Історія справи

Постанова КАС ВП від 12.11.2019 року у справі №808/2619/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2019 року

Київ

справа №808/2619/16

адміністративне провадження №К/9901/40703/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді-доповідача: Васильєвої І. А.,

суддів: Пасічник С. С., Юрченко В. П,

розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2016 (головуючий суддя: Прасов О. О.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 (головуючий суддя: Коршун А. О., судді: Чередниченко В. Є., Панченко О. М. )

у справі № 808/2619/16

за позовом Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат"

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - позивач, ОДПІ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" (далі - відповідач, ПАТ), в якому просило стягнути кошти з

з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих цього платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, коштів у сумі податкового боргу: з орендної плати з юридичних осіб у розмірі ~money0~ (код платежу 18010600 на р/р НОМЕР_1); з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі ~money1~ (код платежу 18010400 на р/р НОМЕР_2); по надходженням від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у розмірі ~money2~ (код платежу 19010100 на р/р НОМЕР_3); по рентній платі за спеціальне використання води у розмірі ~money3~ (код платежу 13020100 на р/р НОМЕР_4); по надходженням від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти у розмірі ~money4~ (код платежу 19010200 на р/р НОМЕР_5).

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017, позов задоволено: стягнуто з рахунків відповідача у банках, обслуговуючих даного платника податків, а також за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, на користь бюджету (отримувач: Управління державної казначейської служби України у м. Запоріжжі, код отримувача 38025409, банк - ГУДКС України Вознесенівського району у Запорізькій області, МФО - 813015) податковий борг: з орендної плати за землю з юридичних осіб у сумі ~money5~ 00 коп. (код платежу 18010600 на р/НОМЕР_9); з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у сумі ~money6~ 15 коп. (код платежу 18010400 на р/НОМЕР_10); по надходженням від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення у сумі ~money7~ 63 коп. (код платежу 19010100 на р/ НОМЕР_6); по рентній платі за спеціальне використання води у сумі ~money8~ 28 коп. (код платежу 13020100 на р/ НОМЕР_7); по надходженням від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти у сумі ~money9~ 73 коп. (код платежу 19010200 на р/НОМЕР_8).

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм пункту 46.1 ст. 46, пункту 50.1 ст. 50, пункту 59.1 ст. 59, пунктів 95.4, 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК) та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

За доводами касаційної скарги право на стягнення сум податкового боргу виникає у контролюючого органу лише після спливу строку оскарження податкової вимоги; додана до матеріалів справи податкова вимога прийнята іншим контролюючим органом ніж позивач; а не встановлення обставин наявності у відповідача готівки свідчить про помилковість висновку судів про можливість погашення сум податкового боргу за її рахунок.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для звернення ОДПІ з адміністративним позовом до відповідача про стягнення податкового боргу у загальній сумі ~money10~, а саме: ~money11~ із орендної плати за землю з юридичних осіб (з яких ~money12~ - основний платіж та ~money13~ - пеня); ~money14~ - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (з яких ~money15~ - основний платіж та ~money16~ - пеня); ~money17~ - екологічний податок за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення; ~money18~ - рентна плата за спеціальне використання води; ~money19~ - екологічний податок за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти; ~money20~ - пеня, нарахована на рентну плату за спеціальне використання води, стала несплата відповідачем самостійно визначених ним сум податкових зобов'язань у податковій звітності із плати за землю за березень-червень 2016 року; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; екологічного податку за І квартал 2016 року; а також несплати пені, нарахованої за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання із рентної плати за спеціальне використання води.

За визначенням підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений пункту 46.1 ст. 46, пункту 50.1 ст. 50, пункту 59.1 ст. 59, пунктів 95.4, 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

пункту 46.1 ст. 46, пункту 50.1 ст. 50, пункту 59.1 ст. 59, пунктів 95.4, 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених пункту 46.1 ст. 46, пункту 50.1 ст. 50, пункту 59.1 ст. 59, пунктів 95.4, 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 54.1 ст. 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені пункту 46.1 ст. 46, пункту 50.1 ст. 50, пункту 59.1 ст. 59, пунктів 95.4, 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 ст. 56 ПК).

Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.1 ст. 95 ПК контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (підпункт 95.2 цієї статті).

Згідно з абзацом першим пункту 95.3 ст. 95 ПК стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункту 95.4 цієї статті).

Як встановлено у судовому процесі позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу за № 610-23 від 01.07.2015, яку відповідач отримав 10.07.2015.

За встановлення у судовому процесі обставин наявності у відповідача суми податкового боргу, який виник внаслідок самостійного узгодження сум податкового зобов'язання із плати за землю; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; екологічного податку; а також несплати пені, нарахованої за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов'язання із рентної плати за спеціальне використання води, отримання відповідачем суми податкової вимоги, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про задоволення позову.

Норми пункту 95.4 ст. 95 ПК передбачено, що стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким нормативно-правовим актом є "Порядок стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1244, який визначає механізм стягнення готівки, належної платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.

Суть спору полягає в правомірності заявлених вимог щодо стягнення грошових коштів, що перебувають на рахунках підприємства, а також готівкових коштів у рахунок погашення податкового боргу. Питання порядку, механізму стягнення таких коштів, та вчинення інших дій, пов'язаних із виконанням судового рішення, знаходиться за межами предмету спору. Слід розмежовувати підстави, що надають можливість стягнення коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу, та механізм застосування та виконання такого стягнення, який виникає після такого стягнення за рішенням суду, такий алгоритм дій пов'язаний із стягненням, є наступною стадією, яка має свої певні особливості.

Зазначені правовідносини мають різний предмет правового регулювання, внаслідок чого доводи відповідача щодо порушення судами попередніх інстанцій норм пункту
95.4 ст. 95 ПК та постанови Кабінету Міністрів України №1244 з огляду на не встановлення у судовому процесі обставин наявності у відповідача готівкових коштів є помилковими. Вказані норми ПК не ставлять у залежність можливість задоволення позову про стягнення коштів з рахунків платника, або готівкових коштів в рахунок погашення податкового боргу з самим фізичним існуванням таких коштів.

Не відповідають правильному змісту правового регулювання норм ПК, зокрема пункту
95.2 ст. 95, також і доводи відповідача щодо того, що право контролюючого органу на звернення до суду із позовом про стягнення сум податкового боргу виникає лише після спливу строку давності на оскарження податкової вимоги, оскільки вищевказана норма передбачає виникнення права на таке звернення після спливу 60 днів з дня надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги.

В касаційній скарзі відповідач посилається на ненадсилання податковим органом податкової вимоги, що позбавляє права останнього на звернення до суду з даним позовом.

При цьому, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова вимога, копія якої наявна в матеріалах справи, була отримана позивачем 10.07.2015.

Колегія суддів зазначає, що переоцінка встановлених судами обставин справи, а також додаткова перевірка доказів, не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент розгляду справи судом касаційної інстанції).

Також, товариство вказує на те, що судами не прийнято до уваги, що сума боргу по рентній платі за спеціальне використання води у розмірі ~money21~ була сплачена самостійно до винесення рішення судом першої інстанції.

Разом з тим, відповідачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не оскаржувався розмір заборгованості по кожному з видів податку та загальний розмір податкового боргу.

Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя:І. А. Васильєва Судді: С. С. Пасічник В. П. Юрченко