Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року

м. Київ

справа №592/13415/17

адміністративне провадження №К/9901/16222/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Рибачука А. І., Тацій Л. В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Бершов Г. Є., судді: Катунов В. В., Ральченко І. М.) від 24 травня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ в Сумській області), Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області (далі - Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області), у якому просив:

- визнати протиправними дії та зобов`язати Ліквідаційну комісію УМВС України в Сумській області виготовити та направити до ГУ ПФУ в Сумській області нову довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача;

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо нездійснення перерахунку його пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до п. 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначеної відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45);

- зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії з 01 січня 2016 року відповідно до нової довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.

Ковпаківський районний суд м. Суми рішенням від 22 грудня 2017 року позов задовольнив частково. Зобов`язав Ліквідаційну комісію УМВС України в Сумській області виготовити та направити до ГУ ПФУ в Сумській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з повною реальною інформацією, за формою, установленою додатком № 2 до Порядку № 45, з урахуванням змін у грошовому забезпеченні, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», станом на 01 січня 2016 року за посадою начальника штабу Сумського МУ УМВС в Сумській області із зазначенням основних та додаткових видів грошового забезпечення, крім указаних у довідці про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої Ліквідаційною комісією УМВС України в Сумській області 06 червня 2017 року № 11/149-306(4454) на ім`я ОСОБА_1 (посадового окладу; окладу за військовим званням; надбавки за стаж служби; надбавки за службу в умовах режимних обмежень) - 50 % надбавки за виконання особливо важливих завдань (від посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за вислугу років), 36 % надбавки за оперативно-розшукову діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення (від посадового окладу), 70 % премії. Визнав протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Сумській області щодо нездійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року на підставі ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII. Зобов`язав ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року згідно довідки, виданої Ліквідаційною комісією УМВС України в Сумській області про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, виданої на виконання ст. 63 Закону № 2262-XII та постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». В іншій частині вимог відмовив.

Не погодившись з таким судовим рішенням, Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області оскаржила його в апеляційному порядку.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року відмовлено Ліквідаційній комісії УМВС України в Сумській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки відповідач звернувся до суду із апеляційною скаргою після спливу одного року із дня складання повного тексту оскаржуваного рішення.

Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

У касаційній скарзі Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, передбачених ч. 2 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), без урахування того, що апеляційна скарга подана 15 травня 2019 року повторно після того, як ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року закрито апеляційне провадження, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга від імені відповідача підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги. При цьому, як зазначив скаржник, після відкриття апеляційного провадження за первинно поданою скаргою, судом було зупинено провадження по справі з 21 березня 2018 року по 12 лютого 2019 року (10 місяців 22 дні), а отже зупинено й перебіг усіх процесуальних строків у даній справі.

18 червня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 12 лютого 2020 року призначив її до розгляду.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 22 січня 2018 року Ліквідаційною комісією УМВС України в Сумській області було подано апеляційну скаргу на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2017 року.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, а 21 березня 2018 року зупинено провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням Верховного Суду від 12 березня 2018 року у зразковій справі № 802/2196/17-а.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року поновлено провадження у цій справі.

В подальшому, 11 квітня 2019 року Другий апеляційний адміністративний суд закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області, оскільки апеляційна скарга від імені відповідача підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги.

15 травня 2019 року від Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області до Другого апеляційного адміністративного суду повторно надійшла апеляційна скарга на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 22 грудня 2017 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання та відмовлено у відкритті апеляційного провадження, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення.

За правилами ч. 2 ст. 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Вказана норми процесуального закону є імперативною і зобов`язує суд апеляційної інстанції застосувати процесуальні наслідки у вигляді відмови у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу річного строку на апеляційне оскарження незалежно від поважності причин пропуску цього строку.

Зі змісту ч. 2 ст. 299 КАС України вбачається, що використана законодавцем конструкція «незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення» є чіткою та не викликає множинного розуміння, а тому правила ч. 2 ст. 299 КАС України передбачають обов`язок, а не право суду, і не підлягають обмеженню в застосуванні та розширеному тлумаченню.

Тобто, встановлений річний строк є присічним, таким, що не може бути поновлений. Це правило стосується випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень.

Втім, із зазначеного правила існує виняток, згідно з яким річний строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, якщо апеляційну скаргу подано суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 580/2306/17.

Як вірно установлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, рішення суду першої інстанції прийнято по суті спору 22 грудня 2017 року, тоді як апеляційна скарга Ліквідаційної комісії УМВС України в Сумській області повторно надійшла 15 травня 2019 року. При цьому, Ліквідаційна комісія УМВС України в Сумській області брала участь у справі в якості відповідача і було повідомлена про її розгляд.

Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду апеляційної інстанції, що до відповідача, як суб`єкта владних повноважень, не підлягають застосуванню винятки, передбачені ч. 2 ст. 299 КАС України.

Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції ухвалено рішення без урахування того, що первинна апеляційна скарга подана у строк, передбачений для апеляційного оскарження, але Другим апеляційним адміністративним судом провадження по справі було зупинено, а потім закрито, у зв`язку з чим є підстави для поновлення строку повторно поданої апеляційної скарги.

З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що зазначені відповідачем обставини могли бути підставою для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження лише у випадку подання апеляційної скарги в межах річного строку. У спірному ж випадку, строк на апеляційне оскарження не може бути поновлений незалежно від поважності причин його пропуску.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06 серпня 2019 року в справі №591/7124/17 та від 29 жовтня 2019 року в справі № 587/3420/17.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у цій справі, оскільки рішення Ковпаківського районного суду м. Суми було ухвалено 22 грудня 2017 року, а апеляційна скарга підписана уповноваженою особою подана відповідачем лише 15 травня 2019 року, тобто після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення першої інстанції.

Разом з цим, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду звертає увагу, що у п. 74 рішення Європейського суду з прав людини (далі - Суд, ЄСПЛ) від 20 травня 2010 року у справі «Лелас проти Хорватії» (заява № 55555/08) Суд вказав, що «Держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу».

У справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».

Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи, зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Положеннями ч. 2 ст. 49 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, в тому числі процесуальних строків подачі апеляційної скарги. Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд апеляційної інстанції, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення апеляційного адміністративного суду, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Сумській області залишити без задоволення, ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: А. І. Рибачук

Л. В. Тацій