ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №813/101/16

адміністративне провадження №К/9901/37736/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 (суддя Брильовський Р.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 (головуючий суддя Іщук Л.П., судді: Дякович В.П., Хобор Р.Б.) у справі №813/101/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В . Д.» до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.» звернулося до адміністративного суду з позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2015 №0001242201.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016, позовні вимоги задоволено.

Рішення судів мотивовано безпідставністю визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що факт вчинення спірних господарських операцій між позивачем та Приватним підприємством «Хімінвест» підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Суди спростували доводи суб`єкта владних повноважень стосовно формування позивачем даних податкового обліку із порушенням норм податкового законодавства.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулася з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 у справі № 813/101/16, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з Приватним підприємством «Хімінвест» з огляду на безтоварний характер проведених господарських операцій та відсутність належного документального на підтвердження фактичного виконання договірних відносин. Також, відповідач вказує, що позивачем до перевірки не було надано відповідних підтверджуючих документів, до засвідчують передачу об`єкта для виконня робіт Приватному підприємству «Хімінвест», а також доказів на підтвердження прийому-передачі будівельних матеріалів. Відповідач вказує, що судами попередніх інстанцій не було надано належної оцінки доказам долученим відповідачем до матеріалів справи, а саме інформації в листі Товариства з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» від 03.02.2016, згідно якої фактичним виконавцем робіт на об`єкті останнього виступав позивач, а не Приватне підприємство «Хімінвест», що свідчить про недостовірність інформації в первинних документах наданих позивачем до перевірки. Також, судами не перевірено твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідних фізичних та технічних можливостей для вчинення спірних господарських операцій. На думку податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди. А тому, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним, підстави для його скасування - відсутні.

У свою чергу Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.» у запереченні на касаційну скаргу зазначає, що твердження податкового органу про неправомірність формування ним даних податкового обліку за взаємовідносинами з Приватним підприємством «Хімінвест», з огляду на безтоварний характер проведених операцій, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки фінансово-господарські операції між сторонами здійснювались з дотриманням вимог податкового законодавства про що свідчать досліджені судами в процесі розгляду справи належні первинні документи, складені за результатом фактично виконаних господарських операцій. Позивач вказує, що висновок відповідача про відсутність належного документального підтвердження товарності господарських операцій спростовано судами в процесі розгляду даної справи. Позивач зазначає, що податковим органом не доведено наявність складу порушення позивачем вимог податкового законодавства; не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано доказів, які б свідчили про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. А тому, позивач просить касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.02.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області у справі №813/101/16.

З 15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд як найвищий суд у системі судоустрою України, у зв`язку з чим відповідно до пункту 7 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII Вищий адміністративний суд України припинив свою діяльність.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №813/101/16 (К/9901/37736/18) за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, суддею-доповідачем у даній справі визначено Хохуляка В.В.

Верховний Суд ухвалою від 13.05.2019 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи №813/101/16 та призначив попередній розгляд вказаної справи на 14.05.2019.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України перегляду у даній справі підлягають судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, правонаступником якої є Галицька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, було проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В . Д.» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з Приватним підприємством «Хімінвест» за лютий 2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту при здійсненні взаєморозрахунків з Приватним підприємством «Хімінвест» на 475350,00грн., що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, за лютий 2015 року в сумі 475350,0грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 03.08.2015 №770/13-50-22-04-11/20796403 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2015 №0001242201 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 713025,00грн., в тому числі: 475350,00грн. за основним платежем та 237675,00грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Т.В . Д.» суми грошового зобов`язання став висновок контролюючого органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Приватним підприємством «Хімінвест» з огляду на відсутність реального здійснення господарських операцій. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на узагальнену податкову інформацію Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві №681/26-59-22-06-15 від 08.07.2015 з питань здійснення операцій з придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям за лютий 2015 року, їх реальності та повноти відображення в обліку Приватного підприємства «Хімінвест» в якій відображено відомості про відсутність у останнього умов для проведення відповідної господарської та економічної діяльності, а саме: об`єктів оподаткування, транспортних засобів, виробничого та технічного персоналу, обхідних для здійснення спірних господарських операцій, що свідчить про неможливість виконання документально оформлених позивачем господарських операцій з вказаним суб`єктом господарювання. Відповідач вказує, що позивачем до перевірки не було надано відповідних підтверджуючих документів, до засвідчують передачу об`єкта для виконня робіт Приватному підприємству «Хімінвест», а також доказів на підтвердження прийому-передачі будівельних матеріалів. На думку податкового органу, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.02.2014 між позивачем (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека» (замовник) було укладено договір генерального підряду №14-02/14 на виконання робіт із реконструкції комплексу будівель під медичний заклад на вул. Гамарника, 56 у м. Києві. Відповідно до умов вказаного договору генерального підряду підрядник має право залучати до виконання робіт субпідрядні організації.

З метою забезпечення виконання своїх зобов`язань перед замовником робіт, 27.01.2015 між позивачем (замовник) та Приватним підприємством «Хімінвест» (субпідрядник) було укладено договір субпідряду, згідно умов якого субпідрядник зобов`язаний своїми силами і засобами виконати комплекс будівельних робіт з реконструкції приміщень будівлі під медичний заклад за адресою: м. Київ, вул. Гамарника, 56, а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно умов договору.

Реальність спірних господарських операцій по придбанню позивачем у Приватного підприємства «Хімінвест» субпідрядних робіт з виконання ремонтних робіт на об`єкті замовника підтверджується належними первинними документами, які за своєю формою та змістом відповідають вимогам податкового законодавства, зокрема, договором, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 за лютий 2015 року, актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за лютий 2015 року, податковими накладними та платіжним дорученням.

Послуги придбані у Приватного підприємства «Хімінвест» було використано позивачем в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, а саме для виконання своїх зобов`язань як генпідрядника перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Пологовий будинок «Лелека», доказами чого є підписана між ними документація. Вказана господарська діяльність узгоджується з основним видом економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.В.Д.».

Зазначені документи відповідають вимогам до первинних документів, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», податкові накладні містять всі необхідні реквізити, виписані суб`єктом господарювання, який був зареєстрований платником податку на додану вартість, а податковий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів. На момент здійснення господарських операцій з позивачем Приватне підприємство «Хімінвест» було зареєстроване у встановленому порядку, не було виключене з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, перебувало на обліку в органах державної фіскальної служби та було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Таким чином, суди попередніх інстанцій на підставі належних, допустимих та достатніх доказів встановили факти реального придбання позивачем підрядних робіт у Приватного підприємства «Хімінвест», які використані ним у власній господарській діяльності, здійснення господарських операцій підтверджено первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Також, відповідачем не доведено наявності в діях сторін мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов`язкової ознаки для визнання правочину.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об`єктивних доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Доводи відповідача, як на підставу безтоварності проведених операцій, на відсутність у позивача акта приймання-передачі будівельного майданчика, об`єкта будівництва, обґрунтовано не прийнято судами до уваги, оскільки передача об`єкта виконавцю здійснювалася шляхом надання доступу працівникам субпідрядників до місця виконання робіт та не потребувало додаткової документації.

Посилання контролюючого органу на ненадання позивачем до перевірки актів прийому-передачі будівельних матеріалів, також обґрунтовано відхилено судами, оскільки договором субпідряду, укладеному між позивачем та Приватним підприємством «Хімінвест» передбачено, що роботи виконуються як з матеріалу субпідрядника, так і з матеріалу замовника, що не передбачає підписання окремого документа, який би засвідчував передачу товару субпідряднику. Факт відсутності окремого документа про передачу будівельних матеріалів не свідчить про неможливість виконання або невиконання робіт.

Твердження контролюючого органу, як на підставу для відмови в позові, на узагальнену податкову інформацію отриману відносно Приватного підприємства «Хімінвест» в якій відображено відомості про відсутність у останнього умов для проведення відповідної господарської та економічної діяльності, а саме: об`єктів оподаткування, транспортних засобів, виробничого та технічного персоналу, обхідних для здійснення спірних господарських операцій з обсягом робіт у відповідні строки, обґрунтовано відхилено судами, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків через діяння інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відтак, лише за умови підтвердження реального характеру здійснених операцій, як у розглядуваній справі, платник не несе відповідальності за порушення, допущені його постачальниками, якщо не буде доведено безпосередню участь платника у зловживанні та штучному формуванні показників податкового обліку.

Натомість, податковою інспекцією не наведено доводів щодо наявності в діях Товариства з обмеженою відповідальністю « Т . В.Д .» ознак неправомірних дій.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач підтвердив факт реальності господарських операцій з Приватним підприємством «Хімінвест», що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні спірних господарських операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов`язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, наведені відповідачем у касаційній скарзі доводи є такими, що не спростовують правильність висновку судів попередніх інстанцій щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 12.08.2015 №0001242201.

Оскільки, за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2016 у справі №813/101/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду