Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 676/1827/17

провадження № К/9901/37450/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Кравчука В. М., Стародуба О. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 676/1827/17

за позовом ОСОБА_2 до Департаменту соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Залімського І. Г., Смілянця Е. С., Сушка О. О.) від 01 серпня 2017 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради, в якому просив:

- визнати неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради щодо відмови ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов'язати Департамент соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради надати ОСОБА_2 статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни, з дати звернення до Департаменту, тобто 27 лютого 2017 року.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи. Позивач вказує, що у період з 11 по 24 вересня 1986 року він у складі формувань Цивільної оборони виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

На думку позивача, оскільки він є особою, залученою до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, він має право на встановлення статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення, у встановленні та наданні яких відповідач протиправно відмовив.

3. Постановою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано неправомірними дії Департаменту соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради щодо відмови ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленні статусу інваліда війни та видачі посвідчення інваліда війни.

Зобов'язано Управління соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради переглянути рішення про відмову у встановленні ОСОБА_2 статусу інваліда війни та видачі на його ім'я посвідчення інваліда війни.

4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 23 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року, а постанову Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 червня 2017 року залишити в силі.

6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.

8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

9. 13 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

10. Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2019 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

11. Станом на 13 лютого 2019 року заперечення або відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 25 жовтня 2007 року Хмельницькою державною адміністрацією та вкладкою до нього.

13. Відповідно до витягу із акту огляду МСЕК серії ХМ № 124680, акту огляду МСЕК № 1251 від 18 жовтня 2007 року ОСОБА_2 встановлено інвалідність ІІ групи по захворюванню, пов'язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, безстроково.

14. Відповідно до довідки № 103 від 09 листопада 1992 року виданої, Кам'янець-Подільським АТП 16863 ОСОБА_2 згідно із наказом № 116 від 10 вересня1986 року був відряджений для участі в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 11 вересня 1986 року по 29 вересня 1986 року.

15. Зокрема, ОСОБА_2 був безпосередньо зайнятий на роботах з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з 11 вересня 1986 року по 29 вересня 1986 року та виконував роботи по будівництву автошляху «Зелений Мис - Чорнобиль - Прип'ять» в м. Чорнобиль, що підтверджується наказом Кам'янець-Подільського ТзОВ «Промтехнтранс» № 54 від 01 липня 2009 року, довідкою № 71 від 13 березня 2008 року, виданою ТОВ «Промтехнтранс», довідкою № 103 від 09 листопада 1992 року, виданої Кам'янець-Подільським АТП 16863.

16. Судами встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ).

17. Листом Департаменту соціального захисту населення Кам'янець-Подільської міської ради від 23 березня 2017 року № 6256/07-40 позивачу повідомлено, що надати статус інваліда війни та видати пільгове посвідчення «Інваліда війни» немає законних підстав, оскільки йому встановлено ІІ групу інвалідності, причиною інвалідності є захворювання, пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Запропоновано позивачеві звернутися на МСЕК з питанням зміни причини інвалідності.

18. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 9 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

20. У зв'язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, інвалідність якого пов'язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, має право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

21. Водночас, залучення позивача до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони, його участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, документально підтверджується.

22. У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення є протиправними.

23. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що обов'язковими умовами, за яких особу можна віднести до інвалідів війни згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу саме формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

24. Разом з цим, апеляційний суд зазначив, що надані позивачем до суду докази підтверджують його участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та встановлення йому у зв'язку з цим інвалідності, що в свою чергу є підставою для надання пільг та компенсацій відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ).

25. Водночас, надані позивачем документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, а тому підстави для поширення на позивача дії п. 9 ст. 7 Закону № 3551-XII відсутні.

26. У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. У касаційній скарзі скаржник вказує, що жодний нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов'язковості видання розпорядчого документа про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

28. На переконання скаржника, вимога суду апеляційної інстанції про підтвердження розпорядчим документом його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, не ґрунтуються на нормах законодавства.

29. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник покликається на висновки Вищого адміністративного суду України, висловлені в рішеннях від 08 квітня 2015 року (№ К/9991/61074/11), від 13 квітня 2016 року (№ К/800/27966/15), від 03 березня 2015 року (№ К/9991/15292/12), від 21 січня 2015 року (№ К/800/57325/14), від 26 травня 2015 року (№ К/800/64380/14), від 03 листопада 2015 року (№ К/800/38869/13).

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносинах виходить з наступного.

31. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

32. Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

33. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

34. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

35. Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

36. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ. Водночас для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

37. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

38. Як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв'язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

39. Верховний Суд у постанові від 07 червня 2018 року (справа № 377/797/17) висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пп. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 796-ХІІ.

40. З огляду на наведене вище колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ.

41. Посилання позивача на інформаційну довідку (про участь у формуваннях ЦО) № 01.1-14/769-8 від 05 травня 2017 року Київської обласної державної адміністрації є безпідставним, оскільки нею факт участі позивача в підрозділах Цивільної оборони не підтверджено.

42. Безпідставними є також посилання позивача у касаційній скарзі на рішення Вищого адміністративного суду України, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України висновки цього суду, висловлені у вказаних судових рішеннях щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, не створюють обов'язку для врахування цих висновків судами при вирішенні інших подібних справ. Провідна роль у забезпеченні єдності судової практики належить Верховному Суду.

43. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

44. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

45. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

46. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

47. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 серпня 2017 року у справі № 676/1827/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді В. М. Кравчук

О. П. Стародуб