Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.12.2019 року у справі №826/3182/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року

Київ

справа №826/3182/15

адміністративне провадження №К/9901/7284/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л. І., суддів: Гончарової І. А., Хохуляка В. В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИЛ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до суду позов, в якому просить: визнати неправомірними дії ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо складання акта опису майна від 06.02.2015 № 12 у податкову заставу та щодо реєстрації податкової застави згідно з актом опису майна від 06.02.2015 № 12 у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна; зобов'язати ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві звільнити з податкової застави майно, що включене до зазначеного акта опису майна, та виключити таку заставу шляхом подання заяви про припинення обтяження і виключення записів про реєстрацію обтяження з державного реєстру прав на нерухоме майно та з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що дії відповідача зі складання акта опису майна та реєстрації на його підставі податкової застави є протиправними, оскільки: позивач не отримав рішення про опис майна у податкову заставу; на час прийняття рішення про опис майна у податкову заставу у позивача був відсутній податковий борг у зв'язку з оскарженням у судовому порядку рішень контролюючого органу про застосування фінансових санкцій, що стали підставою для прийняття податкової вимоги про сплату податкового боргу; в акті опису майна не визначено балансової вартості майна та не проведено оцінки майна відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 08.04.2015 задовольнив позов частково. Визнав протиправними дії ДПІ у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо складення акта опису майна від 06.02.2015 № 12 про опис у податкову заставу майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1. У задоволенні іншої частини позову суд відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.07.2015 скасував постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.04.2015 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача звільнити з податкової застави майно, що включене до акта опису майна від 06.02.2015 № 12 та виключити таку заставу шляхом подання заяви про припинення обтяження та про виключення записів про реєстрацію обтяження з Державного реєстру прав на нерухоме майно та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави та задовольнив позов в цій частині. Зобов'язав відповідача звільнити з податкової застави майно, що включене до акта опису майна від 06.02.2015 № 12 та включити таку заставу шляхом подання заяви про припинення обтяження і виключення записів про реєстрацію обтяження з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави. В іншій частині постанова суду першої інстанції залишена без змін.

ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального і процесуального права.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 03.08.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л. І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Гончарова І. А., Хохуляк В. В.

Верховний Суд ухвалою від 02.12.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 03.12.2019.

Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.

Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до акта від 06.02.2015 №12 про опис у податку заставу майна ФОП ОСОБА_1 на підставі даних АІС "Податковий блок", АІС "Автомобіль" ДАІ МВС України прведено опис майна: 1) автомобіль марки MERSEDES-BENZ AXOR 33040; 2) автомобіль марки LEXUS RX 350; 3) автомобіль марки FIAT DOBLO; 4) автомобіль марки VOLKSWAGEN TOUREG, 5) автомобіль марки MERSEDES-BENZ AXOR; 6) торговельний кіоск, розташований за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 45/2.

На підставі зазначеного акта за заявою відповідача до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесений запис про податкову заставу на активи платника податків - ФОП ОСОБА_1.

Відповідно до пунктів 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПКУ) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених ПКУ, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з ПКУ та не потребує письмового оформлення.

Пункт 81.1 статті 89 ПКУ встановлює, що право податкової застави виникає у разі:

несплати у строки, встановлені Пункт 81.1 статті 89 ПКУ, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (підпункт 89.1.1 пункту 89.1).;

несплати у строки, встановлені Пункт 81.1 статті 89 ПКУ, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу (підпункт 89.1.2 пункту 89.1).

Згідно з пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Згідно з пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Відповідно до пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

З положень зазначених норм законів випливає, що право податкової застави виникає з дня виникнення податкового боргу, зокрема у разі несплати у строки, встановлені пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеного контролюючим органом, поширюється тільки на майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні).

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Суди попередніх інстанцій установили, що податковий борг виник у позивача через несплату узгодженого грошового зобов'язання, визначеного у рішеннях контролюючого органу про застосування фінансових санкцій від 22.11.2013 № 0000096/26-56-17-01-09, №0000097/26-56-17-01-09, № 0000098/26-56-17-01-09 та № 0000096/26-56-17-01-09.

Окружний адміністративний суд м. Києва від 08.07.2014 постановою у справі № 826/7302/14, яку залишив без змін Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.10.2014, у задоволенні адміністративного позову про скасування рішень від 22.11.2013 № 0000096/26-56-17-01-09, № 0000099/26-56-17-01-09, № 0000097/26-56-17-01-09, № 0000098/26-56-17-01-09 від 22.11.2013 про застосування фінансових санкцій відмовив.

З часу набрання постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від
08.07.2014 законної сили грошове зобов'язання стало узгодженим, а закінченням строку для його сплати - податковим боргом.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 19.12.2014 у справі № 826/18379/14, яку залишив без змін Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.02.2015, стягнув з ФОП ОСОБА_1 заборгованість в сумі 78 314,00
грн.

На підставі положень частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України суди попередніх інстанцій правильно визнали доведеним факт наявності у позивачки податкового боргу зі штрафних санкцій.

Разом з тим суди попередніх інстанції зазначили про ненадання відповідачем доказів у підтвердження належності зазначених в акті опису майна від 06.02.2015 №12 (автомобілів та кіоску) позивачці та відсутність в акті опису майна вартості описаного майна. Окрім того, відповідач не довів належними та допустимими доказами, що балансова вартість описаного майна відповідає сумі податкового боргу платника податків - позивачки, а також не надав суду доказів проведення оцінки майна відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Зважаючи на викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про проведення опису майна від 06.02.2015 №12 з порушенням вимог пунктів 89.2 статті 89 Податкового кодексу України.

Доводи відповідача, зазначені в касаційній скарзі, про те, що у пункті 89.2 статті 89 Податкового кодексу України не конкретизовано, хто має завернутися до суб'єкта оціночної діяльності, суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки закон передбачає, що право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а у разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, опис може бути здійснений тільки за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Відсутність такої оцінки виключає проведення опису майна, балансова вартість якого не визначена.

Переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справ, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного їх застосування. Відповідач не навів у касаційній скарзі доводів, які б спростували правильність установлення судами попередніх інстанцій обставин та свідчили б про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.........................................

Л. І. Бившева

І. А. Гончарова

В. В. Хохуляк,

Судді Верховного Суду