ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/2807/15

адміністративне провадження №К/9901/27401/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у складі судді Кедик М.В.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у складі суддів Большакової О.О., Глушка І.В., Макарика В.Я.,

у справі № 813/2807/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення та вимоги,

У С Т А Н О В И В :

02 червня 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Підприємець, платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 01 квітня 2015 року №0000311702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 145811 грн 22 коп. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 72905 грн 61 коп., вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01 квітня 2015 року Ф-0000321702, предметом якої є недоїмка зі сплати єдиного внеску в сумі 203954 грн 61 коп., рішення про застосування штрафних санкцій від 01 квітня 2015 року № 0000331702, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 19415 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

16 вересня 2015 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, задоволений повністю позов Підприємця повністю, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 01 квітня 2015 року № 0000311702, визнана протиправною та скасована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 01 квітня 2015 року Ф-0000321702, визнане протиправним та скасоване рішення податкового органу про застосування штрафних санкцій від 01 квітня 2015 року № 0000331702.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій встановили відсутність складу правопорушень покладених в основу прийняття податкового повідомлення-рішення, вимоги та рішення.

25 квітня 2016 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Підприємства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних рішень.

26 травня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 26 квітня 2016 року та витребувана справа №813/2807/15 з Львівського окружного адміністративного суду.

13 червня 2016 року Підприємцем надане заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

22 червня 2016 року справа №813/2807/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.

22 лютого 2018 року справа №813/2807/15 та матеріали касаційної скарги №К/9901/27401/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом проведено документальну виїзну планову перевірку Підприємця щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року, результати якої викладені в акті перевірки № 544/17-02/ від 13 березня 2015 року (далі - акт перевірки).

Керівником податкового органу 1 квітня 2015 року винесене податкове повідомлення - рішення, вимога, рішення.

Податкове повідомлення-рішення № 0000311702, прийняте згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб в сумі 218716,18 грн, у тому числі за основним платежем 145811,22 грн, за порушення положень пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 цього кодексу та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 72905,61 грн без зазначення правової підстави їх застосування.

Порушення наведених норм за висновком податкового органу полягає в частині перекручення даних в поданій декларації про майновий стан доходи за 2013-2014 роки, що привело до несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб в сумі 145811,22 грн, в т.ч. за 2013 рік - 75842,41 грн, за 2014 рік - 74161,24 грн. Висновки податкового органу ґрунтуються на порушенні позивачем порядку ведення обліку доходів і витрат, а саме не ведення Книг обліку доходів витрат за період 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, а також перекручування позивачем даних подорожніх листів вантажного автомобіля.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, акта перевірки керівником податкового органу винесено вимогу Ф-0000321702 про сплату боргу (недоїмки) єдиного соціального внеску на суму 203954,61 грн, за порушення вимог пункту 4 частини 1 статті 4, пункту 4 частини 2 статті 6, частини 1 пункту 3 статті 7, пункту 11 статті 8, статті 9 Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено суму єдиного внеску і суму доходу, на який нараховується єдиний внесок за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2014 року на загальну суму 203954,61 грн, в т.ч. за 2012 рік в сумі 56912,18 грн, за 2013 рік в сумі 70521,14 грн та за 2014 рік в сумі 76521,29 грн.

За порушення вищеозначених норм керівником податкового органу прийняте рішення №0000331702 «Про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску», яким застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 19415 грн на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Суди попередніх інстанцій висновувалися на тому, що спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, зі змінами і доповненнями в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Досліджуючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій застосували положення пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177, пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, частини 2 статті 3, частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підпункту 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Істотними обставинами, які мають значення для вирішення справи є те, що між Move Care Ltd. (Експедитор) та позивачем як Перевізником було укладено та виконано договір перевезення вантажу від 25 жовтня 2011року, за умовами якого Підприємець взяв на себе зобов'язання доставити ввірений йому Експедитором вантаж у пункт призначення в обумовлений термін та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі. Експедитор відповідно зобов'язався сплатити за перевезення вантажу обумовлену плату.

Факт виконання умов цього договору позивачем підтверджений дослідженими судами попередніх інстанцій та долученими до матеріалів справи заявкою до договору перевезення вантажу від 30 січня 2013 року, подорожнім листом № 209024 Серії 12 ААБ від 03 лютого 2013 року, товарно-транспортною накладною (CMR) від 04 лютого 2013 року за № ІТМ 13/2013 ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ), інвойс № 05 від 12 лютого 2013 року, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000017 від 12 лютого 2013 року.

На підтвердження виконання перевезень для Move Care Ltd. позивач надав заявку до договору перевезення вантажу від 12 березня 2013 року, договір-заявку № 184/2013 від 12 березня 2013 року про надання транспортних послуг, подорожній лист №209041 Серії 12 ААБ від 12 березня 2013 року, товарно-транспортні накладні (CMR) від 13 березня 2013 р. та від 15 березня 2013 р., інвойс № 12 від 29 березня 2013 р., рахунок-фактуру № СФ-0000037 від 15 березня 2013 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ -0000037 від 15 березня 2013 р. та № ОУ-0000038 від 20 березня 2013 р.

Також встановлено, що між Підприємцем (Перевізник) та приватним підприємством «Мокоша» (Замовник) укладено договір перевезення вантажів автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполучені № 20/12/13 від 20 грудня 2013 року, предметом якого є послуги по перевезенню вантажу, виконання якого підтверджується долученими до матеріалів справи подорожнім листом № 332197 Серії 12 ААБ від 20 грудня 2013 року, товарно-транспортною накладною (CMR) № 388714 ( НОМЕР_3 / НОМЕР_4 ) від 23 грудня 2013 року, інвойс № 180/У/2013 від 23 грудня 2013 р., рахунок-фактуру № СФ-0000037 від 15 березня 2013 р., акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-00000213 від 26 грудня 2013 року.

Предметом судового дослідження також були копія договору від 02 січня 2013 року про надання місця для стоянки автомобіля, копії дев'ятнадцяти договорів перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, оригінали подорожніх листів.

Також встановлено, що основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є надання послуг вантажного перевезення на підставі укладених договорів перевезення вантажу із замовниками та заявок на перевезення, для чого ним використовуються власні вантажні автомобілі. Дослідженими судами попередніх інстанцій актами прийняття виконаних робіт підтверджено виконання позивачем перевезень.

Встановлено, що на кожну господарську операцію позивачем виписувався подорожній лист, із зазначенням виду та номера транспортного засобу та причепу, який здійснював перевезення, прізвище водія, зазначено показання спідометра при виїзді з гаражу та при поверненні в гараж, на основі яких рахується фактичний пробіг автомобіля за круговий рейс; фактичний розмір витрат пального та вказаний пробіг автомобіля, маршрут руху ТЗ від початкового до кінцевого пункту маршруту: відстань в км та інші фактичні дані.

Такі подорожні листи є належним підтвердженням використання позивачем паливо-мастильних матеріалів у господарської діяльності та дають можливість встановити обсяги та порядок використання і списання їх.

Оцінюючи висновки податкового органу про завищення відстаней між маршрутами при здійснені вантажних перевезень та, як наслідок, завищення витраченого палива по цих маршрутах, з тих підстав, що відстані, зазначені у подорожніх листах, не відповідають даним мапи автомобільних доріг України та Європи, яка є загальнодоступною в мережі Інтернет, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції визнав ці доводи безпідставними, оскільки дані щодо відстаней в подорожніх листах вантажного автомобіля повинні відповідати показникам спідометра. У подорожніх листах, які містяться в матеріалах справи вказані відстань та показники спідометру автомобілів.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відтак податковим органом безпідставно збільшенні суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 218716,18 грн, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення про донарахування податку є протиправним.

Щодо правомірності винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюється Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, аналізуючи положення статті 1, пункту 4 частини першої статті 4, пункту 4 частини другої статті 6, пунктів 2, 3 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, частини першої статті 9 якого, з урахуванням того, що підставою для винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-0000321702 від 01 квітня 2015 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 203954,61 грн слугували висновки контролюючого органу щодо заниження у 2013-2014 роках чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок за ставкою 34,7%, за спірними операціями дослідженими при розгляді податкового повідомлення - рішення й цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність об'єкта обчислення єдиного соціального внеску.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, основаних на тому, що недоведеність податковим органом завищення витрат, та як наслідок цього заниження чистого оподаткованого доходу отриманого фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності за 2013-2014 роки, спростовує донарахування суми недоїмки з єдиного внеску в розмірі 203954,61 грн, у зв'язку із чим підстави для формування вимоги є відсутніми, а вимога підлягає скасуванню.

З аналогічних підстав скасовано і рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 19415 грн, оскільки застосування штрафу здійснено на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Ф-0000321702 від 01 квітня 2015 року.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга позивача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі № 813/2807/15 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер