Історія справи

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.02.2018 Київ К/9901/1171/18 826/7317/14 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/7317/14

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року, прийняту у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Міщука М.С., Бєлової Л.В., Гром Л.М.,

в с т а н о в и в :

З урахуванням уточнених позовних вимог, Управління Пенсійного фонду (далі - УПФ) України в Деснянському районі м. Києва у позовній заяві просило суд:

- стягнути з Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) «Київхімволокно» заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за січень-червень 2013 року згідно списку № 1 та списку № 2 на загальну суму 4 743 611,41 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року, залишеною без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ «Київхімволокно» просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ВАТ «Київхімволокно» зареєстроване як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в УПФ.

Згідно розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пенсій ВАТ «Київхімволокно» має заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період січень-червень 2013 року у сумі 4 743 611,41 грн.

У зв'язку з тим, що зазначена сума відповідачем не сплачена, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

За даними позивача спірна сума заборгованості сформувалась на підставі розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилались на адресу ВАТ «Київхімволокно» щомісячно.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що заявлена позивачем сума заборгованості не підтверджується документально.

Однак у контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між його суб'єктами, суд зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано захист прав і свобод у судовому порядку.

Частиною першою статті 3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до положень статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України від 14 травня 1992 року з№ 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон № 2343-XII).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями частини четвертої статті 10 Закону № 2343-XII, відповідно до якої суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно з абзацом четвертим частини восьмої статті 23 Закону № 2343-XII поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Відтак, із моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону № 2343-XII мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що розгляд позовних вимог майнового характеру, заявлених органом Пенсійного фонду України до юридичної особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, повинен здійснюватись господарським судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа про банкрутство.

Як убачається з матеріалів справи та Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду м. Києва від 24 жовтня 2016 року порушено провадження у справі № 910/18271/16 про банкрутство ВАТ «Київхімволокно», введено процедуру розпорядження майном боржника. Розгляд справи на теперішній час не закінчено.

Зважаючи на викладене, позовні вимоги, заявлені у справі, що розглядається, не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження у справі.

Згідно з частиною першою статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Керуючись статтями 345, 349, 354, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі № 826/7317/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва до Відкритого акціонерного товариства «Київхімволокно» про стягнення заборгованості, провадження в якій відкрито, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

Головуючий Л.Л. Мороз

Судді А.Ю. Бучик

М.М. Гімон