Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.09.2020 року у справі №826/333/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 листопада 2020 року

Київ

справа №826/333/16

адміністративне провадження №К/9901/28681/18, К/9901/28683/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І. А.,

суддів - Пасічник С. С., Юрченко В. П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2016 (суддя Кузьменко В. А.)

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 (Головуючий суддя Земляна Г. В., судді: Межевич М. В., Сорочко Є. О.)

та скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 (Головуючий суддя Земляна Г. В., судді: Межевич М. В., Сорочко Є. О.)

у справі № 826/333/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд" (далі - позивач, ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2015 року № 0004142208, від 22 липня 2015 року № 0004152208, від 15 жовтня 2015 року № 0006132208, від 15 жовтня 2015 року № 0006142208, від 15 жовтня 2015 року №
0006152208.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016 - скасовано в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення рішення від 22 липня 2015 року №0004142208 на суму 78721,00 грн та податкового повідомлення рішення від 15 жовтня 2015 року № 0006132208 на суму 15745,00 грн та задоволено позовні вимоги в цій частині.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення рішення від 22 липня 2015 року №0004142208 на суму 78721,00 грн. та податкове повідомлення рішення від 15 жовтня 2015 року № 0006132208 на суму 15745,00 грн. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 липня 2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016 в частині, що залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від
09.11.2016 в частині, якою залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.07.2016, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що чинне законодавство не встановлює обов'язку працівника у вихідний день прибути до підприємства та повернути кошти, отримані під звіт. Наявні в матеріалах справи докази підтверджують реальність господарських операцій позивача з контрагентами та доводять факт використання придбаних позивачем послуг у власній господарській діяльності. Незважаючи на те, що відповідачем не заперечувався факт оплати позивачем придбаних послуг та наявності таких доказів, суди попередніх інстанцій необґрунтовано стверджують про відсутність доказів таких оплат. Крім того, позивач в касаційній скарзі посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булвес" АД
проти Болгарії".

Відповідач в письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечує, просив касаційну скаргу залишити без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду в частині задоволених позовних вимог та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу податковий орган обґрунтовує помилковістю висновків судів попередніх інстанцій щодо реальності господарських операцій позивача з контрагентом ТОВ "Юридична група "Ел Сі ЕФ". Вказані висновки податкового органу ґрунтуються на отриманій податковій інформації, зокрема, актах про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Юридична група "Ел Сі ЕФ". Крім того, позивачем до суду апеляційної інстанції надано первинні документи, які не надавалися під час проведення перевірки та не зазначено причин ненадання таких документів, в тому числі до суду першої інстанції.

Інших доводів касаційна скарга податкового органу не містить.

Позивач письмово проти доводів касаційної скарги заперечує, просив касаційну скаргу податкового органу залишити без задоволення.

Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
26.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І. А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С. С. та Юрченко В. П.

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга відповідача не підлягаює задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 18.05.2015 року по
30.06.2015 року відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року.

За результатами перевірки було складено акт від 07 липня 2015 року №3267/26-58-22-08-18/35383493 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" (код ЄДРПОУ 35383493) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2012 року по 31 грудня 2014 року (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем:

- підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, підпункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 606 113,00 грн, в тому числі за 2014 рік - 606 113,00 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 583 333,00 грн., в тому числі за грудень 2014 року - 583 333,00 грн та завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на загальну суму 45 476,00 грн, а тому числі по періодах: серпень 2012 року - 5
539,00 грн; вересень 2012 року - 3 290,00 грн; травень 2013 року - 3 487,00 грн; жовтень 2013 року - 29 731,00 грн; липень 2014 року - 3 429,00 грн;

- пункту 3 "Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", затвердженого наказом ДПА України від 24 грудня 2010 року №1020 та наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року №49 щодо подання з недостовірними відомостями податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку за IV квартал 2013 року;

- пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України в частині не подання "Розрахунку (звіт) податкових зобов'язань нерезидентів, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України" по виплаченим доходам нерезиденту "RB Lending Servicess Limited", Кіпр в тому числі за 3 квартали 2012 року в сумі 1 355
453,00 грн, за 2012 рік в сумі 4 505 000,00 грн, за 2013 рік в сумі 19 903

664,00 грн, що не призвело до заниження податкових зобов'язань;

- пункту 2 розділу 11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та Порядку складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року №1276;

- пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі висновків зазначеного акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 22 липня 2015 року № 0004142208, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 606 113,00 грн;

- від 22 липня 2015 року № 0004152208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 875 000,00 грн, в тому числі за основним платежем - 583 333,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 291
667,00 грн;

- від 15 жовтня 2015 року № 0006132208, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на 56 845,00 грн, в тому числі за основним платежем - 45 476,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 11 369,00 грн;

- від 15 жовтня 2015 року № 0006142208, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з частиною 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", за порушення пункту 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та "Порядку складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року №1276 до ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 30 000,00 грн;

- від 15 жовтня 2015 року № 0006152208, яким згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з частиною другою статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", за порушення пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР до ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 360,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 15 жовтня 2015 року № 0006142208 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з частиною 2 статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", за порушення пункту 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 та "Порядку складання звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05 грудня 2012 року №1276 до ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 30 000,00 грн;

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами по справі, під час проведення перевірки ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" контролюючим органом встановлено, що відповідно до наказу від 01 липня 2014 року №1-к підприємством встановлено ліміт залишку готівки в касі підприємства у розмірі 3 000,00 грн, а відповідно до наказу від 01 жовтня 2014 №4-к підприємством встановлено ліміт залишку готівки в касі підприємства у розмірі 5 100,00 грн.

Разом з тим, акт перевірки свідчить, що 12 вересня 2014 року згідно з видатковим касовим ордером № 442 підприємством здійснено видачу коштів з каси підприємства на суму 120 000,00 грн під звіт ОСОБА_1, який 15 вересня 2014 року подав авансовий звіт №2-к та повернув до каси підприємства кошти на суму 120 000,00
грн, згідно з прибутковим касовим ордером №361.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суди виходили з того, що з наказу від 01 липня 2014 року №1/1-к вбачається встановлення цілодобового режиму роботи для каси, що знаходиться за адресою: місто Київ, проспект Павла Тичини, 1 В, офіс В701, яка буде здійснювати прийом-видачу готівкових коштів для забезпечення роботи розрахунково-касових апаратів. Таким чином, каса підприємства працювала щоденно, у період з 12 вересня 2014 року по 15 вересня 2014 року. Отже, в порушення вимог пункту 2.11 розділу 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637 (далі по тексту - Положення), встановлено факт перевищення ОСОБА_1 строків використання отриманих під звіт коштів на суму 120 000,00 грн.

Так, відповідно до пункту 2.11 Положення видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12 червня 1995 року №436/95 до юридичних осіб всіх форм власності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів - у розмірі 25 відсотків виданих під звіт сум.

Обґрунтовуючи протиправність рішень судів попередніх інстанцій, позивач зазначає, що 13.09.2014 та 14.09.2014 є вихідними днями для працівників каси підприємства, а також для ОСОБА_2, якому видано грошові кошти під звіт.

Так позивачем було надано до суду копію табелю робочого часу на ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд", яким підтверджуються вказані обставини.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки особою, якій видано кошти під звіт, повернуто 15.09.2014, тобто на другий робочий день такого працівника, а отже з дотриманням строків використання отриманих під звіт коштів.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі від 15 жовтня 2015 року №0006162208 згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та згідно з частиною другою статті 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", за порушення пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР до ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 1 360,00 грн.

Так, з акту перевірки вбачається, що підприємством не забезпечено зберігання в книгах ОРО 4 фіскальних звітних чеків, чим порушено вимоги пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06 липня 1995 року №265/95-ВР.

Вказана обставина не спростована сторонами по справі ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції. Касаційна скарга також не містить доводів на спростування вказаних обставин.

Отже, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що відповідач дійшов вірного висновку про порушення ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" пункту 9 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та правомірності податкового повідомлення-рішення від 15 жовтня 2015 року №0006162208.

Щодо податкових повідомлень-рішень від 22 липня 2015 року №0004142208, №0004152208 та від 15 жовтня 2015 року №0006132208, колегія суддів зазначає наступне.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Юридична група "ЕЛ СІ ЕФ". В той час як наявні в матеріалах справи документи, надані позивачем, не підтверджують реальності господарських операцій позивача з Mr. Gal Nir, ПП
"ТВП "Лізард" та ТОВ "Інвест Аква Груп".

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Згідно пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, з урахуванням правил, встановлених пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються з: - витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; - інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України; - крім витрат, визначених у пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

Отже, показники доходів та витрат безпосередньо впливають на об'єкт оподаткування.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, між ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" (замовник) та ТОВ "Юридична група "ЕЛ СІ ЕФ" (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 07 квітня 2011 року №25-К/11, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати замовнику, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю вартість юридичних послуг згідно витраченого часу фахівців, закріпленого у Додатку №1 до цього Договору, який є невід'ємною частиною.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що одночасно із наданням замовлення, оформленим Угодою до цього Договору, замовник надає виконавцю всю наявну у нього інформацію і документи, необхідні для виконання Договору.

Згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) виконавцем надавались ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" юридичні послуги на суму 94 465,78 грн., у тому числі податок на додану вартість 15 744,30 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні документи, які містять перелік справ, по яким було надано юридичні послуги контрагентом (а. с.115 т.1).

Також, міститься звіт проведених робіт, який містить точну інформацію яка робота була виконана спірним контрагентом, в якому обсязі, з зазначенням часу, затраченого на виконання таких робіт та кількості осіб (а. с.113 т.1).

При цьому, в матеріалах справи міститься довіреність, видана позивачем ОСОБА_3, яка є старшим юристом ТОВ "Юридична група "ЕЛ СІ ЕФ" (а. с.116 т.1), та яка представляла інтереси позивача в судових засіданнях під час розгляду справ.

Тобто, в даному випадку в матеріалах справи містяться документи, з яких можливо встановити, які саме юридичні послуги були надані позивачу його контрагентом, зокрема, супроводження справ в судах. Також міститься перелік судових справ, по яким контрагентом позивача було надано юридичні послуги позивачу. Окрім того, з наявних в матеріалах справи документів можливо встановити кількість затраченого часу на надання юридичних послуг та кількість працівників, які виконували окремі етапи робіт.

Доводи касаційної скарги податкового органу щодо нереальності господарських операцій позивача з вказаним контрагентом ґрунтуються виключно на отриманій податкові інформації (акти про неможливість проведення зустрічної звірки).

Однак, висновки про реальність господарських операцій повинні підтверджуватися на підставі первинних документів і не можуть ґрунтуватися виключно на отриманій податковій інформації щодо порушення податкової дисципліни контрагентами-постачальника.

Щодо господарських взаємовідносин позивача з Mr. Gal Nir, ПП "ТВП "Лізард" та ТОВ "Інвест Аква Груп".

Судами попередніх інстанцій встановлено, між ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" (замовник) та Mr. Gal Nir (виконавець) укладено наступні договори про надання послуг: від 22 вересня 2014 року, відповідно до якого замовник залучає виконавця для надання послуг, а саме з консультування та впровадження рекомендацій на підставі оцінки ризиків для ТОЦ "Сільвер Бріз"; від 06 серпня 2014 року, відповідно до якого замовник залучає виконавця для надання послуг, а саме аналіз стану безпеки для ТОЦ "Сільвер Бріз" в Києві.

Згідно актів здачі-прийняття наданих послуг, виконавцем надавались ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" визначені Договорами від 22 вересня 2014 року та від 06 серпня 2014 року послуги на загальну суму 25 000,00 доларів США.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що із вказаних актів неможливо встановити які саме роботи виконувалися контрагентом у певний проміжок часу та в якому обсязі. Надані представником позивача акти не містять у собі відомостей, фіксування яких є основним призначенням таких актів про зміст та обсяг отриманих послуг та виконаних робіт. У зв'язку з цим на підставі зазначених актів неможливо визначити вартості таких робіт і послуг.

На підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію шестимісячного плану із підвищення безпеки. Інших доказів виконання зазначених договорів матеріали справи не містять, зокрема позивачем не надано доказів (звіту або довідки) виконання наданого шестимісячного плану із підвищення безпеки.

Крім того, на вимогу суду апеляційної інстанції, позивачем не надано жодних документів, які б свідчили які саме послуги отримував позивач від контрагента, ким саме надавались такі послуги, та кому саме надавались такі послуги, не надано доказів як здійснювався пропускний режим працівників тощо.

Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що з наданого в суді апеляційної інстанції наказу №01-09/12/2014 від 09.12.2014 року "Про затвердження Інструкції щодо дій працівників торгово-офісного центру "Сільвер-Бриз", підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів, що розташовані у торгово-офісному центрі "Сільвер-Бриз", в разі виникнення аварійної ситуації (аварій)" з долученими до нього Положеннями та Інструкцією неможливо ідентифікувати участь контрагента позивача Mr. Gal Nir у господарських операціях.

Факт перерахування грошових коштів банком не спростовує висновки судів попередніх інстанцій, що надані позивачем документи не дають можливості встановити зміст та обсягу господарських операцій.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безтоварність господарських операцій з Mr. Gal Nir.

Також, судом попередніх інстанцій встановлено, що на підставі актів наданих послуг від 30 вересня 2013 року №883, від 30 вересня 2013 року №884 позивачем придбано у ПП "ТВП "Лізард" плівку матову та останнім надавались ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" послуги з поклейки плівкового матеріалу на підставі договору від 16 вересня 2013 року.

ПП "ТВП "Лізард" виписало позивачу податкові накладні: від 19 вересня 2013 року №65 на загальну суму 75 341,42 грн, в тому числі податок на додану вартість - 12

556,90 грн, від 30 вересня 2013 року № 96 на загальну суму 75 341,42 грн, в тому числі податок на додану вартість - 12 556,90 грн, від 30 вересня 2013 року № 94 на загальну суму 27 701,60 грн, в тому числі податок на додану вартість - 4
616,93 грн.

Оплата за виконані роботи здійснювалась позивачем у безготівковому порядку, що підтверджується виписками з банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Однак, судами вірно зазначено, що матеріали справи не містять доказів поставки таких матеріалів до місця проведення таких робіт, зокрема документів, що підтверджували б перевезення зазначеної продукції, товарно-транспортних накладних, тощо. Також, в матеріалах справи відсутні довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей. Тобто, неможливо встановити ким, де та коли було передано плівковий матеріал, а також неможливо встановити ким за який час та яким чином було надано послуги з поклейки такого матеріалу.

Крім того, договір від 16 вересня 2013 року укладений з ПП "ТВП "Лізард", позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безтоварність господарських операцій з ПП "ТВП " Лізард".

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Голдфіш-Інвест-Буд" (замовник) та ТОВ "Інвест Аква Груп" (виконавець) укладено договір підряду від 24 грудня 2014 року №24/12-1, відповідно до якого, замовник доручає, а виконавець зобов'язується на власний ризик власними та/або залученими силами, засобами, матеріалами виконати та здати замовнику відповідно до умов цього договору роботи, що включають в себе: роботи по облицюванню внутрішніх поверхонь чаш басейнів, крім того, виконати монтажні, електромонтажні та пусконалагоджувальні роботи обладнання, підключення обладнання до електричних мереж, роботи по внесенню змін до Проектної документації згідно вимог замовника та змін, потреба в яких може виникнути в ході виконання цього Договору, а замовник зобов'язується надати виконавцю фронт робіт - з/б чаші басейнів і технічне приміщення, забезпечити виконавця проектною документацією, необхідною для виконання робіт, здійснити приймання та сплатити вартість належним чином виконаних виконавцем робіт.

ТОВ "Інвест Аква Груп" виписало позивачу податкову накладну від 26 грудня 2014 року № 6 на загальну суму 3 500 000,00 грн, в тому числі податок на додану вартість - 583 333,33 грн.

Інших доказів виконання умов договору підряду від 24 грудня 2014 року №24/12-1 позивачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції зазначив, що в деклараціях про початок виконання будівельних робіт та про готовність об'єкта до експлуатації "реконструкція приміщень будівлі громадського центру (літ. "А") під фізкультурно-оздоровчий клуб за адресою: м.

Київ, вул. Павла Тичини, 1-В, не вказано виконавцем робіт саме ТОВ "Інвест Аква Груп".

Тобто, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б могли ідентифікувати ким саме, в який період та яким чином були виконані дані роботи.

Також, з наявних документів неможливо перевірити обставини стосовно ходу виконання робіт за договором підряду, укладеними позивачем з ТОВ "Інвест Аква Груп", зокрема, які особи конкретно контролювали виконання цих робіт; кому саме та яким чином позивачем було забезпечено доступ до об'єктів для виконання робіт, шляхом, зокрема, надання перепусток, подання списків осіб охороні тощо, яким чином позивач здійснював поточний контроль за станом виконання робіт.

Надані представником позивача роздруківки з сайту фото басейнів не прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки з даних фотокарток неможливо ідентифікувати ким саме були виконані роботи по облицюванню внутрішніх поверхонь чаш басейнів, та жодним чином не підтверджують виконання даних робіт саме працівниками ТОВ "Інвест Аква Груп".

Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що наявні в матеріалах справи документи не є достатніми для висновку, що господарські операції з Mr. Gal Nir, ПП "ТВП " Лізард" та ТОВ "Інвест Аква Груп" фактично відбулися.

Колегія суддів зазначає, що в силу положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а касаційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2015 № 0006142208.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.07.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 09.11.2016 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.10.2015 № 0006142208.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.10.2015 № 0006142208.

В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від
09.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. А. ВасильєваСудді: С. С. Пасічник В. П. Юрченко