Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2018 року

Київ

справа №817/3875/14

адміністративне провадження №К/9901/5262/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015(судді Зарудяна Л.О., Іваненко Т.В., Охрімчук І.Г.)

у справі № 817/3875/14

за позовом Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області

до Концерну «Східно-Європейський будівельний альянс»

про застосування арешту коштів на рахунках платника податків,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - позивач, ДПІ у м. Рівному ГУ ДФС у Рівненській області) звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Концерну «Східно-Європейський будівельний альянс» (далі - відповідач, концерн), в якому просила суд застосувати арешт коштів на рахунках платника податків.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 адміністративний позов задоволено: застосовано арешт коштів на рахунках платника податків Концерну «Східно-Європейський будівельний альянс».

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 22.12.2014 та відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідачем не було допущено посадових осіб податкового органу до проведення перевірки, а відтак у податкового органу є право згідно положень пункту 94.1 статті 94 Податкового кодексу України звернутися до суду з позовом про арешт коштів на рахунку платника податків.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що у податкового органу є право у разі недопуску посадових осіб до проведення перевірки, за наявності законних підстав для її проведення, звертатися до суду з позовом про накладення арешту коштів на рахунках платника податку.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, виходив з наступних мотивів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.11.2014 начальником ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області відповідно до вимог підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, керуючись пунктом 78.4 статті 78, пунктом 81.1 статті 81, пунктом 82.2 статті 82, глави 8 розділу II Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, у зв'язку з ненаданням відповіді з належними поясненнями та відповідними документальними підтвердженнями на обов'язковий письмовий запит № 141153/14-16-22-01 від 30.07.2014 року, був видано наказ № 988 про проведення документальної позапланової перевірки Концерну «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС».

На підставі вказаного наказу для проведення документальної позапланової перевірки Концерну «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» 27.11.2014 уповноваженим особам ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області було видано направлення на перевірку №710/17-16-22-01 та №271/711/17-16-17-01.

На виконання вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України з метою проведення перевірки посадовими особами ДПІ у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області було здійснено виїзд за місцезнаходженням Концерну «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС»: м. Рівне, вул. Черняка, 30. Директор Концерну «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» Полоцький С.П. не виконав вимог посадової особи ДПІ у м. Рівному ГУ Міндоходів у Рівненській області, а саме: не допустив до проведення позапланової перевірки та не надав первинних та бухгалтерських документів.

27.11.2014 посадовими особами позивача складений акт про засвідчення факту недопуску посадових осіб ДПІ у м. Рівному до проведення позапланової документальної виїзної перевірки Концерну «СХІДНО-ЄВРОПЕЙСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» та відмови від підпису у направленнях на перевірку.

Відповідно пункту 78.5. статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Згідно пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Відповідно до абзацу 5 пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Тобто абзац 5 пункту 81.1. статті 81 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік підстав з яких платник податків може відмовитись від допуску посадових осіб до перевірки.

Відповідно до ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, зокрема, якщо з'ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Таким чином, податковому органу надано право, в разі недопуску суб'єктом господарювання до проведення перевірки, на звернення до суду з вимогою виключно про арешт майна платника податків.

В той же час податковий орган звернувся до суду з позовом до Концерну «Східно-Європейський будівельний альянс» про арешт коштів Концерну «Східно-Європейський будівельний альянс» на його рахунках.

Відповідно до підпункту 20.1.33. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючий орган має право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право податкового органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу у відповідній сумі.

Водночас, чинне законодавство послідовно розмежовує порядок накладення адміністративного арешту на майно платника податків, відмінне від коштів, та арешту коштів платника податків.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податковим органом не доведено наявність підстав у податкового органу, передбачених пунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, для реалізації права на звернення до суду з позовом щодо накладення арешту на кошти.

Таким чином, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління ДФС у Рівненській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2015 у справі № 817/3875/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. ВасильєваСудді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко