Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №807/971/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2021 року

м. Київ

справа № 807/971/16

адміністративне провадження № К/9901/28278/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білоуса О. В.,

суддів - Блажівської Н. Є., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

УСТАНОВИЛ:

ПАТ "Родовід Банк" (далі - Товариство) звернулось до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області ДФС України про визнання протиправною та скасування податкової вимоги від 4 липня 2016 року №639-17, якою повідомлено, що станом на 3 липня 2016 року сума податкового боргу Товариства за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 3 997,62 грн.

Ухвалою судді Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 березня 2017 року замінено ДПІ у м. Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області ДФС України на правонаступника - Ужгородську ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "Родовід Банк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством самостійно було подано до ДПІ у м. Ужгороді податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, відповідно до якої позивач задекларував податкові зобов'язання орендної плати у розмірі 21135,00, в т. ч. щомісяця по 1761,25 грн.

Окрім цього, позивачем самостійно було подано до ДПІ у м. Ужгороді податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік, відповідно до якої позивач задекларував податкові зобов'язання з земельного податку у розмірі 26840,17 грн, в т. ч. щомісяця по 2236,68 грн.

Станом на 03.07.2016 року в інтегрованій картці платника значилась податкова заборгованість до бюджету у розмірі 3997,62 грн, в т. ч. по орендній платі з юридичних осіб у сумі 1760,94 грн. та по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 2236,68 грн.

Позивача визнано неплатоспроможним відповідно до постанови Правління НБУ від
25.02.2016 року №107, на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №261 від 25.06.2016 року "Про запровадження тимчасової адміністрації а АТ "Родовід Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".

04.07.2016 року ДПІ у м. Ужгороді було сформовано податкову вимогу №639-17 на суму боргу в розмірі 3997,62 грн, а саме: з земельного податку з юридичних осіб у сумі 2236,68 грн (код бюджетної класифікації 18010500), з орендної плати з юридичних осіб у сумі 1760,94 грн (код бюджетної класифікації 18010600).

Даною податковою вимогою позивача було попереджено, що починаючи з 01.07.2016 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому, розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені ПК України; органом державної податкової служби буде здійснено опис майна у податкову заставу. Також попереджено, що у разі несплати суми податкового боргу до платника податків будуть застосовані передбачені ПК України заходи стягнення податкового боргу; можливий термін проведення публічних торгів з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі, не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Неправомірність, на думку позивача, вказаної податкової вимоги стала підставою для звернення до суду із даним позовом.

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що прийняття та направлення позивачу податкової вимоги від 04.07.2016 №639-17 не пов'язано з жодною обставиною, яка передбачена ч.5 ст.36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". У спірній податковій вимозі загальна сума боргу зі сплати земельного податку з юридичних осіб та орендної плати з юридичних з осіб в розмірі 3997,62

грн позивачем самостійно визначена у податкових деклараціях, але не сплачена у встановлені законодавством терміни. При цьому дана сума не включає в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені, що вбачається з податкової вимоги, де у графах "штрафні (фінансові) санкції (штрафи) " та "пеня" сума боргу визначено 0,00 грн. Отже, направлення спірної податкової вимоги не є примусовим стягненням коштів та майна банку і не є зверненням стягнення на майно банку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів попередніх інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно із п.54.1 ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені п.54.1 ст.54 ПК України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

П.57.1 ст.57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого П.57.1 ст.57 ПК України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених П.57.1 ст.57 ПК України.

Згідно із п.286.2 ст.286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому п.286.2 ст.286 ПК України, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285, 286, 287 цього розділу. (п.288.1, п.288.7 ст.288 ПК України).

За приписами з п.31.1 ст.31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.02.2016 року Товариством подано до контролюючого органу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік відповідно до якої задекларовано податкові зобов'язання з земельного податку у розмірі 26840,17 грн., щомісячно - 2236,68 грн, а також подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2016 рік відповідно до якої задекларовано податкові зобов'язання з орендної плати у розмірі 21135 грн, щомісячно - 1761,25 грн.

Станом на 03.07.2016 року в інтегрованій картці платника зазначалась податкова заборгованість до бюджету у розмірі 3997,62 грн, а саме: по орендній платі 1760,94 грн, по земельному податку - 2236,68 грн, які виникла 30.06.2016 року як суми самостійно визначені Товариством у податкових деклараціях, але не сплачені у встановлені законодавством терміни. Вказані суми не включають в себе жодних штрафних (фінансових) санкцій чи пені.

П. п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений П. п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному П. п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України.

Згідно із положеннями ст.59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені ст.59 ПК України строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.п.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Форма бланку податкової вимоги встановлена Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року №576 "Про затвердження Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Постановою Правління Національного банку України від 25.02.2016 року №107 ПАТ "Родовід Банк" визнано неплатоспроможним.

На підставі зазначеного рішення Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25.02.2016 року №261 "Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Родовід Банк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Родовід Банк" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на один місяць з 26.02.2016 по 25.03.2016 (включно) та призначено Уповноважену особу Фонду.

В подальшому, на підставі рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.03.2016 року №419, строк тимчасової адміністрації в неплатоспроможному банку АТ "Родовід Банк" продовжено з 26.03.2016 по 25.04.2016 (включно).

Керуючись ч.6 ст.12 та ч.1 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та беручи до уваги ухвалу Печерського районного суду м.

Києва від 22.04.2016 року у справі №757/19277/16-ц 25.04.2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №610, відповідно до якого продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Родовід Банк" Куліша В. М. до дати отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку АТ "Родовід Банк".

Листом від 10.06.2016 року №12.1-11-б. б/2593 Товариство повідомило ДПІ у м.

Ужгороді ГУ ДФС у Закарпатській області про визнання його неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації.

Статтею 2 Закону України від 23.02.2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - ~law24~) закріплено наступні значення термінів: виведення неплатоспроможного банку з ринку - заходи, які здійснює Фонд стосовно банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, щодо виведення його з ринку одним із способів, визначених ~law25~ (п.2 ч.1), тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому ~law26~ (п.16 ч.1).

Відповідно до ~law27~, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно із ~law28~, початок тимчасової адміністрації не є підставою для припинення, розірвання або невиконання договорів про надання послуг (виконання робіт), які забезпечують господарську діяльність банку, зокрема договорів про оренду нерухомого майна, надання комунальних послуг, послуг зв'язку, охорони.

Товариством укладено договори з Ужгородською міською радою щодо використання земельних ділянок №б/н від 02.02.2008 та №1724 від 026.02.2014, на земельних ділянках розташовані адміністративні та інші будівлі банку.

Відповідно до ~law29~, під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, : задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку (п.1); примусове стягнення майна (у тому числі коштів) банку, накладення арешту та звернення стягнення на майно (у тому числі кошти) банку (виконавче провадження щодо банку зупиняється, у тому числі знімаються арешти, накладені на майно (у тому числі на кошти) банку, а також скасовуються інші вжиті заходи примусового забезпечення виконання рішення щодо банку) (п.2); нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку (п.3).

~law30~ встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо витрат, пов'язаних із забезпеченням його господарської діяльності відповідно до частини четвертої цієї статті.

Зобов'язання банку, передбачені пунктами 2,6 частини шостої цієї статті, виконуються банком у межах його фінансових можливостей у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Фонду.

Верховний Суд вважає, що направлення на адресу позивача податкової вимоги не свідчить про провадження органом доходів і зборів заходів, спрямованих на погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу. Такі дії контролюючого органу лише формують та документально визначають податковий борг, при цьому останні об'єктивно передують процесу погашення податкових зобов'язань або стягненню податкового боргу. Власне, сама обставина прийняття/формування контролюючим органом податкової вимоги не порушує приписів частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки в даному випадку контролюючим органом не здійснювалось нарахування будь-яких санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), не накладався арешт на кошти чи майно банку, не здійснювалось примусове стягнення його коштів та майна.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду звертає увагу на наявність чіткої та послідовної практики Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема, аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом у постановах від 21 вересня 2018 року (справа №808/3046/16), від 02 квітня 2019 року (справа №815/6751/16), від 04 грудня 2018 року (справа №813/4158/16),від 05 березня 2020 року (справа №803/1408/16) та від 18 червня 2020 року (справа №818/713/17).

Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 7 листопада 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. В. Білоус

Судді Н. Є. Блажівська

І. Л. Желтобрюх