Історія справи

Ухвала КАС ВП від 07.12.2020 року у справі №810/748/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 грудня 2020 року

Київ

справа №810/748/16

адміністративне провадження №К/9901/27494/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В.,

суддів: Бившевої Л. І., Олендера І. Я.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №810/748/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 (головуючий суддя Кучма А. Ю., судді: Аліменко В. О., Безименна Н. В. ),

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
31.10.2016, задоволено позов у справі про стягнення бюджетної заборгованості.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 суд звернув увагу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на викладене в окремій ухвалі для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Постановив повідомити Київський апеляційний адміністративний суд про вжиті заходи не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. Суд дійшов висновку, що внаслідок невиконання податковим органом покладеного на нього обов'язку, у позивача виникло право на нарахування пені, що призвело до понесення Державним бюджетом України значних витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, податковий орган звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.01.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі №810/748/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від
03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/748/16 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020 матеріали справи прийнято до провадження, касаційний розгляд призначено у порядку письмового провадження на 08.12.2020.

В обґрунтування касаційної скарги ОДПІ посилається на те, що рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з підстав порушення судом процесуального права. Як вказує податковий орган, постановляючи окрему ухвалу, апеляційним судом не дотримано вимоги частини 1 статті 166 КАС України.

Крім того, в окремій ухвалі суд не зазначив, які саме заходи слід вжити для усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016.

Позивач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним судом, товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі також ТОВ "Васт-Транс", позивач) звернулося до суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби (далі також ОДПІ, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі також Орган казначейства, відповідач 2), у якому позивач, з урахуванням заяви про збільшення про збільшення позовних вимог, просив:

стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Васт-Транс" заборгованості бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року у розмірі 238132,00грн. ;

стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Васт-Транс" пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки НБУ за період з 01.10.2015 по 19.05.2016 у розмірі 34109,40грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.06.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від
31.10.2016, позов задоволено. Зобов'язано ОДПІ подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про відшкодування ТОВ "Васт-Транс" суми податку на додану вартість у розмірі 238132,00грн. за серпень 2015 року. Судом ухвалено стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Васт-Транс" пеню у розмірі 34109,00грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за серпень 2015 року.

Під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції виявлено порушення чинного законодавства, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку про необхідність постановлення окремої ухвали, виходячи з приписів статей 166, 208 КАС України.

Судом зазначено, що всупереч пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України у п'ятиденний строк після закінчення камеральної перевірки ТОВ "Васт-Транс", податковий орган висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до Органу казначейства не подав, що підтверджується представником відповідача під час судового розгляду.

Як з'ясовано судом, такий висновок податковим органом не подається до органу казначейства вже більше року, хоча сам факт підтвердження відображення ТОВ "Васт-Транс" у податковій декларації з ПДВ за серпень 2015 суми бюджетного відшкодування у розмірі 238132,00грн. відповідачем визнається.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Внаслідок невиконання податковим органом, покладеного на нього обов'язку, передбаченого статтею 200 Податкового кодексу України щодо подання висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у позивача виникло право на нарахування пені на підставі пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України з 20.10.2015, що призвело до понесення Державним бюджетом України значних витрат.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції вважає за необхідне вказати, що за загальним правилом адміністративний розгляд кожної окремої справи по суті передбачає вирішення спору судом за результатами повного і всебічного з'ясування обставин у справі крізь призму дослідження наданих сторонами доказів (самостійно або за наслідками витребування за ініціативою суду) та юридичної оцінки спірних правовідносин за наслідками застосування відповідних норм матеріального права. При цьому, суд не може обмежити право сторони у справі довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються її вимоги, поданням виключно тих доказів, що були наявні у неї під час виникнення спірних правовідносин.

У свою чергу, оскаржувана окрема ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає закріпленій Кодексом адміністративного судочинства України меті ухвалення такого процесуального судового рішення. Зазначений судовий акт не сприяє будь-якому припиненню правопорушення та/або відновленню порушеного права позивача, що не може бути забезпечене вирішенням спору по суті.

Натомість, виявлені за наслідками розгляду адміністративної справи порушення, допущені податковим органом, усунені при вирішенні адміністративного спору шляхом задоволення позовних вимог. Підстави для додаткового реагування судом на такі порушення у спосіб постановлення окремої ухвали відсутні. Окрема ухвала є способом реагування суду на випадки порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішення адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів.

Разом з тим, окрема ухвала виноситься судом у зв'язку з виявленими під час судового рішення порушення законності з боку суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті.

Крім того, в окремій ухвалі апеляційний суд не встановив наявність обставин та підстав, які повинні мати місце при прийнятті окремої ухвали в порядку статті 166 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали).

Відповідно до частин 1 , 2 , 3 статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити.

Окрему ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі №810/748/16 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.....................................

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

І. Я. Олендер

Судді Верховного Суду