Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/2811/15

адміністративне провадження №К/9901/35752/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у складі суддів Большакової О.О., Глушка І.В., Макарика В.Я.,

у справі № 813/2811/15 (876/9610/15)

за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження»

до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

02 червня 2015 року Державне підприємство «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» (далі - Підприємство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30 квітня 2015 року №0003971720, яким Підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у формі заробітної плати шахтарів-виробників у сумі 7 254 476 грн 50 коп. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 25206674 грн 12 коп., з мотивів безпідставності його прийняття.

10 вересня 2015 року постановою Львівського окружного адміністративного суду адміністративний позов Підприємства задоволений повністю, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення - рішення податкового органу від 30 квітня 2015 року №0003971720.

02 лютого 2017 року постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року, прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Підприємства задоволено частково, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 30 квітня 2015 року №0003971720 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 206 674 (двадцять п'ять мільйонів двісті шість тисяч шістсот сімдесят чотири) гривні 12 (дванадцять) копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

20 лютого 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 02 лютого 2017 року в частині задоволення позовних вимог, та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Підприємства повністю.

13 квітня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу після усунення недоліків на виконання ухвали цього суду від 21 лютого 2017 року, справа із суду першої інстанції витребувана не була.

Підприємством заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу до Суду не подавались, що не перешкоджає їх розгляду по суті.

07 березня 2018 року матеріалами касаційної скарги К/9901/35752/18 передані до Верховного Суду.

12 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду прийнято до свого провадження матеріали касаційної скарги №К/9901/35752/18 та витребувано з Львівського окружного адміністративного суду справу №813/2811/15.

26 березня 2018 року справа №813/2811/15 надійшла до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

Судами попередніх інстанцій установлено, що Державне підприємство «Львіввугілля» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32323256, у своєму складі має Відокремлений підрозділ «Шахта «Відродження», яке діє на підставі Положення затвердженого генеральним директором цього підприємства, не є юридичною особою, організаційно-правова форма за КОПФГ - 610 філія (інший відокремлений підрозділ).

Податковим органом у лютому 2015 року проведено планову виїзну перевірку відокремленого підрозділу «Шахта «Відродження» Державного підприємства «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки від 16 квітня 2015 року №238/2200/26307842 (далі - акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлені порушення в частині несплати Відокремленим підрозділом Підприємства податку на доходи фізичних осіб в сумі 7254476,5 грн та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 32985509,47 грн.

30 квітня 2015 року керівником податкового органу згідно з підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, на підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0003971720 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 7254476 грн 50 коп. за порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 54.2 статті 54, пункту 87.9 статті 87, статті 167, підпункти 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 25206674 грн 12 коп. на підставі пункту 127.1 статті 127 цього кодексу.

Судом апеляційної інстанції встановлено на підставі долученого до матеріалів справи розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, що нарахована та несплачена ВП «Шахта Відродження» ДП «Львіввугілля» з 01 жовтня 2011 року по 30 вересня 2014 року сума ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення (30 квітня 2015 року) становить 7254476,5 грн.

За висновком суду апеляційної інстанції суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сума основного податкового зобов'язання в розмірі 7254476,5 грн є сумою боргу за період жовтень 2011 року - вересень 2014 року, тобто охоплює період більший за 1095 днів та встановив, що фактично позивач закрив борг частково за січень 2014 року (платіж 30 вересня 2014року) і у подальшому податковий борг за наступні періоди (з лютого 2014 року) збільшився до 8277876,55 грн. Отже, цей період перебуває в межах трирічного строку давності, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

За висновком суду апеляційної інстанції нарахування податковим органом позивачу податкового зобов'язання в сумі 7254476,5 грн є законним, суд першої інстанції безпідставно скасував податкове повідомлення-рішення в цій частині.

Вирішення спору у цій частині не є предметом касаційного перегляду виходячи із встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України меж перегляду судом касаційної інстанції.

Оцінюючи спір стосовно визначення розміру штрафних (фінансових) санкцій суд апеляційної інстанції встановив, що податковий орган дійшов висновку про порушення податкового законодавства на тій підставі, що позивач прострочив сплату узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за період з 2011 року, що, на думку податкового органу, є порушенням статті 127 Податкового кодексу України.

Підпунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Водночас пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 Податкового кодексу України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Відтак, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 цього кодексу.

Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюються як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Вчинення саме таких дій позивачем податковим органом не доведено, що є підставою для визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування.

Вирішуючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції покликався на висновки Верховного Суду України щодо застосування норм права, які викладені у постановах цього Суду від 10 листопада 2015 року у справі №813/6793/13-а та від 22 березня 2016 року у справі №813/6774/13-а та підлягали врахуванню судами попередніх інстанцій при застосуванні таких норм права відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року та була чинною на час вирішення справи судами попередніх інстанцій.

Суд погоджується з висновками суду апеляційної про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій є протиправним і підлягає скасуванню.

Верховний Суд визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, постанова суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2017 року у справі № 813/2811/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер