Історія справи

Ухвала КАС ВП від 20.02.2018 року у справі №820/684/17

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Київ

13.02.2018 К/9901/1714/17 820/684/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І. А., Олендера І.Я.

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової фіскальної служби в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду, головуючий суддя - Спірідонов М.О. від 23 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шевцова Н.В., Макаренко Я.М., Мінаєва О. М. від 25 жовтня 2017 року

У С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітсервіспродукт" (далі за текстом - Товариство, позивач, платник податків) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі за текстом - відповідач, податковий орган), в якому просило суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 р. №0000071411, яким Товариству донараховано податок на прибуток в розмірі 510719,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 56933,50 грн.

Позовна заява мотивована безпідставністю прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення та правомірністю визначення платником податків суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2013-2016 роки.

23 червня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду позов Товариства задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області № 0000071411 від 27.01.2017 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем податковому органу під час перевірки та суду під час розгляду справи надані усі необхідні документи, які підтверджують належне формування податкових зобов'язань.

25 жовтня 2017 року ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін, апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області - без задоволення.

16 листопада 2017 року відповідачем подано касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга податкового органу мотивована порушенням судами положень п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.2 ст. 135 пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9, 139.1 ст. 139, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК), ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 72, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України). На думку відповідача, Товариством неправильно визначено склад витрат, що призвело до заниження розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2013-2016 роки.

Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Податковим органом проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 25.07.2013 року по 30.09.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №14/20-40-14-02-07/38743352 від 10.01.2017 року, яким встановлено порушення: п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, а.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 (порушення за 2015-2016 рр.). п. 135.2, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138 2 п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 (порушення за 2013-2014 р.р.) Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII), ст.4 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати», затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.01.2017 р. №0000071411, яким підприємству донараховано податок на прибуток в розмірі 510719,0 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 56933,50 грн.

Щодо доводів касаційної скарги.

Реальність господарських операцій.

Підставою для висновку податкового органу про неправильне визначення розміру грошового зобов'язання з податку на прибуток за 2013-2016 року стало твердження про нереальність господарських операції з купівлі-продажу товару між позивачем та його контрагентами, а також допущення недоліків при здійсненні документального оформлення таких операцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що впродовж 2015-2016 років між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітсервіспродукт" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Детект інвест», Товариством з обмеженою відповідальністю «Саліта-плюс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Беллун груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «БК Акцент», Товариством з обмеженою відповідальністю «Агостіна», Товариством з обмеженою відповідальністю «Сальве груп», Товариством з обмеженою відповідальністю «Ренс Компані» мали місце правовідносини з приводу купівлі-продажу товарів, сума собівартості товарів, реалізованих на адресу цих контрагентів згідно первинних документів склала 2310496 грн.

В матеріалах справи наявні відповідні договори, а також копії первинних документів, що свідчать про господарський характер понесених позивачем витрат (т. 1 а.с. 137 - 149, т. 1 а.с. 150 - 171, т. 1 а.с. 172 - 185, т. 1 а.с. 186 - 216, т. 1 а.с. 217 - 232, т. 1 а.с. 233 - 250, т. 2 а.с. 1 - 4, т. 2 а.с. 5 - 33).

Верховний Суд погоджується с висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що наведені документи підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з поставки товарів, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Доводи відповідача, зазначені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки обґрунтовують нереальність операцій виключно недоліками, допущеними при оформленні супровідної документації або не підтвердженням подальшої реалізації товару по ланцюгу.

Ще одна група господарських операцій, нереальність яких доводиться відповідачем, пов'язана із реалізацією товару (свинина боєнська та субпродукти свинні) групі фізичних осіб (п. 3.1.3 Акту перевірки, Т. 1, а.с. 19-24).

Оцінюючи обставини справи, судами попередніх інстанцій досліджено копії видаткових накладних, платіжних доручень, прибуткових касових ордерів (Т. 2 а.с. 34 - 219). Крім того, судом апеляційної інстанції додатково досліджено обставини, що підтверджують право користування позивачем низкою нежитлових приміщень (Т. 3 а.с. 175-179), а також отримано бухгалтерську довідку від Товариства про загальну суму реалізованої продукції за період з 01.09.2013 року по 08.10.2014 року і суму нарахованих і перерахованих до бюджету податків за цей період.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності віднесення Товариством будь-яких витрат до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів, відповідно до вимог чинного законодавства.

Посилання відповідача на окремі недоліки в оформленні документів, або відсутність окремих документів сама по собі не може бути підставою для визнання нереальності конкретної господарської операції. Окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю суб'єкта господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи, якими оформлені господарські операції з контрагентами - фізичними особами, містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості.

Позивачем відображено вищевказані операції в бухгалтерському обліку по рахунку 281 «Товари» та 26 «Готова продукція». Собівартість ТМЦ становить 517401 грн. Вказану суму віднесено до складу витрат операційної діяльності (в декларації з податку на прибуток за 2013 рік по рядку 05.1 в сумі 196766 грн., за 2014 рік - по рядку 05.1 в сумі 347635 грн.) (т. 1 а.с. 17).

Судом апеляційної інстанції серед іншого у судовому засіданні встановлено, що фізичні особи придбавали товар за місцезнаходженням позивача і, відповідно, транспортна доставка товару не здійснювалась. В матеріалах справи, а також в касаційній скарзі відсутні будь-які докази, які б вказували на недостовірність таких висновків суду апеляційної інстанції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій позивача з фізичними особами, і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Державної податкової фіскальної служби в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2017 року у справі № 820/684/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І. А. Гончарова

І.Я. Олендер