Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа № 825/1174/17

провадження № К/9901/33821/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини В1688 про визнання дій та рішень (довідок) протиправними та їх скасування, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року, постановлену у складі судді-доповідача Пилипенко О. Є.,

в с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Військової частини В1688, в якому просив:

визнати протиправними дії Військової частини В1688 щодо видачі листа від 6 червня 2016 року № 1405 і довідок від 12 грудня 2016 року №№ 3283, 3284, які не відповідають дійсності та спростовуються витягом з наказу командира Військової частини В1688 (по стройовій частині) від 29 квітня 2016 року № 97, де зазначено, що підставою для видачі вищевказаного наказу є речовий атестат і постановка ОСОБА_1 на речове забезпечення у Військову частину В1688;

визнати протиправними та скасувати або визнати нечинними рішення Військової частини В1688 - лист від 6 червня 2016 року № 1405 та довідки від 12 грудня 2016 року №№ 3283, 3284, які не відповідають дійсності та спростовуються витягом з наказу командира Військової частини В1688 (по стройовій частині) від 29 квітня 2016 року № 97, де зазначено, що підставою для видачі вищевказаного наказу є речовий атестат і постановка ОСОБА_1 на речове забезпечення у Військову частину В1688.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 1 серпня 2017 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправним та скасування або визнання нечинним рішення Військової частини В1688 - листа від 6 червня 2016 року № 1405, який не відповідає дійсності та спростовуються витягом з наказу командира Військової частини В1688 (по стройовій частині) від 29 квітня 2016 року № 97, де зазначено, що підставою для видачі вищевказаного наказу є речовий атестат і постановка ОСОБА_1 на речове забезпечення у Військову частину В1688.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі стверджував, що він звільнений від сплати судового збору як військовослужбовець.

Суддя-доповідач Київського апеляційного адміністративного суду ухвалою від 28 серпня 2017 року залишив без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року з підстав її невідповідності вимогам процесуального законодавства в частині необхідності надання документу про сплату судового збору. Копію цієї ухвали апелянт отримав 1 вересня 2017 року.

На виконання зазначеної ухвали ОСОБА_1 подав заяву, датовану 4 вересня 2017 року, в якій просив звільнити його від сплати судового збору та відкрити апеляційне провадження, наголосивши на скрутному матеріальному становищі.

Ухвалою від 21 вересня 2017 року суддя-доповідач Київського апеляційного адміністративного суду залишив без задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, апеляційну скаргу останнього на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року повернув апелянтові з підстав невиконання скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

У своїй касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати його рішення та направити справу для продовження розгляду.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для звільнення його від сплати судового збору за звернення з апеляційною скаргою на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 1 серпня 2017 року.

Заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не надійшло.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, яка була чинна на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилами частин другої статті 189 зазначеного процесуального закону отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Згідно з реченням другим частини шостої статті 187 указаного Кодексу до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору, а також копії доданих до неї письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Частинами першою, другою статті 87 указаного Кодексу обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частина перша статті 88 цього ж Кодексу закріплює, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про судовий збір» в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» у вказаній редакції закріплено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

За змістом частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Комплексний аналіз указаних законодавчих положень дає підстави для таких висновків.

Звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 88 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 17 травня 2017 року № 2037-VIII, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

Звільнення від сплати судового збору на певній стадії судового процесу не створює пільг щодо його сплати на інших його стадіях чи в інших судових провадженнях.

До того ж, які вірно встановив суд апеляційної інстанції, пільги щодо сплати судового збору, передбачені пунктом 12 статті 5 Закону України «Про судовий збір», не поширюються на позивача, оскільки він звільнений з військової служби в запас.

Відповідно до частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII, яка була чинна на час ухвалення оскаржуваного судового рішення, до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

Частинами першою-третьою статті 108 цього ж Кодексу встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.

Позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема, позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку про те, що повертаючи позивачу апеляційну скаргу з підстав не усунення ним недоліків апеляційної скарги, суд апеляційної правильно застосував положення процесуального закону, що діяв на час вирішення питання прийняття апеляційної скарги.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Приписами підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу обумовлено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадане судове рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх