Історія справи

Ухвала КАС ВП від 10.09.2019 року у справі №826/18573/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 вересня 2019 року

Київ

справа №826/18573/14

адміністративні провадження №К/9901/8155/18, №К/9901/8152/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С. С.,

суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В. П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквен-Інтер" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Саніна Б. В. від 29 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Земляної Г. В., суддів Горбань Н. І., Межевича М. В. від 19 березня 2015 року та касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквен-Інтер" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.

Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквен-Інтер" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція), в якому просило: 1) визнати протиправними дії відповідача по проведенню зустрічної звірки Товариства щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період травень-липень 2014 року; 2) визнати протиправними дії відповідача, які полягають в зміні в електронній базі даних АІС "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які задекларовані Товариством за період травень-липень 2014 року, на підставі актів від 27 червня 2014 року №1809/26-55-22-07/38390117 та від 04 серпня 2014 року №2255/26-55-22-07/38390117; 3) зобов'язати відповідача відобразити в електронній базі даних АІС "Податковий блок" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих Товариством за період травень-липень 2014 року, та які були змінені на підставі актів від 27 червня 2014 року №1809/26-55-22-07/38390117 та від 04 серпня 2014 року №2255/26-55-22-07/38390117.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що дії відповідача по проведенню зустрічних звірок вчинені ним з порушенням податкового законодавства та за відсутності на те відповідних підстав, висновки, викладені у актах про неможливість проведення зустрічних звірок, базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними. У зв'язку з цим, за висновком позивача, дії Інспекції по внесенню до електронної бази даних інформації на підставі висновків таких актів є також протиправними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року у задоволенні позову Товариства відмовлено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дії по проведенню звірки є реалізацією функцій контролюючого органу, покладених на нього законодавством, а тому задоволення позовних вимог про визнання протиправними таких дій не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки останні не є юридично значимими для Товариства й, до того ж, в ході розгляду справи встановлено, що акт від 04 серпня 2014 року №2255/26-55-22-07/38390117 Інспекцією взагалі не складався. Аналогічно стосовно дій відповідача по внесенню до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення зустрічної звірки Товариства, суд зазначив, що в цьому випадку такі дії є лише службовою діяльністю працівників Інспекції з виконання обов'язків по збиранню доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій й права позивача оскаржуваними діями не порушуються.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року скасовано постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправним дій відповідача, які полягають в зміні в електронній базі даних АІС "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які задекларовані Товариством за травень 2014 року, на підставі акту від 27 червня 2014 року №1809/26-55-22-07/38390117 та зобов'язання відновити в електронній базі даних АІС "Податковий блок" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих Товариством за травень 2014 року; прийнято у цій частині нове рішення, яким позов задоволено; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року залишено без змін.

Апеляційний суд своє рішення обґрунтував тим, що висновок стосовно правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку, як підстави для внесення змін до електронної бази даних АІС "Податковий блок", може бути зроблений контролюючим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку, а тому відповідач не мав права коригувати показники податкової звітності на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки від 27 червня 2014 року №1809/26-55-22-07/38390117. Водночас суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання дії відповідача по проведенню зустрічної звірки Товариства протиправними, а також дій, які полягають в коригуванні податкових показників позивача за липень 2014 року на підставі акту від 04 серпня 2014 року №2255/26-55-22-07/38390117 та зобов'язання відновити ці показники в електронній базі даних АІС "Податковий блок", адже відповідачем не коригувались податкові показники позивача за липень 2014 року на підставі цього акту.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Вважає, що суди дійшли помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, наводячи обґрунтування, аналогічне, зазначеному у позовній заяві.

Інспекція також подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просила скасувати його постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. По суті ж, як вбачається із змісту касаційної скарги, відповідач не погоджується із рішенням суду апеляційної інстанції лише в частині задоволених позовних вимог.

Письмових заперечень на касаційні скарги не надходило.

В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки Товариства з питань підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за період з 01 травня 2014 року по 31 травня 2014 року, за результатами чого складено акт від 27 червня 2014 року №1809/26-55-22-07/38390117 про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема: пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 4114576,00
грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на 4113445,00
грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, до автоматизованої системи співставлення Аналітичної системи "Податковий блок" внесені зміни за травень 2014 року на підставі акта від 27 червня 2014 року №1809/26-55-22-07/38390117.

Водночас встановлено відсутність доказів складення акту від 04 серпня 2014 року №2255/26-55-22-07/38390117 й, відповідно, внесення на його підставі до автоматизованої системи співставлення Аналітичної системи "Податковий блок" будь-яких змін.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із даним позовом та розгляду справи судами попередніх інстанцій) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 6 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Статтею 6 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Таким чином обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, урегульовані ПК України.

У ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

За правилами пункту 73.5 статті 73 ПК України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби розроблені Методичні рекомендації, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236, згідно з підпунктом 4.4 пункту 4 яких (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання.

При подальшому залученні суб'єкта господарювання (посадових осіб суб'єкта господарювання) до проведення зустрічної звірки відповідальний підрозділ органу державної податкової служби забезпечує проведення такої звірки.

Відповідні дії контролюючого органу не призводять до виникнення будь-якого правового результату, оскільки звірка як юридичний факт у цьому разі не є проведеною. Отже жодних правових наслідків, які могли би порушувати права платника податків (позивача у справі), в розглядуваному випадку не виникає.

Відповідно до статті 74 ПК України податкова інформація, зібрана відповідно до статті 74 ПК України, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт
74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Отже дії контролюючого органу з проведення зустрічної звірки та зі складання акта про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання є лише службовою діяльністю працівників цього органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов'язків. Інформація, внесена до електронної бази даних за результатами податкового контролю без прийняття податкових повідомлень-рішень, є службовою, використовується контролюючими органами для інформаційно-аналітичного забезпечення їхньої діяльності і не зумовлює для платника податків змін у структурі податкових зобов'язань та податкового кредиту. Це в однаковій мірі стосується і дій контролюючого органу щодо внесення такої інформації до існуючих інформаційних систем.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права також була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 3,10 та 17 листопада 2015 року (справи № 21-99а15,2479а15 та 2944а15 відповідно).

Відтак Верховний Суд погоджується з позицією суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, адже дії по проведенню зустрічної звірки, складання акту про неможливість її проведення, а також внесення до баз даних інформації на підставі такого акту самі по собі не зумовлюють для платника податків будь-яких юридичних наслідків та не порушують права позивача.

Наведене в контексті змісту встановлених фактичних обставин у цій справі свідчить про помилковість висновку апеляційного суду, що заявлена частина позовних вимог може бути задоволеною, й безпідставне скасування законного рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно статті 352 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови) суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквен-Інтер" та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року в частині задоволення позову щодо визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.

Києві, які полягають в зміні в електронній базі даних АІС "Податковий блок" показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, які задекларовані ТОВ "Аквен-Інтер" за травень 2014 року, на підставі акту від 27 червня 2014 року №1809/26-55-22-07/38390117, та зобов'язання Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відновити показники в електронній базі даних АІС "Податковий блок" показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, задекларованих ТОВ "Аквен-Інтер" за травень 2014 року, які були змінені на підставі акту від 27 червня 2014 року №1809/26-55-22-07/38390117, - скасувати та залишити в цій частині в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.........................................

С. С. Пасічник

І. А. Васильєва

В. П. Юрченко,

Судді Верховного Суду