Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №815/7530/16

адміністративне провадження №К/9901/2942/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи: Головний інспектор будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Каменський Сергій Іванович, Головний інспектор будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Олещук Юрій Анатолійович про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду в складі судді Корой С.М. від 13 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Зуєвої Л.Є., Шевчук О.А. та Федусика А.Г. від 25 жовтня 2017 року,

В С Т А Н О В И В :

07 липня 2017 року ОСОБА_2 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із заявою в порядку частини дев'ятої статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення), в якій просила:

визнати протиправними дії Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо відмови в повторному розгляді Декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції складу для зберігання сільськогосподарської техніки, інвентарю, обладнання та товарно-матеріальних цінностей за адресою: АДРЕСА_1;

встановити, що у позивача з 20 червня 2017 року виникло право на виконання будівельних робіт з реконструкції складу для зберігання сільськогосподарської техніки, інвентарю, обладнання та товарно-матеріальних цінностей за адресою: АДРЕСА_1, та вважати декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції складу для зберігання сільськогосподарської техніки, інвентарю, обладнання та товарно-матеріальних цінностей за адресою: АДРЕСА_1, подану ОСОБА_2 08 грудня 2016 року вх. № 11690/16, зареєстрованою в Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видач, скасування та анулювання зазначених документів, з 20 червня 2017 року.

Також, до вказаної заяви додано клопотання про поновлення строку подання заяви про визнання протиправними дій вчинених на виконання постанови суду від 03 березня 2017 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року в задоволенні клопотання про поновлення строку відмовлено, а заяву ОСОБА_2 від 07 липня 2017 року про визнання протиправними дій, вчинених департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на виконання постанови суду від 03 березня 2017 року, повернуто заявнику.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку, суд першої інстанції виходив з того, що поновлення та продовження процесуальних строків регулюються статтею 102 КАС України (в редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення), разом з тим, частиною четвертою цієї статті визначено, що правила вказаної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25 жовтня 2017 року залишив без змін ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_2 звернулась з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, в якій просить скасувати відповідні рішення, задовольнити клопотання про поновлення строків та направити справу для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

У касаційній скарзі позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок щодо того, що правила статті 102 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) не застосовуються до строків, встановлених частиною дев'ятою статті 267 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень), оскільки такі строки не є строками звернення до адміністративного суду, а є процесуальними строками у розумінні статті 101 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень). Тому, суди першої та апеляційної інстанцій протиправно відмовили в задоволенні клопотання про поновлення строків на подання заяви в порядку частини дев'ятої статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення), оскільки, на думку позивача, причини пропуску строку є поважними.

Від департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області у встановлений судом строк (до 31 січня 2018 року) відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не є перешкодою для перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, треті особи на стороні відповідача: головний інспектор будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Каменський Сергій Іванович, головний інспектор будівельного нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області Олещук Юрій Анатолійович, з вимогами щодо визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправним та скасування припису, визнання протиправною та скасування постанови.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 березня 2017 року адміністративний позов задоволений частково:

визнано протиправними дії Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області по проведенню позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ОСОБА_2 з реконструкції складу для зберігання сільськогосподарської техніки, інвентарю, обладнання та товарно-матеріальних цінностей за адресою: АДРЕСА_1, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20 грудня2016 року;

визнано протиправними дії Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області щодо відмови в реєстрації та повернення Декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції складу для зберігання сільськогосподарської техніки, інвентарю, обладнання та товарно-матеріальних цінностей за адресою: АДРЕСА_1;

зобов'язано Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області повторно розглянути декларацію про початок виконання будівельних робіт з реконструкції складу для зберігання сільськогосподарської техніки, інвентарю, обладнання та товарно-матеріальних цінностей за адресою: АДРЕСА_1, подану ОСОБА_2 08 грудня 2016 року вх. № 11690/16;

визнано протиправним та скасовано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 20 грудня 2016 року, складеного головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту Каменським С.І., згідно якого ОСОБА_2 висунуто вимогу про усунення порушення містобудівного законодавства у термін до 20 січня 2017 року;

визнано протиправною та скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення № 872 від 26 грудня 2016 року про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн;

стягнуто з Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області на користь ОСОБА_2, понесені судові витрати у розмірі 6684,85 грн. (шість тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні вісімдесят п'ять копійок). В іншій частині позову відмовлено.

Постанова суду від 03 березня 2017 року набрала законної сили 22 травня 2017 року.

31 травня 2017 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист.

15 червня 2017 року виконавчий лист на стягнення з відповідача грошових коштів відповідно до статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, був поданий на виконання до Управління державної казначейської служби в м. Одесі Одеської області.

В частині виконання рішення суду щодо зобов'язання відповідача здійснити певні дії, зокрема, прийняти повторно на розгляд декларацію про початок будівництва, департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області відмовлено в реєстрації декларації, про що ОСОБА_2 стало відомо 23 червня 2017 року.

У зв'язку з цим, 07 липня 2017 року позивач звернулася із заявою в порядку частини дев'ятої статті 267 КАС України, однак, пропустила встановлений десятиденний строк звернення, тому одночасно подала клопотання про поновлення пропущених строків. Однак, суди першої та апеляційної інстанцій відмовили в задоволенні клопотання. Ця відмова стала предметом оскарження в касаційному порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Частиною дев'ятою статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини першої статті 283 КАС України (в редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Як встановлено судами попередніх інстанцій відповідна заява подана ОСОБА_2 07 липня 2017 року, в той час як, зазначається позивачем та не заперечується сторонами в справі, ОСОБА_2 дізналася про порушення свого права 23 червня 2017 року. Тобто, за правилами обчислення процесуальних строків, визначених статтею 103 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) останнім днем подання заяви в порядку частини дев'ятої статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) є 03 липня 2017 року.

З огляду на це колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заяву подану з пропущенням встановленого десятиденного строку.

Однак, що стосується клопотання про поновлення строку звернення із заявою, колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що правила щодо поновлення та продовження процесуальних строків, визначені статтею 102 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) не поширюються на строки подання заяви у порядку статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень).

Так, частиною четвертою статті 102 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) визначено, що правила вказаної статті не поширюються на строки звернення до адміністративного суду. Водночас, стаття 267 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) визначає порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, тобто заява, подана в порядку цієї статті, не може вважатися первинним зверненням до суду, оскільки подається на стадії виконання судового рішення в адміністративній справі.

Тож при вирішенні питання про задоволення або відмову в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення із заявою в порядку частини дев'ятої статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) суди повинні були оцінювати поважність причин пропуску заявницею вказаного строку.

При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Щодо поважності причин пропуску відповідних строків, ОСОБА_2 посилається на процесуальну неможливість дотримання відразу двох вимог статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) - подання заяви в межах десятиденного строку звернення та подання доказів її надсилання рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення відповідачам і третім особам не раніше семи робочих днів до дня подання заяви до суду.

Позивачем було подано до суду першої інстанції докази того, що 23 червня 2017 року здійснено направлення повідомлення іншим учасникам справи, тому з урахуванням вимог статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та, виходячи з того, що 24, 25, 28 червня та 1, 2 липня - вихідні та святкові дні, право звернутися із заявою у ОСОБА_2 виникло лише 07 липня 2017 року - через сім робочих днів з дня направлення повідомлення іншим учасникам справи.

Отже, у позивача не було можливості подати заяву до суду в порядку частини дев'ятої статті 267 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) 03 липня 2017 року, оскільки тоді не була б дотримана вимога щодо надіслання іншим учасникам справи не раніше семи робочих днів повідомлення, тому причина пропуску строку слід вважати поважною.

Вирішення суддею питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 05 жовтня 2017 року по справі № 820/2497/16.

Відтак, суди попередніх інстанцій помилково дійшли до висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення із заявою, що є підставою для скасування відповідних ухвал та задоволення касаційної скарги ОСОБА_2

Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко