Що стосується абзацу першого пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України, він не встановлює заборон, а передбачає обов'язок податкового органу діяти певним чином після набрання законної сили обвинувальним вироком суду за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення.

За відсутності на момент прийняття податкового повідомлення-рішення інформації про набрання законної сили вироком суду, у відповідача-1 на підставі зазначеної норми не виникало передбачених ним обов'язків.

Крім того, поза увагою судів залишилося те, що застосування абзацу першого пункту 58.4 статті 58 Податкового кодексу України у спірних правовідносинах вимагає наявності обвинувального вироку, що набрав законної сили. Судами не досліджувалося питання набрання законної сили вироком Жовтневого районного суду міста Харкова по справі №639/5685/15-к, що має суттєве значення для правильного застосування вказаної вище норми матеріального права.

Судами попередніх інстанцій у якості порушеної при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення норми права також визначений пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України. Згідно з ним у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили. Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

З цієї норми прямо слідує, що вона може бути застосована щодо наслідків перевірки, призначеної у кримінальному провадженні, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця.

Позивач не належить до вказаних категорій осіб - не зареєстрований як фізична особа - підприємець, а тому застосування у даному випадку пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України є помилковим.

Суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання судів попередніх інстанцій на правовий висновок, викладений Верховним судом України у постанові від 27 січня 2015 року по справі 21-494а14, оскільки позивачем, який приймав участь у наведених у неї аналогічних правовідносинах, був платник податків - юридична особа.

Що стосується судових рішень про зобов'язання відповідача-1 вчинити дії щодо виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави щодо опису майна позивача у податкову заставу Верховний Суд виходить з наступного.

При їх ухваленні суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, послався лише на частину 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з нею суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Даний припис надає суду можливість за певних умов ухвалювати рішення за межами предмету позову, визначеному у позовних вимогах.

Водночас, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Це відповідає положенням частини 2 статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Визначаючи обов'язок податкового органу вчинити дії щодо виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави щодо опису майна позивача у податкову заставу, суд першої інстанції не навів норм матеріального права, які б передбачали відповідний спосіб дій відповідача-1. Відповідні дії не конкретизовані до ступеню, що дозволяв би їх виконання у примусовому порядку.

Суд апеляційної інстанції у цій частині спору обмежився посиланням на пункт 75.3 статті 75 Податкового кодексу України, який регулює питання узгодження податкових зобов'язань, та дійшов лише висновку про відсутність податкового боргу за спірним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з яким виникала би податкова застава. Норм, які б регулювали реєстрацію податкової застави або її припинення судами не застосовано.

До таких норм на момент прийняття відповідачем-1 спірного податкового повідомлення-рішення належав пункт 5.2. Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, що був затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 572 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1841/24373). Згідно з ним підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та її виключення з відповідних державних реєстрів є відповідний документ, що засвідчує закінчення будь-якої з подій, визначених підпунктами 93.1.1-93.1.4 пункту 93.1 статті 93 розділу ІІ Кодексу. У цих випадках пунктом 5.1 вказаного вище Порядку передбачено надіслання платнику податків повідомлення про звільнення майна з-під податкової застави.

У свою чергу підпункт 93.1.4. пункту 93.1 статті 91 Податкового кодексу України одним з випадків припинення податкової застави передбачає отримання платником податків рішення відповідного органу про скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов'язання або його частини (пені та штрафних санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або судового оскарження.

Саме після отримання рішення про скасування податкового повідомлення-рішення, можна стверджувати про припинення податкової застави та виникнення у відповідача-1 обов'язку з надіслання відповідного повідомлення платнику податків. Невиконання такого обов'язку може бути підставою для визнання відповідної бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, передбачені нормами матеріального права.

Висновки судів попередніх інстанцій про виникнення у відповідача-1 обов'язку з вчинення дій щодо виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави щодо опису майна позивача у податкову заставу Верховний Суд вважає передчасними та такими, що вчинені без застосування норм, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Оцінка доводів касаційної скарги

З урахуванням наведених вище недоліків судових рішень щодо помилкового застосування пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України та передчасного, а тому неправильного застосування пункту 58.4 статті 58 того самого Кодексу доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування судових рішень є обгрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною четвертою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

З урахуванням допущення вказаних вище порушень як судом апеляційної, так і судом першої інстанції, справа направляється до суду першої інстанції зі скасуванням усіх судових рішень у справі.

Суд визнає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального та матеріального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2016 року у справі №820/11423/15 скасувати.

Справу №820/11423/15 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Р.Ф. Ханова

Судді І.А. Гончарова

І.Я. Олендер