Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №810/1941/16

адміністративне провадження №К/9901/13910/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Київської митниці ДФС

на окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року (судді: Беспалов О.О. (головуючий), Грибан І.О., Губська О.А.)

у справі 810/1941/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ»

до Київської митниці ДФС

про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Цеппелін Україна ТОВ» (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС, в якому просило:

- визнати протиправною відмову Київської митниці ДФС щодо повернення надміру сплачених коштів, викладену у формі листа від 12 лютого 2016 року № 1357/2/10-70-25-47;

- зобов'язати Київську митницю ДФС вчинити певні дії, а саме: облікувати грошові кошти за митними деклараціями ІМ-40 № 1251130000/2013/206693 від 12 лютого 2013 року, № 125130000/2013/566445 від 05 вересня 2013 року, №125130000/2014/404183 від 14 березня 2014 року, № 125130000/2013/207721 від 28 лютого 2013 року, № 125130000/2013/207718 від 28 лютого 2013 року, сплачені в якості фінансових гарантій, в інформаційній системі ДФС як надміру сплачені та підготувати Висновок і Реєстр, визначені пунктом 8 Порядку взаємодії територіальних органів Державної фіскальної служби України, місцевих фінансових органів та територіальних органів Державної казначейської служби України у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 грудня 2015 року за № 1679/28124), розділом ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справленням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 та направити їх до Головного управління державної казначейської служби у м. Києві (далі - ГУ ДКСУ у м.Києві).

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що рішення про коригування митної вартості товарів судовими рішеннями, які набрали законної сили, визнано протиправними та скасовано, у зв'язку з чим позивач має право на повернення надміру сплачених коштів. Водночас відмову Київської митниці ДФС у складанні та поданні відповідного висновку до ГУ ДКСУ у м. Києві позивач вважає протиправною, оскільки останнім з метою підтвердження факту надмірної сплати митних та інших платежів виконано всі вимоги, передбачені чинним законодавством, та додано всі необхідні документи, що підтверджують числове значення таких сум.

Київський окружний адміністративний суд постановою від 02 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року, позов Товариства задовольнив частково:

- визнав протиправним рішення Київської митниці ДФС про відмову у поверненні Товариству надмірно сплачених коштів, викладене у листі від 12 лютого 2016 року №1357/2/10-70-25-47;

- зобов'язав Київську митницю ДФС в установленому законодавством порядку підготувати та передати до належного органу Державної казначейської служби України висновок про повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплачених в якості фінансових гарантій грошових коштів за митними деклараціями № 1251130000/2013/206693 від 12 лютого 2013 року, №125130000/2013/566445 від 05 вересня 2013 року, № 125130000/2014/404183 від 14 березня 2014 року, № 125130000/2013/207721 від 28 лютого 2013 року, №125130000/2013/207718 від 28 лютого 2013 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

24 листопада 2016 року Київський апеляційний адміністративний суд постановив окрему ухвалу. Звернуто увагу Державної фіскальної служби України на порушення Київською митницею ДФС закону з підстав, зазначених в ухвалі, для вирішення питання щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Не погодившись із окремою ухвалою суду апеляційної інстанції, Київська митниця ДФС звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив її скасувати.

При цьому касаційну скаргу відповідач мотивує необґрунтованістю висновку суду апеляційної інстанції щодо наявності в діях та рішеннях посадової особи митниці грубого порушення законодавства, який, на його думку, є дискримінаційним, оскільки посадові особи митниці зобов'язані дотримуватися законодавства України з питань державної митної справи, в тому числі положень наказу Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року № 1146. Дискримінаційним та таким, що обмежує у праві на справедливий суд, є посилання суду апеляційної інстанції, як на підставу, що свідчить про порушення посадовими особами митниці чинного законодавства, в тому числі статті 19 Конституції України, на безпідставне додаткове навантаження на митні органи в частині судового супроводу та витрат на судовий збір.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 грудня 2016 року відкрив касаційне провадження за скаргою Київської митниці ДФС.

Товариство не скористалося своїм правом подати заперечення / відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.

01 лютого 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що Товариство звернулося до Київської митниці ДФС із заявами від 12 січня 2016 року № 4872/12/01, від 12 січня 2016 року № 4871/11/01, від 11 січня 2016 року № 4870/11/01, від 12 січня 2016 року №4873/12/01 про повернення надмірно сплачених коштів на підставі скасованих у судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів від 11 лютого 2013 року № 125000004/2013/110129/1, від 28 лютого 2013 року №125000004/2013/110189/1 та № 125000004/2013/110188/1, від 05 вересня 2013 року №125000004/2013/111035/2, від 14 березня 2014 року №125000004/2014/111052/2 відповідно.

Розглянувши вищевказані заяви позивача щодо повернення надмірно сплачених коштів, Київська митниця ДФС листом від 12 лютого 2016 року № 1357/2/10-70-25-47 повідомила, що станом на день звернення за даними інформаційної системи АСМО «Інспектор» зазначені у заявах суми не обліковується як помилково та/або надміру сплачені, а процедура контролю за правильністю визначення митної вартості товарів залишається незавершеною, відтак підстави для їх повернення відсутні. Також повідомила про право Товариства звернутися до Головного управління ДФС за місцем реєстрації з вимогою проведення перевірки відомостей та фактів, зазначених у митних деклараціях від 12 лютого 2013 року № 1251130000/2013/206693, від 28 лютого 2013 року №125130000/2013/207718 та №125130000/2013/207721, від 05 вересня 2013 року № 125130000/2013/566445, від 14 березня 2014 року №125130000/2014/404183 з метою встановлення/не встановлення факту надміру сплачених коштів.

Вважаючи протиправною відмову Київської митниці ДФС у поверненні надміру сплачених коштів, викладену у листі від 12 лютого 2016 року № 1357/2/10-70-25-47, Товариство звернулося до суду.

Під час апеляційного перегляду справи за скаргою Київської митниці ДФС суд апеляційної інстанції виявив порушення чинного законодавства, у зв'язку з чим відповідно до положень статей 166 та 208 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) постановив окрему ухвалу. Згідно з вказаною ухвалою суд апеляційної інстанції звернув увагу Державної фіскальної служби України на порушення Київською митницею ДФС закону з підстав, зазначених в ухвалі, для вирішення питання щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 208 КАС України суд апеляційної інстанції у випадках і в порядку, встановлених статтею 166 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу.

Згідно з частиною першою статті 166 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали.

Частиною другою вказаної статті визначено, що у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Суд зазначає, що окрема ухвала - це рішення, яким суд реагує на виявлені під час розгляду справи порушення закону, причини та умови, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала є формою профілактичного впливу судів на правопорушників.

Необхідність їх винесення зумовлена завданнями адміністративного судочинства - захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, місцевого самоврядування, їхніх посадових, службових осіб у процесі здійснення ними управлінських функцій.

Слід зазначити, що суд має право, а не зобов'язаний постановити окрему ухвалу. Проте, враховуючи особливий статус суду в системі органів, що забезпечують правовий порядок, суд зобов'язаний реагувати на випадки очевидних, умисних або системних порушень закону.

Підставою для окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено певне правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити (службова недбалість, зловживання владою тощо).

Перевіривши висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для постановлення оскаржуваної окремої ухвали, колегія суддів зазначає наступне.

Зі змісту листа Київської митниці ДФС від 12 лютого 2016 року № 1357/2/10-70-25-47 вбачається, що підставою для відмови у поверненні надміру сплачених митних та інших платежів є та обставина, що сума, заявлена Товариством до повернення, не обліковується в інформаційних системах як помилково та/або надміру сплачена.

Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, внаслідок набрання законної сили судовими рішеннями у справах: № 826/9935/13-а, № 826/18395/13-а, № 826/10844/14, № 810/2720/13-а визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості, прийняті Київською митницею ДФС, що, в свою чергу, свідчить про правильність визначення митної вартості товарів Товариством за ціною договору.

За таких обставин, всі відомості, внесені до митних декларацій на підставі скасованих рішень про коригування митної вартості товарів, є помилковими, що підтверджується відповідними рішеннями судів, які набрали законної сили, а сплачені на підставі скасованих рішень про коригування митної вартості товарів митні платежі є надміру сплаченими та підлягають поверненню за умови звернення до митного органу платника податків із відповідною заявою.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач у встановленому законодавством порядку звернувся до Київської митниці ДФС із відповідними заявами від 12 січня 2016 року № 4872/12/01, від 12 січня 2016 року № 4871/11/01, від 11 січня 2016 року № 4870/11/01, від 12 січня 2016 року № 4873/12/01 про повернення надмірно сплачених коштів, до яких додав повний пакет документів, визначений Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, що затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 618).

Таким чином, позивач підтвердив факт надмірної сплати коштів, у зв'язку з чим у Київської митниці ДФС виник обов'язок скласти відповідні висновки з направленням їх до органу Держказначейства для виконання.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу V Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, працівники підрозділів адміністративного/судового оскарження органу ДФС, до компетенції яких належать розгляд скарг при проведенні процедури адміністративного оскарження або супроводження справ у судах при проведенні процедури судового оскарження прийнятих податкового повідомлення-рішення/рішення/вимоги та/або рішення щодо єдиного внеску, в установленому порядку відповідно до вимог регламентів використання відповідних інформаційних систем забезпечують внесення даних до інформаційних систем, які забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, у день отримання чи складання відповідних документів або отримання інформації з подальшим збереженням даних та встановленням зв'язків записів зазначених інформаційних систем із записами підсистеми, що відображає результати КПР.

Згідно з абзацом 5 підпункту 4 пункту 1 розділу V даного Порядку у разі якщо за результатами судового оскарження донарахована/зменшена сума з урахуванням її складових (платіж, санкція, пеня) у повному обсязі скасовується (статус повідомлень-рішень/рішень/вимог та/або рішень щодо єдиного внеску в підсистемі, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи, змінюється на «Скасовується в судовому порядку»), то в ІКП відображення облікових показників (операцій) щодо донарахування /зменшення суми не проводиться.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що внутрішні інформаційні системи ДФС не можуть обмежувати право декларанта розпоряджатися коштами, які з моменту набрання законної сили судовими рішеннями про скасування рішень про коригування митної вартості товарів набули статусу надміру сплачених.

При цьому, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що необхідність продовження процедури митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, на що посилався у своєму рішенні відповідач, суперечить нормам Митного кодексу України.

Так, факт підтвердження митної вартості митному органу супроводжується поетапним здійсненням певних самостійних юридичних дій. До таких самостійних дій, які здійснюються різними суб'єктами, Митний кодекс України відносить: визначення, заявлення та контроль митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу.

Статтею 52 Митного кодексу України, яка кореспондується зі статтею 257 Митного кодексу України, визначено, що декларування здійснюється шляхом заявлення точних відомостей про товари, мету їхнього переміщення через митний кордон, а також відомостей, необхідних для здійснення їхнього митного контролю та митного оформлення.

Отже, визначення і заявлення митної вартості є обов'язком і правом виключно декларанта.

У свою чергу, як вбачається зі статті 54 Митного кодексу України, митний орган має своє право і свій обов'язок - контроль правильності визначення митної вартості, який здійснюється під час митного контролю та митного оформлення шляхом перевірки числового значення митної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Таким чином, скасування судом рішення про коригування митної вартості товарів означає, що митна вартість, заявлена декларантом, визнається автоматично в силу вищенаведених норм Митного кодексу України. При цьому слід зазначити, що положеннями Митного кодексу України не передбачено продовження процедури митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів у разі скасування в судовому порядку рішення про коригування митної вартості товарів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що Київською митницею ДФС вчиняються очевидні дії по затягуванню повернення митних та інших платежів, які набули статусу надміру сплачених, що не узгоджуються з вимогами Порядку № 618.

За таких обставин, у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для постановлення окремої ухвали та доведення про вказані у ній порушення до відома Державної фіскальної служби України для вирішення питання щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Оцінюючи доводи скаржника, Суд зазначає, що всі його доводи, викладені в касаційній скарзі, збігаються з доводами, викладеними у запереченнях проти позову та апеляційній скарзі, досліджувалися судами попередніх інстанцій з наданням їм належної правової оцінки. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Київської митниці ДФС залишити без задоволення, окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова