Історія справи

Ухвала КАС ВП від 09.11.2020 року у справі №806/1705/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 806/1705/16

адміністративне провадження № К/9901/41556/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В. В.,

суддів - Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 (суддя - Попова О. Г. ) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від
30.03.2017 (головуючий суддя - Котік Т. С., судді: Жизневська А. В., Охрімчук І. Г. ) у справі № 806/1705/16.

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом в якому, з урахуванням уточнень, просив:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про проведення фактичної перевірки від
09.08.2016 №740;

визнати протиправними дії Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області щодо проведення фактичної перевірки та щодо складання акту фактичної перевірки;

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29.08.2016 №005554000 та №005564000.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2017, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
30.03.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 29.08.2016 № 0005564000. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2017, ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування доводів касаційної скарги Бердичівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області посилається на неправильне застосування до спірних правовідносин положення абзацу 2 пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до спірних правовідносин, оскільки позивач як фізична особа-підприємець перебуває на загальній системі оподаткування.

Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за місцем фактичного провадження платником податків діяльності - АДРЕСА_1, кафе, щодо дотримання вимог, встановлених законодавством при здійсненні торгівлі підакцизними товарами, про що складено акт перевірки від 15.08.2016 № 279/40/ НОМЕР_1.

Проведеною перевіркою виявлено реалізації алкогольних напоїв без придбання ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено вимоги статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та порушення ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, чим порушено вимоги пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

На підставі названого акту перевірки Бердичівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005554000, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 17000,00 грн. за порушення статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів";

податкове повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005564000, згідно з яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23070,00 грн. за порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005564000 суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не були враховані положення абзацу 2 пункту 3 статті 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", відповідно до якого такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Підставою для таких висновків стало те, що відповідно до витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 13-16) та виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 24 та на звороті), ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного внеску, реєстраційний номер платника єдиного внеску НОМЕР_2.

Проте, Верховний Суд з такими висновками судів попередніх інстанції погодитись не може з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В свою чергу, відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зобов'язує суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказувести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

До суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (стаття 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідно до довідки Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 30.01.2017 №562/10/06-03-13-01 ОСОБА_1 в період з 13.07.2015 по 30.01.2017 знаходився на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування (т. 1, а. с.229).

Відтак, судами попередніх інстанцій не перевірено обставини, з якими податковий орган пов'язує допущення позивачем порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23070,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 29.08.2016 №0005564000.

За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Враховуючи наведене та з урахуванням положень частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, справу слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції для повного та всебічного розгляду.

Пунктом 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Частиною 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, постанова Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у справі № 806/1705/16 в частині задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від
29.08.2016 № 0005564000 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

постановив:

Касаційну скаргу Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області задовольнити частково.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.01.2017 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30.03.2017 у справі № 806/1705/16 в частині задоволення позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Бердичівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від
29.08.2016 № 0005564000 скасувати.

Справу №806/1705/16 в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. В. Хохуляк Л. І. Бившева Р. Ф. Ханова