Історія справи

Ухвала КАС ВП від 17.01.2019 року у справі №826/10393/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 квітня 2020 року

Київ

справа № 826/10393/17

адміністративне провадження № К/9901/1556/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/10393/17

за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання незаконною вимоги

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року, ухвалену суддею Шмарко Ю.Т.

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Пилипенко О.Є., суддів Кузьмишиної О.М., Степанюка А.Г.

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування

1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Національної поліції України (далі -відповідач-1, НПУ), Головного управління Національної поліції у місті Києві (далі - відповідач-2, ГУ НП у місті Києві), в якому просив визнати незаконною вимогу НПУ про необхідність отримання ОСОБА_1 дозволу на право зберігання та носіння зброї.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на відсутність компетенції у НПУ пред`являти вимоги щодо відстрілу зброї та отримання на неї дозволу, оскільки в силу пункту 7 статті 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим власності на майно, тобто всі обмеження щодо володіння майном чи застереження щодо обігу будь-яких предметів можуть регулюватися тільки законами. Однак в Україні відсутні нормативні акти вищої юридичної сили, які б визначали будь-які обмеження та застереження щодо володіння зброєю.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

4. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що зі змісту аналізу листа ГУ НП в м. Києві (управління превентивної діяльності) від 22 червня 2017 року № 4209/125/19/01-2017 не вбачається порушення вимог управлінням поліції відносно позивача, оскільки останній містить посилання на норми чинного законодавства, що регулюють питання щодо продовження терміну дії дозволу на право зберігання та носіння мисливської нарізної зброї по суті запитуваної позивачем інформації, а тому, на переконання судів попередніх інстанції, вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

5. 14 січня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 про скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2019 року з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, у якій скаржник просить скасувати оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

6. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що термін дії дозволу на зброю закінчився 09 травня 2017 року, а тому позивач не має права здійснювати будь-які дії, не маючи формального дійсного дозволу на носіння зброї.

6.1. Скаржник з покликанням на пункт 7 частини першої статті 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами визначається правовий режим власності, вказує, що в Україні відсутні нормативні акти вищої юридичної сили, які б визначали будь-які обмеження та застереження щодо володіння зброєю. Відтак, вимоги територіального органу відповідача про необхідність відстрілу зброї, отримання дозволу на неї тощо, на думку скаржника є надуманими та такими, що виходять за межі компетенції Національної поліції. Наголошує, що по суті цього позову в умовах відсутності нормативних актів вищої юридичної сили (закони), котрі визначали б будь-які обмеження володіння зброєю, просить визнати в судовому порядку будь-які вимоги відповідача, які обмежують його право на володіння майном принципово нікчемними та незаконними.

7. 14 січня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Желтобрюх І.Л., суддів Білоус О.В., Стрелець Т.Г.

8. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 червня 2019 року, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 червня 2019 року №798/0/78-19 у зв`язку із зміною спеціалізації та введенням до іншої палати судді - доповідача Желтобрюх І.Л. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя-доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

10. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 13 квітня 2020 року прийнято до провадження справу, закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог пункту 5 частини 1 статті 340 та статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Позиція інших учасників справи

11. 11 березня 2019 року від Національної поліції України надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач-1 посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судом першої та апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що у будь-яких правовідносинах ОСОБА_1 з НПУ не перебуває, жодних його прав, свобод чи інтересів відповідачем-1 не було порушено. Також, за змісту листа ГУ НП в м. Києві (управління превентивної діяльності) № 4209/125/19/01-2017 від 22 червня 2017 року не вбачається будь-яких вимог, що стосуються позивача і створюють для нього якісь зобов`язальні дії. Зазначений лист містить лише посилання на норми чинного законодавства, що регулюють питання щодо продовження терміну дії дозволу на право зберігання та носіння мисливської зброї по суті запитуваної інформації. Тобто носить інформаційний та роз`яснювальний характер.

12. 12 березня 2019 року від Головного управління Національної поліції у місті Києві надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач-2 також посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняті судом першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Установлені судами фактичні обставини справи

13. 09 травня 2014 року Головним управління МВС України в місті Києві позивачу видано дозвіл на право носіння та зберігання зброї № КІ 023084 терміном дії до 09 травня 2017 року.

14. Після спливу терміну дії даного дозволу позивач звернувся до Головного ГУ НП в місті Києві із заявою без зазначення дати, в якій просив:

14.1. повідомити чи зобов`язаний він виконувати додаткові вимоги (окрім надання медичних довідок, договорів страхування, фотокарток та оплати вартості бланків) з приводу «відстрілу» гільз (набоїв);

14.2. вказати нормативний зміст таких вимог (реквізити розпорядчого акту, його дату та номер, конкретний пункт посилання на нього тощо), зазначивши, що запитувана інформація необхідна для вирішення питання щодо можливого звернення до суду щодо оскарження актів, на яких такі вимоги ґрунтуються;

14.3. вказати адреси пунктів (контор, приміщень), де можна буде зробити такі відстріли (якщо їх треба робити) і часи роботи;

14.4. надати дозвіл на те, щоб провезти карабін на перереєстрацію після закінчення терміну дії вищевказаного дозволу, оскільки не виключає можливості різного роду некоректних дій з боку працівників правоохоронних органів у такому випадку.

15. Листом від 22 червня 2017 року № в-4209/125/19/01-2017 ГУ Національної поліції в місті Києві надало відповідь ОСОБА_1 на його звернення, у якій роз`яснено, що відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронами до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1998 року за № 637/3077, не внесено норму, яка вже міститься в п.п.2.5.2 Інструкції з організації функціонування криміналістичних обліків експертної служби МВС, затвердженої наказом МВС України від 10 вересня 2009 року № 390, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 жовтня 2009 року за № 963/16979, відповідно до якого, експериментальному відстрілу підлягає нарізна мисливська, спортивна та нагородна вогнепальна, газова зброя та зброя «несмертельної дії», яка перебуває в особистому користуванні громадян та на об`єктах дозвільної системи у процесу її реєстрації та перереєстрації, та яка також є обов`язковою для виконання.

15.1. Заявнику повідомлено електронну адресу Інтернет-ресурсу, де можна знайти інформацію стосовно переліку адрес та телефонів підрозділів, які уповноважені для проведення експериментального відстрілу зброї під час її реєстрації, перереєстрації з подальшою видачею відповідних документів. Також зазначено, що відповідно до пункту 12.13 наказу МВС України від 21 серпня 1998 року № 622 під час перенесення або перевезення вогнепальна, пневматична зброя має бути у розрядженому стані та находитися у спеціальному чохлі, кейсі, футлярі тощо. Під час перенесення або перевезення зброї та боєприпасів до неї, основних частин зброї, пристроїв та патронів до них власник зобов`язаний мати при собі дозвіл органу внутрішніх справ на право зберігання та носіння такої зброї, основних частин зброї та пристроїв, інший документ на перевезення мисливської зброї в межах міста діючим законодавством не передбачений.

16. Не погоджуючись із такою відповіддю та розцінюючи її як вимогу НПУ отримання ОСОБА_1 дозволу на право зберігання та носіння зброї, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).

18. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

20. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

21. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС (в редакції до 08 лютого 2020 року) України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

23. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

24. Спір у цій справі виник у зв`язку з незгодою ОСОБА_1 із відповіддю ГУ НП в м. Києві (управління превентивної діяльності) від 22 червня 2017 року № 4209/125/19/01-2017 на його звернення з питань переоформлення дозволу на нарізний мисливський карабін, термін дії дозволу якого минув.

25. У цій справі судами встановлено, що відповідь відповідача містила роз`яснення діючого законодавства, яким на на момент запиту регулювалося питання продовження таких дозволів.

26. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також їх повноваження визначає Закон України "Про Національну поліцію України" від 02.07.2015 № 580-VIII (далі -Закон № 580-VIII).

27. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом (частина 2 статті 1 Закону № 580-VIII).

28. Згідно з пунктом 21 частини 1статті 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ.

29. У касаційній скарзі скаржник наголошує, що по суті цього позову в умовах відсутності нормативних актів вищої юридичної сили (закони), котрі визначали б будь-які обмеження володіння зброєю, просить визнати в судовому порядку будь-які вимоги відповідача, які обмежують його право на володіння майном принципово нікчемними та незаконними.

30. У контексті наголосів скаржника Верховний Суд констатує, що дана відповідь надана позивачу на його запит в межах повноважень відповідача та не містить будь-яких розпорядчих вимог до позивача.

31. Саме по собі роз`яснення існуючого порядку нормативно-правового регулювання певної сфери не ототожнюється із застосуванням цих нормативно-правових актів.

32. Підстави покладені позивачем в основу цього позову ґрунтуються головним чином на принциповій незгоді із існуючим нормативним регулюванням сфери обігу зброї. Однак це питання виходить за межі повноважень відповідача.

33. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

34. У випадку незгоди позивача із зазначеними в оскаржуваній відповіді нормативно-правовими актами, останній не позбавлений права оскаржити їх в установленому законом порядку.

35. Питання оскарження таких актів з підстав невідповідності їх пункту 7 частині першої статті 92 Конституції України вирішувалося Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 квітня 2019 року у справі № 9901/627/18.

36. Приймаючи до уваги, що у спірній ситуації відповідачем не приймалося рішень на виконання їх владних-управлінських функцій із безпосереднім застосуванням до позивача нормативно-правових актів, фактичну незгоду з якими позивач висловлює, то втручання у права чи законні інтереси останнього з боку відповідача не відбулося.

37. За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність порушених прав чи законних інтересів позивача, які б потребували судового захисту.

38. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

39. Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суди повинні встановити, в чому полягає порушення прав позивача оскаржуваним рішенням.

40. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є самостійною та достатньою підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

41. Конституційний Суд України у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що відносини, які виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. КАС регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

42. Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

43. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

44. За таких обставин, Верховний Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні.

45. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.

46. Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

47. Доводи та аргументи ОСОБА_1 до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і свідчать про незгоду заявника із правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

48. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

49. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

50. Згідно з частиною 1статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

51. На підставі викладеного, Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскарженого рішення судів попередніх інстанцій відсутні.

52. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

53. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Висновки щодо розподілу судових витрат

54. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 серпня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року у справі № 826/10393/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.О. Єресько

А.Г. Загороднюк

В.М.Соколов

Судді Верховного Суду