Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2018 року

Київ

справа №816/1284/16

касаційне провадження №К/9901/4809/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В., Хохуляка В.В.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 (суддя Старосуд М.І.) у справі № 816/1284/16 за позовом Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування вимоги від 03.08.2016 № Ю-2400-17 про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язання внести зміни до інтегрованої картки платника податку шляхом списання боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1010565,00 грн.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2016 адміністративний позов задовольнив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.11.2017 відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2016.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області звернулась 28.11.2017 до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 102, 103, 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді апеляційної інстанції).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 10.11.2016

задовольнив адміністративний позов Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», визнав протиправною та скасував вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-2400-17 від 03.08.2016, зобов'язав Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області внести зміни до інтегрованої картки платника податку Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» а саме: списати борг (недоїмку) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1010565,00грн.

Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в межах строку апеляційного оскарження, однак, у зв'язку з не наданням доказів сплати судового збору, суд апеляційної інстанції ухвалою від 12.01.2017 залишив її без руху та надав строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Відповідач недоліки апеляційної скарги не усунув, надав суду клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07.02.2017 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу заявнику.

У серпні 2017 року Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області повторно подала апеляційну скаргу на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.11.2016 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору.

Відповідно до положень абзаців першого та другого частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час постановлення оспорюваної ухвали) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 21.09.2017, в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовив, апеляційну скаргу залишив без руху та надав заявнику строк для усунення недоліків шляхом направлення до суду оригіналу квитанції про сплату судового збору та заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням в ній інших причин пропуску цього строку, оскільки наведені відповідачем обставини щодо відсутності фінансування для сплати судового збору, не є поважною причиною пропуску процесуального строку.

Відповідач, на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, 27.10.2017 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з посиланням на ті ж самі обставини, а саме, що на 2017 рік відсутнє фінансування за кодом видатків КЕКВ 2800 для сплати судового збору, та просив відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги до розгляду справи у суді апеляційної інстанції.

Відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкритті апеляційного провадження вмотивована тим, що відповідачем не доведено наявності поважних причин неподання апеляційної скарги у встановлений законом строк. З моменту отримання постанови суду першої інстанції, відповідач мав достатньо часу для вирішення питання сплати судового збору. Невиконання урядом вимог Закону України «Про судовий збір» не може бути поважною причиною для звільнення від сплати судового збору.

Податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 «Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Таким чином, особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області без задоволення, а оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.11.2017 у справі №816/1284/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк