ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/4436/15

адміністративне провадження №К/9901/19349/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року у складі суддів Іщук Л.П., Дяковича В.П., Онишкевича Т.В.

у справі № 813/4436/15 (876/5368/16)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Шахта « Надія »

до Червоноградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та акту опису майна,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Шахта «Надія» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (після реорганізації Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області) (далі - податковий орган, відповідач у справі), про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі вартості відчуженого майна, та акту опису майна, з мотивів протиправності їх прийняття.

Постановою від 30 червня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області від 24 жовтня 2014 року №0000042500. Приймаючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів суду обґрунтованості висновку, викладеного в акті перевірки Товариства від 26 вересня 2014 року щодо вчинення позивачем порушень пункту 92.3 статті 92 Податкового кодексу України.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 7 грудня 2016 року скасував рішення суду першої інстанцій та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.

При прийнятті рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що вважає помилковим висновок суду першої інстанції про дотримання позивачем вимог пункту 92.1 статті 92 Податкового кодексу України, оскільки кошти від реалізації описаного майна позивач витратив не на цілі, визначені у цій нормі. Окрім того Товариство не зверталось до контролюючого органу за згодою для відчуження такої продукції.

У грудні 2016 року Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У запереченні на касаційну скаргу податковий орган повторює доводи, викладені в апеляційній скарзі та просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Також в запереченні податковий орган просить замінити відповідача по справі на правонаступника - Червоноградську об'єднану податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області. Вказане клопотання задоволено Судом.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство зареєстроване як юридична особа 30 липня 1997 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи 00178175, та взяте на податковий облік в органах державної податкової служби 1 вересня 1997 року, станом на момент розгляду справи судом першої інстанції перебуває на обліку відповідача у справі.

Актом опису майна № 21 від 27 липня 2012 року податковий керуючий провів опис вугілля марки «Ж» вологістю 8%, зольністю 30%, яке буде видобуте протягом грудня 2012 року у кількості 18000 тон, загальною вартістю 10584000 грн.

Актом опису майна № 1 від 3 серпня 2012 року у податкову заставу внесено вугілля марки Ж, що зберігається на складі Товариства у кількості 30 тон, загальною вартістю 25560 грн.

3 15 серпня 2014 року по 12 вересня 2014 року податковим органом проведено планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт № 531/2200/00178175 від 26 вересня 2014 року.

Вказаним актом зафіксовано, зокрема, порушення Товариством вимог статті 92 Податкового кодексу України (відчуження майна на загальну суму 4017191,87 грн, яке перебувало у податковій заставі, згідно актів опису майна від 3 серпня 2012 року № 1 та від 27 листопада 2012 року без згоди податкового органу та кошти від такого відчуження не були направлені в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу).

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042500 від 24 жовтня 2014 року, яким зобов'язано Товариство за порушення пунктів 1 та 3 статті 92 Податкового кодексу України сплатити штраф у розмірі вартості відчуженого майна 4070191,87 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

За приписами пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом державної податкової служби.

Як зазначено у пункті 89.5 статті 89 Податкового кодексу України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.

Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити орган державної податкової служби про наявність такого майна. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису.

Пунктом 89.8 статті 89 Податкового кодексу України встановлено, що орган державної податкової служби зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Як встановлено пунктом 92.1 статті 92 Податкового кодексу України, платник податків зберігає право користування майном, що перебуває у податковій заставі, якщо інше не передбачено законом.

Платник податків може відчужувати майно, що перебуває у податковій заставі, тільки за згодою органу державної податкової служби, а також у разі, якщо орган державної податкової служби впродовж десяти днів з моменту отримання від платника податків відповідного звернення не надав такому платнику податків відповіді щодо надання (ненадання) згоди.

У разі якщо в податковій заставі перебуває лише готова продукція, товари та товарні запаси, платник податків може відчужувати таке майно без згоди органу державної податкової служби за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, та за умови, що кошти від такого відчуження будуть направлені в повному обсязі в рахунок виплати заробітної плати, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або погашення податкового боргу.

Актом опису майна № 21 від 27 липня 2012 року податковий керуючий провів опис вугілля марки Ж вологістю 8%, зольністю 30%, яке буде видобуте протягом грудня 2012 року у кількості 18000 тон, загальною вартістю 10584000 грн.

Тобто, у податкову заставу описано не все вугілля марки Ж, яке буде видобуте Товариством, а вугілля, яке має конкретні характеристики. Яким чином, на підставі чого визначені характеристики ще не видобутого вугілля податковим органом не пояснено.

В свою чергу, актом опису майна № 1 від 3 серпня 2012 року у податкову заставу внесено вугілля марки Ж, що зберігається на складі Товариства у кількості 30 тон, загальною вартістю 25560 грн. Протягом розгляду справи податковим органом не пояснено, з якої підстави у вказаному акті відсутні характеристики вже видобутого вугілля.

Враховуючи специфіку товару, неможливість ототожнення вугілля, яке має різні характеристики, самостійне визначення податковим органом чітких, конкретних характеристик вугілля, яке має перебувати в податковій заставі, а також відсутності витягів з державного реєстру обтяжень рухомого майна, Суд погоджується з доводом касаційної скарги, що податковим органом не доведено перебування видобутого протягом 2013 року вугілля у податковій заставі.

Аналогічно, в акті перевірки зазначено, що Товариством реалізовано вугілля фізичним особам-підприємцям, ТОВ Компанії «Галнафтоінвест», ДП «Вугілля України», але жодним чином не зазначено, яке саме вугілля, з якими характеристиками реалізовано, чому саме податковий орган дійшов висновку, що реалізовано саме вугілля, яке перебуває у податковій заставі.

В акті зазначено, що Товариством реалізовано описаного у податкову заставу вугілля на загальну суму 6289265,42 грн, сплачено заробітної плати, податків і зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та єдиного соціального внеску на суму 2272073,55 грн. Різниця між вказаними сумами складає 4017191,87 грн, саме на вказану суму накладено штрафні санкції спірним податковим повідомленням-рішенням.

В касаційній скарзі Товариство стверджує, що ним сплачено значно більша сума, податковим органом не враховано виплати по лікарняним листам, аліменти, зарплату учням-практикантам тощо, сплату яких підтверджено банківською випискою, наявною в матеріалах справи.

Податковий орган не пояснює, чому вказані суми не враховані ним при розрахунку штрафних санкцій.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий орган не довів суду обґрунтованості висновку, викладеного в акті перевірки Товариства від 26 вересня 2014 року щодо вчинення позивачем порушень пункту 92.3 статті 92 Податкового кодексу України.

Враховуючи встановлені у цій справі обставини, Верховний Суд визнає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, здійснив їх комплексне дослідження, правильно застосував норми матеріального права та надав їм системне тлумачення, відтак судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга товариства підлягає задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанції скасовується.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Шахта «Надія» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 7 грудня 2016 року у справі № 813/4436/15 (876/5368/16) скасувати.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № 813/4436/15 (876/5368/16) залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер