Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.03.2018 року у справі №826/6108/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

13 березня 2018 року

справа №826/6108/16

адміністративне провадження №К/9901/225/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року у складі судді Качур І. А. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у складі колегії суддів Саприкіної І. В., Епель О.В., Карпушової О. В. у справі № 826/6108/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клуб Сиру» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Клуб Сиру» (далі по тексту - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2015 року № 0009892209, № 0009902209, № 0009912209, якими відповідно зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 652 806 грн., з них за лютий 2014 року на суму 59 779 грн., за серпень 2014 року на суму 181 426 грн., за жовтень 2014 року на суму 302 256 грн., за грудень 2014 року 109 345 грн., зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27 725 775 грн., збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 4 892 965 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 446 483 грн., з мотивів безпідставності їх прийняття.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення податкового органу визнані протиправними та скасовані.

Мотивами прийняття рішення про задоволення позову стало визнання судами першої та апеляційної інстанцій правомірності формування позивачем витрат та податкового кредиту за операціями придбання маркетингових послуг від контрагентів, які спрямовані на стимулювання збуту власної молочної продукції.

02 січня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга податкового органу, в якій він, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, відтворює частину акту перевірки та фактично не погоджується з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою обставин справи. У зв'язку із зазначеним, просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

02 лютого 2018 року позивачем до Верховного Суду надіслано відзив на касаційну скаргу, в якому він погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, просить їх залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

23 листопада 2015 року податковим органом на підставі акту перевірки від 09 листопада 2015 року № 527/26-59-22-09/36413692, складеного за результатами проведення планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання податкового законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, винесено податкові повідомлення-рішення від 23 листопада 2015 року за № 0009892209, № 0009902209, № 0009912209 згідно пункту 54.3 статті 54 та підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України відповідно.

Податковим повідомленням-рішенням №0009902209 зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 27 725 775 грн. за порушення норм пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0009892209 зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 652 806 грн., з них за лютий 2014 року на суму 59 779 грн., за серпень 2014 року на суму 181 426 грн., за жовтень 2014 року на суму 302 256 грн., за грудень 2014 року 109 345 грн. за порушення позивачем норм пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Податковим повідомленням-рішенням №0009912209 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 4 892 965 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 446 483 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені порушення норм пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу України. Штрафні (фінансові) санкції застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 розділу 2 цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у пункті 3.1.2 акта перевірки зазначено про нереальність господарських операцій, пов'язаних із виконанням договорів про надання маркетингових послуг з Приватними підприємствами «Агентство маркетингових досліджень» та «Орім», внаслідок чого платником податків завищено витрати на збут за 2014 рік на загальну суму 27 725 775 грн., що і стало підставою для коригування фінансового результату до оподаткування з податку на прибуток, відповідно до пункту 3.1.3 акта перевірки.

Порушення податкового законодавства Товариством при формуванні податкового кредиту, які визначені актом перевірки, виникли внаслідок господарських операцій позивача у розрізі тих самих контрагентів.

Судами попередніх інстанцій, крім того, встановлено, що позивачем з вересня 2013 року на виконання підпункту 4 пункту 1 підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, до складу податкового кредиту віднесено суми сплаченого податку на додану вартість щодо операцій з отримання маркетингових послуг від Приватних підприємств «Агентство маркетингових досліджень» та «Орім».

Під час судового розгляду у суді першої та апеляційної інстанцій податковий орган неодноразово посилався на нереальність маркетингових послуг, отриманих платником податків від його контрагентів, на тій підставі, що діяльність Приватного підприємства «Агентство маркетингових досліджень» не підтверджена по ланцюгу постачання з іншими контрагентами. У Приватного підприємства «Орім» відсутні трудові ресурси, транспортне обладнання та достатня чисельність співробітників, які б могли проводити маркетингові дослідження, крім того це підприємство вступало в господарські операції з іншими контрагентами, які мають ознаки фіктивного підприємництва.

Оцінюючи ці доводи суди попередніх інстанцій визнали їх такими, що не впливають на реальність здійснення господарських операцій, внаслідок підтвердження факту їх проведення.

Посилання податкового органу на спеціальне роздрібнення великих сум на податкові накладні менше 10 000 грн., і у зв'язку з чим вони не підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, на думку судів попередніх інстанцій, є безпідставними.

Щодо доводів касаційної скарги.

Стосовно заниження податку на прибуток та завищення податкового кредиту при формуванні податку на додану вартість.

Як правильно встановили суди першої та апеляційної інстанцій позивачем отримано маркетингових послуг по договорам з контрагентами - Приватними підприємствами «Агентство маркетингових досліджень» та «Орім», на загальну суму 27 725 775 грн., в тому числі податку на додану вартість 5 545 771 грн. Вартість отриманих послуг задекларована ним за загальною декларацією - 652 806 грн. в тому числі за лютий 2014 року на суму 59 779 грн., за серпень 2014 року на суму 181 426 грн., за жовтень 2014 року на суму 302 256 грн., за грудень 2014 року 109 345 грн. За спеціальним режимом оподаткування переробного підприємства - 4 892 965 грн., в тому числі за лютий 2014 року на суму 879 466 грн., за серпень 2014 року на суму 1 304 501 грн., за жовтень 2014 року на суму 1 779 326 грн., за грудень 2014 року 929 672 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що виконання договорів про надання маркетингових послуг від 01 січня 2014 року № 39359 та від 01 вересня 2014 року № 35 підтверджено первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, а звіти щодо наданих послуг містять у собі детальний опис (суть, зміст) виконаних робіт (наданих послуг).

Порушення порядку формування витрат в розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" відповідачем під час перевірки та впродовж судового розгляду не доведено.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що придбані у контрагентів послуги є маркетинговими і безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю позивача, що спростовує твердження податкового органу про їх нереальність.

Стаття 139 Податкового кодексу України (в редакції, діючій на час спірних відносин) визначала витрати, що не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку, головною ознакою яких є витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності. Застосовуючи положення цієї норми суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили пов'язаність витрат із господарською діяльністю Товариства та здійснення ним належного бухгалтерського та податкового обліку.

Використання позивачем придбаних маркетингових в оподаткованих операціях, у межах здійснення ним господарської діяльності як платником податку, обумовлює правомірність віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Відповідачем у касаційній скарзі жодного доводу на спростування висновків судів попередніх інстанцій та підтвердження власної позиції щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішенням №0009912209 не наведено.

Проблемою даного спору є правове регулювання маркетингових послуг в податковому обліку. Оцінюючи спірні правовідносини Верховний Суд виходить з того, що витрати на маркетингові послуги у розумінні пунктів 17, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" відносяться до витрат підприємства на збут, які є різновидом витрат, пов'язаних з операційною діяльністю, що включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Такі витрати підлягають врахуванню при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість, як складова послуг збуту, за умови фактичного їх здійснення і підтвердження належними та допустимими первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, та є підставою для формування податкового обліку платників податків.

Колегія суддів визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2017 року у справі № 826/6108/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Васильєва

С.С.Пасічник